Історичний центр міста Сана є визнаним об'єктом Світової спадщини ЮНЕСКО в губернаторстві Аманат Аль-Асіма, Ємен. Станом на 2003 рік населення району становило 63 398 мешканців. Старе укріплене місто було заселене понад 2500 років і містить багато недоторканих архітектурних пам'яток. Найстарішою, частково збереженою архітектурною спорудою в Старому місті Сана є палац Гумдан. Місто було оголошено об'єктом Світової спадщини Організацією Об'єднаних Націй у 1986 році. Тривають зусилля для збереження деяких найстаріших будівель, деяким з яких, таким як Самсарх і Велика мечеть Сани, понад 1400 років. Оточене стародавніми глиняними стінами, заввишки , у Старому місті розташовано понад 100 мечетей, 12 хамамів (лазень) та 6500 будинків. Багато будинків нагадують стародавні хмарочоси, сягаючи кількох поверхів заввишки та увінчані плоскими дахами. Вони прикрашені вишуканими фризами, майстерно різьбленими рамами та вітражами.
Британський письменник Джонатан Рабан відвідав місто в 1970-х роках і описав його як «схоже на фортецю, його архітектура та планування нагадують лабіринт», далі зазначивши: «Це було схоже на крок посеред величезної книжки з картинками. Далі від вулиці все місто перетворилося на лабіринт іншого роду, щільний, переплутаний алфавіт знаків і символів».
Однією з найпопулярніших визначних пам'яток є Сук-аль-Мілх (Соляний ринок), де можна придбати сіль разом із хлібом, спеціями, родзинками, бавовною, міддю, керамікою, срібним посудом та антикваріатом. Джамі-аль-Кабір (Велика мечеть) VII століття є однією з найстаріших мечетей у світі. Баб-аль-Яман («Брама Ємену») — це символічна точка входу через міські стіни, якій понад 1000 років.
Комерційний район Старого міста відомий як Аль-Мадіна, де розвиток відбувається швидко. Окрім трьох великих готелів, тут є численні магазини та ресторани. У районі також є три парки.
Традиційно Старе місто складалося з кількох кварталів (хара), які зазвичай зосереджувалися навколо комплексу, що містив мечеть, лазню та сільськогосподарський сад (макшама). Відходи життєдіяльності людей із домогосподарств викидалися через жолоби. У гірському повітрі вони досить швидко висихали, а потім використовувалися як паливо для лазні. Тим часом сади поливали сірою водою з басейну мечеті.
Одним із таких кварталів був Qa' al-Yahud, або Єврейський квартал, розташований на західному боці старого міста. Він мав особливу архітектуру, яку визначали будівлі з більшим плануванням поверхів, будинки, в яких головна кімната для спілкування була піднята нагорі, і, як правило, були нижчими за стандартні будинки міста.
Нотатки
Примітки