Іван Фоміч Борковський, БарковськийПрізвище в джерелах вказується подвійно. У «Списках генералам за старшинством» та «Високих наказах про чини військових» дається варіант Барковський, у виданнях «Адрес-календарів Російської імперії», «Весь Петербург», «Список особового складу Міністерства шляхів сполучення», Енциклопедії Брокгауза та Єфрона. ( — †, Петроград) — генерал від інфантерії російської імператорської армії; статистик, економіст, картограф, керівник Відділу статистики та картографії , дійсний таємний радник.

Життєпис Борковський народився у дворянській родині польського походження та католицького віросповідання Artur Kijas, «Polacy w Rosji od XVII wieku do 1917 roku». Inst. Wydawniczy PAX, Wydawnictwo Poznańskie. .. Здобувши освіту в Олександрівському Брестському кадетському корпусі, він 1851 р. отримав перше офіцерське звання прапорщика в лейб-гвардії Павлівському полку.

Учасник Кримської війни в 1854—1855 рр.. 1854 р. отримав військове звання підпоручника, а 1855 р. — поручника, під час Кримської війни перебував у військах, призначених для охорони узбережжя Балтійського моря на випадок висадження англо-французького десанту.

1861 р. отримав звання штабс-капітана лейб-гвардії Павловського полку.

В 1862 р. Борковський закінчив Миколаївську академію Генерального штабу «по 1-му розряду», наступного року взяв участь у придушенні повстання в Польщі в 1863 р.. Від до 1864 р. був чиновником особливих доручень VII класу при Військового міністерства, з 29 серпня 1864 р. до 1867 р. — при генерал-інтенданті Військового міністерства.

 р. отримав черговий чин капітана.

З 1867 р. до 1879 р. Борковський обіймав посаду помічника завідувача статистичної частини Головного інтендантського управління.

1867 р. він отримав чин полковника.

Одночасно з 8 січня 1874 р. він був зарахований до , де з 16 вересня 1875 р. обіймав посаду завідувача статистичного відділення.

1879 р. отримав чин генерал-майора Барковский (Борковский) Иван Фомич (28.12.1831 — 1917) / Генералитет Российской империи (армия, флот и военизированные корпуса).

Від 23 грудня 1881 р. — начальник статистичного відділу, одночасно будучи членом Технічного комітету Головного інтендантського управління та члена Статистичної ради Міністерства внутрішніх справ.

1889 р. він отримав звання генерал-лейтенанта.

З 26 липня 1899 р. Борковський був завідувачем Відділу статистики та картографії Міністерства шляхів сполучення, одночасно був членом Статичної ради Міністерства внутрішніх справ від Міністерства шляхів сполучення; дорадчим членом Технічного комітету Головного інтендантського управління та (до 1 травня 1903 р.) членом Військово-вченого комітету Головного штабу.

23 січня 1904 р. Борковський за відмінність отримав звання генерала від інфантерії з одночасним перейменуванням в дійсні таємні радники із залишенням його на посадах «». — 1904. — № 693 (3 февраля). — С.113. «Россия. Военное министерство. Высочайшие приказы о чинах военных» … — [б. м., 1806—1904], январь — март. — 1904. — л.. У 1907 р. у віці 75 років він був звільнений від служби та проживав у Санкт-Петербурзі (за адресою: Фонтанка — 165), до того ж незабаром після звільнення був знову перейменований на генерали від інфантеріїУ довіднику «Весь Петербург» на 1908 рік зазначений як відставний «дійсний таємний радник», а в наступних виданнях — як відставний «генерал від інфантерії»..

У 1917 р. Борковський помер у м. Петрограді у віці 85 років. Металева труна з його прахом була поміщена в крипту храму «Відвідування Пресвятої Діви Марією Єлизавети» на території в очікуванні можливості відправлення до Польщі для поховання після завершення військових дій світової війни. Надалі цій можливості перешкоджала громадянська війна в імперії. У червні 1920 р. труна з прахом Борковського, поряд з десятками металевих трун, що чекали відправки до Польщі, була витягнута з крипти озброєним загоном більшовиків і перевезена на Успенський цвинтар. На цьому цвинтарі останки Борковського та десятків інших покійників були варварськи перекинуті у дерев'яні ящики та закопані у спільній могилі. Підставою для таких дій була потреба Червоної армії в металевих трунах для перевезення до місць поховання останків представників начальницького складу комуністів , що гинули на фронтах громадянської війни.

Наукова діяльність Борковський видав «Статистичні відомості про предмети інтендантського забезпечення військ» (Вип. 1-3, , 1884—1888) і ряд робіт, присвячених питанням судноплавства і торгівлі, у тому числі: «Шляхи та способи перевезення вантажів з низових пристаней Волги до Санкт-Петербургу» (, 1870); «Дослідження хлібної торгівлі у Верхньо-Волзькому басейні» (, 1872); «Торгівельний рух Волжсько-Маріїнським водним шляхом» (, 1874); «Нарис відомостей про вивезення, ввезення та ціни щодо хлібів житнього, пшеничного, ячменю та вівса по губерніях і районах і споживання цих продуктів — по районах Європейської Росії» (, 1888).

За редакцією Борковського виходили «Статистичний збірник Міністерства шляхів сполучення» (до 1904 р. вийшли 76 томів і 15 томів доповнень) і карти водних, шосейних і залізничних колій Російської імперії.

Борковський був дійсним членом Російського географічного товариства та Вільного економічного товариства.

Нагороди

Орден Святого Станіслава 2-го ступеня (1866 р., імператорська корона до цього ордену надана у 1872 р.); Орден Святого Володимира 4-го ступеня (1869), Орден Святої Анни 2-го ступеня (1876), Орден Святого Володимира 3-го ступеня (1883), Орден Святого Станіслава 1-го ступеня (1886), Орден Святої Анни 1-го ступеня (30 серпня 1893 р.), Орден Святого Володимира 2-го ступеня (1900), Орден Білого орла (1901 рік).

Примітки

Джерела

Волков С. В., Генералитет Российской империи. Энциклопедический словарь генералов и адмиралов от Петра I до Николая II. Т.1 (А—К). — , 2009. — С.112. Список личного состава Министерства путей сообщения на 1896 год. — , 1896. — С.66. Список генералам по старшинству. Исправлен по 1 апреля 1880 года. — , 1880. — С.994. Список генералам по старшинству. Составлен по 1 сентября 1890 года. — , 1890. — С.415.

, Исторический очерк Николаевской академии Генерального штаба. — , 1882. — Прил., с.128.