Анна Констанція фон Брокдорф (17 жовтня 1680 – 31 березня 1765),пізніше графиня Козель, — німецька фрейліна та аристократка,а також коханка Августа Сильного, короля Речі Посполитої та курфюрста Саксонії,у 1706—1713 роках. Зрештою він повстав проти неї та заслав її до Саксонії, де вона померла після 49 років внутрішнього вигнання.

Життя Анна Констанція народилася в Гут-Депенау, сьогодні частині Штольпе, Гольштейн. Вона була дочкою лицаря Йоахіма фон Брокдорфа (1643—1719) та його дружини Анни Маргарети Марселіс (1648—1736), онуки багатого гамбурзького міщанина Габріеля Марселіса, власника Гут-Депенауборна. Брокдорфи належали до Equites Originarii (давніх лицарських шляхетських родів) і дали своїй доньці незвичайну для того часу освіту: вона вивчила кілька мов, отримала навчання з математики та класичну освіту, включаючи музику (зокрема лютню), і пристрасно любила полювати. Однак її імпульсивна поведінка непокоїла батьків.

Раннє доросле життя У 1694 році її батьки відправили Анну Констанцію до замку Готторф у Шлезвізі, офіційної резиденції герцога Крістіана Альбрехта. Чотирнадцятирічна дівчинка служила фрейліною доньці герцога, Софії Амалії. Анна Констанція супроводжувала Софію Амалію до Вольфенбюттеля, де Софія Амалія стала другою дружиною спадкоємного принца Августа Вільгельма Брауншвейг-Люнебурзького, сина та спадкоємця герцога Антона Ульріха. Перебуваючи у Вольфенбюттелі, Анна Констанція завагітніла, можливо, від Людвіга Рудольфа, молодшого брата спадкоємного принца. Після народження дитини в 1702 році Анну Констанцію вигнали з двору та відправили назад до батьків у Гут Депенау. Доля дитини невідома.

Шлюб

До 1699 року Анна Констанція відкрито жила в замку Бургшайдунген з директором саксонських колегій Генералаксиса Адольфом Магнусом, бароном Гойма (1668—1723), з яким вона познайомилася у Вольфенбюттелі. Після чотирьох років спільного проживання вони одружилися 2 липня 1703 року, але розлучилися до 1706 року. Коли вона прибула до Дрездена, Анна Констанція заявила, що вона все ще одружена з бароном, щоб мати можливість з'являтися при дворі. 17 липня 1711 року її колишнього чоловіка було підвищено до рангу імперського графа.

Королівська коханка У 1704 році король Речі Посполитої та курфюрст Саксонії Август Сильний зустрів жваву баронесу фон Гойм і закохався в неї. Барон Гоймський безуспішно намагався запобігти цим стосункам, оскільки вважав свою колишню дружину непридатною для ролі офіційної коханки. Благочестива дружина Августа, Крістіана Ебергардіна Бранденбург-Байройтська, відмовилася правити разом зі своїм чоловіком при католицькому, скандальному польському дворі та фактично вигналася до замку Преч (на Ельбі). Анна Констанція зблизилася з Августом, але у нього все ще була інша коханка, Урсула Катаріна, принцеса Тешенська.

Зрештою,у 1705 році принцесу Тешинську було вигнано з двору, а її місце офіційно зайняла Анна Констанція. У 1706 році вона була призначена імператорською графинею (рейхсграфіною) Козель. Два роки по тому, 24 лютого 1708 року, вона народила дочку Августа, яку назвали Августою Анною Констанцією на честь обох батьків. 27 жовтня 1709 року графиня фон Козель народила другу дочку, Фрідеріку Александрину, а три роки по тому, 27 серпня 1712 року, у неї народився син, Фредерік Август, якого назвали на честь батька, і який згодом успадкував Гут Депенау від своїх бабусі й дідуся по материнській лінії.

На думку двору, Анна Констанція занадто устрявати в політику, і її спроби втрутитися, зокрема, в польську політику зустріли сильний опір. Протестантський курфюрстський корпус Саксонії був рішуче налаштований відвернути увагу короля від католицької Польщі, яку він втратив після поразки від рук шведського короля Карла XII у Великій Північній війні. Анну Констанцію почали вважати дедалі небезпечнішою для польських політичних інтересів, особливо коли ходили чутки, що Август таємно написав своїй коханці, обіцяючи одружитися з нею. Польська аристократія намагалася замінити графиню фон Козель католицькою коханкою і таким чином усунути її з політичної сцени. З часом Август нарешті піддався чарам католички Марії Магдалени, графині фон Денгофф.

Засланий до бурга Штольпен У 1713 році Анну Констанцію було заслано до замку Пільніц, але в 1715 році їй вдалося втекти до Берліна, Пруссія. За це її засудили в Саксонії як Landesverräter (державну злочинницю). У Берліні вона сподівалася отримати таємну письмову шлюбну обіцянку Августа, яка знаходилася в руках її двоюрідного брата, графа Детлева Крістіана цу Ранцау у фортеці Шпандау. Однак графині не вдалося повернути цей важливий документ і її було заарештовано 22 листопада 1716 року в Галле-ан-дер-Заале та обміняно на прусських дезертирів у Саксонії. Август заслав свою колишню коханку 26 грудня 1716 року до фортеці Штольпен, де вона залишалася протягом наступних 49 років до своєї смерті.

Звільнений після смерті Августа II? Щодо того, чи було вигнання графині скасовано після смерті Августа II (1 лютого 1733 року) та під час правління його сина та наступника Августа III, точаться певні суперечки. Ходять чутки, що їй не дали свободи. Інші чутки стверджують, що графиня не скористалася можливістю втекти, хоча їй це надавали двічі (1745 та 1756). В обох випадках саксонська гвардія, за чутками, втекла перед наступаючими прусськими військами.

Задокументований погляд на її обставини після Августа II походить з історичного роману польського письменника Юзефа Ігнація Крашевського «Графиня Козель» (Hrabina Cosel,1873, пізніше художній фільм «Графина Козель»). Наступна цитата взята з останнього розділу,де графині пропонують свободу після 17 років ув'язнення:

Графиня померла 31 березня 1765 року у віці 84 років у Штольпені та також там похована.

Посилання

Джерела

Gabriele Hoffmann, Constantia von Cosel und August der Starke − Die Geschichte einer Mätresse, 1984. Cornelius Gurlitt: August der Starke Kosel oder Cosel, Cossel. In: Zedlers Universal-Lexicon. vol. XV, Leipzig 1737, column 1569 f. Walter Fellmann: Mätressen Heinrich Theodor Flathe, Cosel, Anna Constanze Gräfin von. In: Allgemeine Deutsche Biographie (ADB). Vol IV, Duncker & Humblot, Leipzig 1876, p. 512. Oscar Wilsdorf, Gräfin Cosel — Ein Lebensbild aus der Zeit des Absolutismus. Verlag von Heinrich Minden, Dresden und Leipzig 1892 on-line Thomas Kuster, Anna Constantia Hoym: Reichsgräfin Cosel. In: Der Aufstieg und Fall der Mätresse im Europa des 18. Jahrhunderts. Eine Darstellung anhand ausgewählter Persönlichkeiten. Innsbruck 2001.