Могенс Гліструп (; , Ренне — , Копенгаген) — данський юрист і політик, спеціаліст з податкового права, засновник лібертаріанської Партії прогресу. Очолював антиподатковий та антибюрократичний популістський рух. Автор різних схем ухиляння від сплати податків. Двічі засуджений за несплату податків і расистські висловлювання. Відомий своїм епатажним політичним стилем.

Біографія Народився в сім'ї викладача фізики та хімії. Закінчив юридичний факультет Копенгагенського університету. На іспиті з державного права досяг одного з найкращих результатів в історії данської освіти. Часто здійснював велосипедні поїздки країною, регулярно бував за кордоном.

Працював адвокатом з фінансового права. У 1952—1955 роках був адвокатом Верховного суду. У 1956—1963 роках викладав податкове право у Копенгагенському університеті.

1950 року одружився з Леною Свендсен, дочкою власника найбільшої в Данії юридичної фірми. Став діловим партнером тестя та співвласником фірми. Після смерті тестя успадкував фірму як єдиний власник. Спеціалізувався на податковому праві, виробляв легальні схеми уникнення оподаткування. Співпрацював як юрисконсульт з магнатом-туроператором Симоном Спісом, «данським королем подорожей». Мав великий фінансовий статок.

Антиподатковий політик Загальнонаціональну популярність набув 30 січня 1971 року. Виступаючи на телебаченні, Гліструп різко критикував податкову політику соціал-ліберального уряду. Платників податків, які намагаються уникнути обкладення, порівняв з бійцями Опору. Він показав свої податкові документи, в яких ставка прибуткового податку значилася 0 % — при тому, що річний дохід успішного адвоката досягав тоді 800 тисяч крон. Цим Гліструп демонстрував можливість протистояти «податковому пограбуванню».

Виступ Гліструпа зробив його великим політиком. Державно-політична еліта поставилася до нього з ворожістю. Прем'єр-міністр Данії соціал-демократ Анкер Йоргенсен заявив, що Гліструпа слід судити. Декілька правих партій запропонували йому співпрацю. Консервативна народна партія внесла Гліструпа до свого передвиборчого списку. Однак Гліструп віддав перевагу самостійній політиці.

22 серпня 1972 року в ресторані «Grøften» (копенгагенський Парк Тіволі) Могенс Гліструп заснував Партію прогресу — популістський антиетатистський рух. Основними настановами партії були скасування прибуткового податку, радикальне скорочення держсектору, держапарату та державного втручання в економіку, максимальне спрощення законодавства. Така «анархо-лібертаріанська» програма у поєднанні з епатажним популістським стилем забезпечила партії Гліструпа великий електоральний успіх. Результати парламентських виборів 1973 року Партія прогресу отримала 485 тисяч голосів — майже 16 % — і сформувала у Фолькетингу фракцію з 28 депутатів. Це був другий результат після соціал-демократів.

Депутатом Фолькетингу став і сам Могенс Гліструп. Відтоді він шість разів обирався до данського парламенту. Гліструп залишався депутатом до арешту у 1983 році і згодом ще повертався у Фолькетинг.

Результат 1973 року був найбільшим електоральним успіхом Партії прогресу. Масова підтримка була очевидною. Партія зберігала фракцію у Фолькетингу до 2001 року. Але партія не відбудувала чіткої оргструктури. Партію прогресу фактично представляла лише парламентська фракція, яка не мала організаційних зв'язків із масовою базою. Могенс Гліструп виступав як реальний лідер, але формально не обіймав головного посту.

Критик системи Позиції Гліструпа та його партії, запекла антиподаткова спрямованість, призвели до політичної ізоляції. Данські соціал-демократи, ліберали та консерватори єдиним фронтом виступали проти «анархіста-популіста», «ватажка злочинного угруповання», який дестабілізував політичну системуAnarkisten — en biografi om Mogens Glistrup.Засновник партії М. Гліструп є ексцентричним мільйонером, який, як і більшість багатих людей (втім, як і бідних), завжди прагнув зменшити свої податкові відрахування. Однак у рамках панівного в Данії у 1970-х роках (і панівного досі) політичного дискурсу це прагнення не заведено афішувати. На заяви про непотрібність сплати податків у панівному політичному дискурсі накладено табу.Через це парламентська діяльність Гліструпа була переважно деструктивною. Він винаходив усілякі способи досадити парламентській більшості. Гліструп вносив на засіданнях сотні поправок до різних законів із єдиною метою — змусити втратити час на обговорення та голосування. Особливо жорсткій критиці піддав Гліструп податкове міністерство Данії, створене 1975 року. Водночас Партія прогресу й особисто Могенс Гліструп користувалися серед виборців значною популярністю. Антиподаткова і ширше антибюрократична риторика знаходила відгук у масах.Історія Гліструпа — це історія боротьби данського істеблішменту з критиком системи, який підняв бунт проти зростальної бюрократії, податкового преса, «джунглів закону», які ображають громадянина. Замість того щоб прийняти його виклик і спробувати розв'язати проблеми, політики стали його переслідувати, перетворювати на карикатуру на самого себе. Проблеми держави загального добробуту, на які він вказував, — ті самі, з чим доводиться боротися сьогодні.

Згадки у СРСР Діяльність Гліструпа була помічена в СРСР і зазнавала різкої критики. Гліструп характеризувався радянською пропагандою як «крайній реакціонер», Партія прогресу як «вкрай права» та «найреакційніша в Данії».У Радянському Союзі Гліструпом буквально лякали дітей. Шкільний підручник держави і права розповідав, як «реакційний депутат мільйонер Гліструп» сотню разів змушував інших депутатів вставати та сідати (такою була процедура голосування у Фолькетингу), відкидаючи свої надумані поправки. Просто так, із шкідливості. Щоб життя на гроші платників податків медом не здавалося.При цьому цікаво, що хоча Гліструп був антикомуністом і дотримувався антирадянських позицій, ці мотиви не були для нього провідними. Партія прогресу навіть висловлювалася за вихід Данії з НАТО (як і з ООН). Відома епатажна пропозиція Гліструпа поставити в Командуванні оборони Данії (аналог генштабу) автовідповідач із записом «Ми здаємося» російською мовою — щоб уникнути кровопролиття, заощадити сили та засоби, оскільки у разі війни Данія в жодному разі не захищена.

Націоналізм, ісламофобія і партійні конфлікти 1983 року Гліструпа заарештували і він постав перед судом за звинуваченням у несплаті податків. Його визнали винним у податковому шахрайстві і засудили до ув'язнення і штрафу у розмірі 1 млн крон. Перебував у в'язниці із серпня 1983 по березень 1985 року. У період ув'язнення Гліструпа керівництво Партією прогресу перейшло до його заступника Піє Кʼєрсгора.

У позиції Гліструпа відбулося помітне зрушення — замість анархо-лібертарних й антибюрократичних установок на перший план стали висуватися націоналістичні, антиіммігрантські й антимусульманські гасла. Він вимагав заборонити в'їзд до Данії з країн Азії та Африки, різко критикував лібералізацію закону про іноземців. Особливо критично висловлювався про імміграцію мусульман, щодо яких дозволяв зневажливі характеристики і закликав не допускати їх до ДаніїTerri E. Givens. Voting Radical Right in Western Europe / Cambridge University Press; Reprint edition, 2012.. Саме в цей період Партія прогресу — в особі лідера та його прихильників — стала набувати деяких ультраправих рис. Це призвело до розколу в партійному керівництві та послабило позиції Гліструпа.

На виборах 1987 року Гліструп знову обраний у Фолькетинг від Партії прогресу. Однак 1990 року керівництво на чолі з К'єрсгором вивело Гліструпа з партійної парламентської фракції. Конфлікт завершився тактичною перемогою Гліструпа — 1995 року Пія К'єрсгор та її прихильники залишили Партію прогресу та заснували Данську народну партію. Однак Партія прогресу вже не змогла відновити позиції 1970-х і навіть 1980-х років. На виборах 2001 року партія вперше не отримала представництва у Фолькетингу — натомість Данська народна партія зібрала 12 % голосів.

2003 року притягнутий до суду і підданий 20-денному арешту за ісламофобські висловлюванняGlistrup i fængsel igen. Наступного року у нього виник конфлікт і партією, який вдалося врегулювати 2005 року. Взаємні претензії (зокрема фінансові) було знято, Могенс Гліструп отримав статус почесного члена Партії прогресу.

Помер у 82 роки, похований на цвинтарі Соргенфрі.

Сім'я та особистість У шлюбі з Леною Гліструп (Свендсен) мав сина Єргена та дочок Єву, Анне-Марі, Ельзе.

Гліструп був людиною розкутою, у спілкуванні прямолінійною, але при необхідності здатною проявляти дипломатичність. При цьому в ньому не помічалося «буржуазної ґрунтовності». Вибухова емоційність — наприклад, швидкий перехід від дружнього жарту до жахливої впертості і тиску — була як сильною, так і слабкою стороною характеру. Є припущення, що різка зміна акцентів — «з податкових проблем на мусульманські» — Гліструпа, що підірвала політичні позиції, визначалася саме цією його рисою.

Гліструп відрізнявся унікальною працездатністю, що сягала трудоголізму. У дитинстві та юності захоплювався футболом, але в зрілості був байдужий до здорового способу життя — багато курив, вживав багато булок з марципанами.

Пам'ять і значення Особистість Гліструпа викликає у Данії великий інтерес. Його ідеї зустрічають підтримку, політична практика — широке схвалення як визвольна боротьба. Гліструпа зараховують до «найвидатніших людей в історії Данії».Наші політичні розбіжності відомі, але Данії є за що дякувати Могенсу Гліструпу. Він був визначним новатором. Він зумів заздалегідь побачити проблеми сучасності та розпочати необхідне обговорення. На жаль, його спірний стиль часто затьмарював зміст. Але нащадки пам'ятатимуть Могенса Гліструпа.

Пія КьєрсгорДвотомну біографію Гліструпа написала дочка Анне-МаріAnne-Marie Glistrup. Mogens Glistrup — Fra Bornholm til Folketinget — en biografi — 1926—1973 / People´s Press, København, 2013.Anne-Marie Glistrup. Mogens Glistrup — Provokatøren og systemkritikeren — en biografi — 1973—2008 / People´s Press, København, 2014..

2013 року режисер Крістоффер Бое зняв фільм-драму «Spies & Glistrup». Роль Гліструпа виконав Ніколас Бро. Однак фільм викликав різку критику сина та дочок Гліструпа. Йорген Гліструп вважав фільм фактологічно недостовірнимй орієнтованим на дешеву сенсаційність.

Під впливом Могенса Гліструпа та Партії прогресу створив Партію Сконе шведський політик Карл Герслоу.

Примітки

Посилання