«Хроніка капітана Блада» (, також відомий під назвою «Повернення капітана Блада», ) — історико-пригодницький роман Рафаеля Сабатіні, вперше опублікований у 1931. Другий роман з трилогії про капітана Блада.
Сюжет Кожний розділ роману описує пригоди капітана Блада, які відбувалися у період між розділами першого роману — Одіссея капітана Блада.
1. Холостий постріл У оповіді розповідається про перші дні перебування капітана Блада та команди на Тортузі після втечі з Барбадосу. На їхнє судно, «Сінко Льягас», поклав око пірат, капітан Істерлінг. З цією метою він спочатку хотів купити корабель, а після відмови — запропонував допомогти йому забрати скарб, який раніше було заховано Генрі Морганом десь на березі річки . Для обговорення умов він запросив капітана Блада і офіцерів його команди на судно — «Бонаветура». Але Блад зрозумів, що це пастка і перед відпливом наказав своєму гармашу зробити холостий постріл через годину після їхнього відпливу. Коли капітан Істерлінг зриває перемовини, то Блад чує постріл і каже, що якщо він і його команда не покинуть «Бонавентуру», то його команта потопить цей корабель разом з усіма людьми на борту. Після невеличкої сутички Блад і офіцери повертаються на «Сінко Льягас».
2. Корабель зі скарбом Щоб капітан Істерлінг не захопив корабель капітана Блада силою у порту Тортуги, Блад вночі відпливає з острова. Зранку капітан Істерлінг йде слідом, але вони потрапляють у шторм. Наступного дня вони зустрічають іспанський галеон «Санта Барбара» і беруть його на абордаж. У його трюмові виявляється великий скарб, тож капітан Істерлінг перебрався туди. Після цього вони продовжують рух, коли зустрічають корабель капітана Блада. Істерлінг наказує команді на «Бонавентури» брати «Сінко Льягас» на абордаж. У спробах вони віддаляються від «Санта Барбари» і капітан Блад, за допомогою корабля іспанської берегової охорони розбиває «Бонавентуру». Далі вони прямують назад до «Санта Барбари» і Блад змушує капітана Істерлінга і його команду покинути корабель через погрози їх потопити, а потім забирає скарб з покинутого піратами корабля.
3. Королівський посланець На острів Пуерто-Рико прибуває посланець іспанського короля Філіппа, дон Педро де Кейрос, і вимагає аудієнції з мером — доном Гайме. Після зустрічі посланець каже, що він двоюрідний брат дружини мера, Ернанди, і що він привіз послання від короля — мера, за його боротьбу проти піратів, зокрема у відбитті атаки капітана Блада на Пуерто-Рико декілька днів тому, коли він захопив декількох піратів у полон, посвячено у лицарі ордена святого Якова Компостельського. Дон Гайме розповідає про це все дружині і вона стверджує, що брат Педро у дитинстві вигладав інакше, але чоловік лише висміює дружину і приймає гостя. Під час обіду дон Педро розповів, що він разом з їхнім братом Родріго потрапили у полон до капітана Блада, але дон Педро втік і шукає викуп. Увечері гість все ж зізнається доньї Ернанді, що він не дон Педро і що він так сказав з настанови Родріго та що він його витягне з полону. Пізніше, він перед поверненням на корабель, дон Педро запропонував відправити бранців піратів, яких полонини на Пуерто-Рико, до Іспанії, як доказ сумлінного служіння мера королю. Коли дон Гайме достав їх на корабель, виявилося, що це корабель піратів, а дон Педро — капітан Блад. Викупом за Рідрого були пірати і коли вони повернулися на корабель, то Родріго звільнили.
4. Воєнна контрибуція Під час морського маршу на «Арабеллу» нападає іспанський фрегат «Артевіда». Капітан Блад з командою натомість розгромили іспанців і виявили у них лист від іспанського адмірала дона Мігеля де Еспіноса-і-Вальдеса, у якому «Артевіда» має наказ приєднатися до ескадри, щоб разом здійснити напад на англійське поселення на острові Антигуа. Напад називають відповіддю на небажання англійців придушити дії піратів капітана Блада у іспанських водах. Тож, «Арабелла» та захоплена «Артевіда» пливуть до острова, щоб попередити про напад і допомогти захисникам острова за плату. Прибувши у пункт призначення та після складних перемовин, місцевий губернатор колонії, полковник Кортні погодився прийняти допомогу піратів у захисті острова. Після цього Блад почав організовувати оборону, будуючи укріплення з гарматами з «Артевіди», а сам корабель затопив у бухті. Ескадра іспанців припливла через декілька днів. Цей напад було відбито і кораблі нападників відійшли у море, плануючи відновити напад вночі. Цю спробу також було відбито і флагманський корабель іспанської ескадри застрягнув у корпусі затопленої «Артевіди». Після цього нападники попливли геть. Вдень, коли Блад прийшов до губернатора за оплатою, той хотів заарештувати пірата, але Блад розповів, що якщо він не з'явиться, то його команда зруйнує місто гарматами. І через відмову платити, Блад зажадав більшу суму. Коли уся сума була доставлена, то Блад взяв лише обумовлену суму, решту наказав повернути губернатору, як урок щодо домовленостей.
5. Відплата за зраду Дія оповідання відбувається після битви біля Маракайбо. У Бладовому розпорядженні, окрім «Арабелли» є ще 4 кораблі, а адмірал дон Мігель де Еспіноса, після поразки у битві, оголосив нагороду за живого капітана Блада. Сам Блад з командою знаходиться на Тортузі і пішов до губернатора, щоб обміняти здобич на французькі векселі, які він потім зберігає у одному з французьких банків. Там дочка губернатора, яку він колись врятував від пірата, попереджає, що йому треба остерігатися. На шляху до корабля його зустрічає жінка, якій він напередодні допоміг і каже, що попереду його чекають вбивці і веде його до себе додому. Але там на Блада нападають Каузак, колишній його спільник, який покинув його біля Маракайбо, та Каузаків спільник Сем. Вони збираються передати його адміралу дону Мігелю за винагороду. Капітан Блад пропонує перебити викуп, що не одразу, але сіє розбрат між викрадачами. Каузак йде бурдюк з вином, а у цей час Блад переконує Сема, що заплатить більшу суму викупу лише йому. Коли Каузак повертається, то Сем вбиває його з пістоля і після цього бере міх з вином та п'є. Дивний присмак вина насторожує Сема і той розуміє, що у вино додали сік місцевого «отруйного яблука». Обидва викрадачі мертві. Блад, за допомогою жінки яка привела його сюди, звільняється і повертається на корабель.
6. Золото Санта-Марти Флотилія капітана Блада з 5 кораблів стоїть якорем біля берега Дар'єнської затоки. На кораблях наводився лад і поповнювалися запаси води та м'яса черепах. До піратів вийшли три місцеві індіанці, головний з яких був касик Гванахарі, якого іспанці називали Бразо Лярго. Бразо Лярго іспанською попросив зустрічі з Бладом. Коли капітан Блад зустрівся з ним, той сказав, що Блад має йти з ними і забрати іспанське золото у на березі річки, у містечку Санта-Марта. Капітана Блада це насторожило, але він трактував цей жест, як нелюбов індіанців до панування іспанців. Після наради зі своїми офіцерами, капітан Блад із частиною команди, яка виявила бажання йти, вирушив у дорогу, поихопивши з собою малі гармати. Через десять днів вони досягли містечка. І хоча там була організована оборона, а проте пірати розбили форт гарматами і захопили місто. Оборонці, під проводом дона Домінго Фуентеса капітулювали. Проте, як виявилося, оборонців містечка попередили про напад, тож золото вночі відправили річкою у Панаму. Блад надсилає частину піратів навздогін. Після цього до нього приходить жінка з дитиною і просить врятувати дона Домінго, оскільки Бразо Лярго хоче його спалити. Виявляється, ця жінка — дочка Бразо Лярго, яку викрав дон Домінго. Блад розуміє, чому саме індіанець привів його сюди, а саме щоб розбити іспанців, тоді індіанці зможуть забрати доньку з полону. Проте вона стверджує, що кохає дона Домінго і у них є маленька дитина. Порадившись з доном Домінго, Блад відпускає іспанців до Панами, щоб після відходу піратів індіанці повністю не вирізали містечко з розбитими оборонними спорудами. Але коли повернулися пірати, яких відправили навздогін іспанським кораблям, то виявилося, що ніяких кораблів не було. Дон Домінго сховав золото у діжки з водою, які іспанці забрали коли Блад їх відпустив. А пірати дорогою назад зупинили їхні кораблі, обшукали і знайшли прихований скарб. Капітан Блад, визнавши свою помилку, відмовляється від своєї частки на користь команди.
7. Любовна історія Джеремі Піта Блад з командою повернулися на Тортугу після нападу на іспанців, щоб відновити власні кораблі. На той час Джеремі Піт, штурман Блада, виявляв знаки уваги до дочки губернатора Тортуги мосьє д'Ожерона — Люсьєн. Одного вечора Джеремі під час прогулянки цілує Люсьєн та зізнається їй у коханні. Дівчина шокована і боїться реакції батька. Джеремі сам йому розповідає про своє зізнання, але губернатор стверджує, що Люсьєн заручена, та й він не може віддати доньку за пірата. У розпачі Джеремі йде на «Арабеллу» і просить поради у капітана Блада. Той погоджується з аргументами губернатора і стверджує, що Люсьєн надто легковажна, бо приймає знаки уваги не лише від Джеремі, а й від капітана Тондера (пірата) та мосьє де Меркера (сина одного з директорів французької Вест-Індійської компанії). Це обурює Джеремі. Наступного дня він приходить у будинок губернатора трохи раніше і бачить Люсьєн разом з капітаном Тондером і після словесної перепалки до них підходить губернатор. Тондер йде, а мосьє д'Ожерон попереджає Джеремі, що капітан Тондер — небезпечна людина. Наступного дня, у таверні, Тондер провокує Джеремі Піта, і незважаючи на намагання Блада запобігти цьому, Тондер викликає Джеремі на поєдинок. Завдяки хитрості капітана Блада Джеремі Піт важко ранить свого супротивника і виграє двобій. Пізніше Блад і Піт дізнаються, що губернатор скористався поєдинком, щоб видати Люсьєн заміж за мосьє де Меркера і вони разом відпливли у Францію, не боячись, що Тондер наздожене і викраде Люсьєн.
8. Спокута мадам де Кулевен Допоки флагманський корабель «Арабелла» чистили від черепашок і водоростей, капітан Блад на трьох менших кораблях вирушив пограбувати іспанську флотилію шукачів перлів. Проте, дорогою туди їх розбиває іспанський корабель берегової охорони. Блада викидає на маленький острів, де вже були два іспанці з пінасом, які втекли з англійського полону. Блад назвався Пітером Ван дер Меєром, голандцем з матір'ю іспанкою. Разом вони заготовилм припаси і рушили в море, де їх підібрав іспанський галеон «Естермадура» дона Хуана де ла Фуенте, якому Блад сказав, що його мати з іспанської родини Трасмієра з роду герцога Аркоського. Дох Хуан гостинно приймає Блада. Через шість днів плавання на галеоні виявилося, що дон Хуан хоче скоїти напад на французький острів Марі-Галан, де гарнізоном керує полковник де Кулевен. Наступного ранку корабель підійшов до острова, і після довгих приготувань іспанці здійснили наступ на форт, захопили його і сплюндрували місто. Під час повернення іспанців Блад помітив, що нападники повернулися з жінкою. Пізніше, за вечерею він дізнається, що полковника де Кулевена не було на острові, тож дон Хуан поквитався з ним, викравши його дружину. Коли офіцери розійшлися, Блад обдурив дона Хуана і з силою вдарив срібним глеком по голові, від чого той знепритомнів і Блад викинув його через вікно у воду. Аж потім з'ясувалося, що мадам де Кулевен тут з власної волі, адже була закохана в дона Хуана, а він здійснив напад на поселення лише заради неї. Блад пояснює, що у неї є вибір: або повернутися до чоловіка (який не здогадується про зраду), або вона дістанеться команді корабля, як трофей. Мадам де Кулевен натомість бідкалася, що її чоловік брутальний і жорстокий, у той час як Хуан був до неї добрий і вони покохали один одного з того часу, як зустрілися під час його подорожі Францією задовго до цих подій. Блад, натомість, стверджує, що через її примху страждали та загинули люди. Він надає їй вибір: залишатися на кораблі або тікати разом з ним. Використовуючи пінас вони тікають.
9. Вдячність мосьє де Кулевена