Європе́йський коміса́р із зо́внішніх відно́син був членом Європейської комісії та відповідав за зовнішнє представництво Комісії у світі та Політику сусідства Європейського Союзу (ENP). Однак відповідальність розподілялася між іншими посадами в Комісії (див. нижче) та Високим представником.

Першим комісаром, який обійняв цю посаду, був Жан Рей у 1958 році, який згодом став президентом Комісії. Останньою комісаркою була Беніта Ферреро-Вальднер, яка працювала з 2004 по 2009 рік у першій Комісії Баррозу.

У результаті Лісабонського договору, 1 грудня 2009 року, посади комісара та Верховного представника були об'єднані в єдину структуру під назвою Високий представник Союзу з питань закордонних справ та політики безпеки.

Перелік комісарів Ця посада мала різні назви (зовнішні зв'язки/зовнішні справи) і часто поєднувалася з торгівлею чи іншими портфелями. У Комісії Баррозу I вона була поєднана з портфелем Європейської політики сусідства, звідси й назва за часів цієї адміністрації. Ферреро-Вальднер також була останнім комісаром із зовнішніх зв'язків, оскільки з 1 грудня 2009 року цю посаду обійняла Висока представниця Кетрін Ештон.Between 1 December 2009 and the entry into office of the Barroso II Commission, Ashton (who sits in the Barroso I Commission) will take on the portfolio by swapping with Ferrero-Waldner. Ferrero-Waldner will take over Ashton's trade portfolio. The High Representative will formally take over, and become a Vice President, after Parliament approves the new Commission. Комісар Держава-член Національна партія Комісія Термінпочаток ТермінкінецьЖан Рей Бельгія Перша комісія Гальштайна 1958 рік 1962 рік Друга комісія Гальштайна 1962 рік 1967 рік Італія Християнська демократія Комісія Рея 1967 рік 1970 рік Франція Союз за французьку демократію Комісія Мальфатті 1970 рік 1972 рік Комісія Мансголта 1972 рік 1973 рік Велика Британія Консервативна партія Комісія Ортолі 1973 рік 1977 рік Вільгельм Гаферкамп Західна Німеччина Соціал-демократична партія Комісія Дженкінса 1977 рік 1981 рік Комісія Торна 1981 рік 1985 рікВіллі де Клерк Бельгія Фламандські ліберали та демократи Перша комісія Делора 1985 рік 1989 рікФранс Андріссен Нідерланди Заклик християнських демократів Друга комісія Делора 1989 рік 1993 рікГанс ван ден Брук Нідерланди Заклик християнських демократів Третя комісія Делора 1993 рік 1995 рікЛеон Бріттан Велика Британія Консервативна партія Комісія Сантера 1995 рік 1999 рікКріс Паттен Велика Британія Консервативна партія Комісія Проді 1999 рік 2004 рікБеніта Ферреро-Вальднер Австрія Австрійська народна партія Перша комісія Баррозу 2004 рік 2009 рік У результаті ратифікації Лісабонського договору посаду комісара було об'єднано з посадою Високого представника з питань спільної зовнішньої та безпекової політики, що стало Високим представником Союзу з питань закордонних справ та безпекової політики. Однак Ферреро-Вальднер зберегла контроль над Європейською політикою сусідства та Офісом співробітництва EuropeAid (які не входять до повноважень нового Верховного представника).Benita Ferrero-Waldner, 3 December 2009

"On Thursday, 26 November President Barroso confirmed to the President of the European Parliament his decision to appoint Commissioner Benita Ferrero-Waldner to take over the trade policy portfolio with effect from 1 December 2009. Commissioner Ferrero-Waldner will serve as Commissioner for Trade until the beginning of the mandate of the next Commission. During this period she will continue to be responsible for the European Neighbourhood Policy and for the operations of EuropeAid – Cooperation Office (Aidco)."

З моменту створення посади Високого представника міжнародними справами займаються лише такі комісари;

Європейський комісар з питань розширення Європейський комісар з питань готовності та кризового менеджменту Європейський комісар з питань торгівлі та економічної безпеки

Схожі посади Політика зовнішніх відносин Комісії під головуванням Баррозу ґрунтується на трьох основних положеннях щодо ролі ЄС у світі. ЄС є глобальним гравцем; він дотримується особливої філософії зовнішньої політики, яку можна назвати «ефективним мультилатералізмом»; і, завдяки своїй специфіці, ЄС має у своєму розпорядженні широкий спектр інструментів зовнішньої політики, які особливо добре підходять для реагування на сучасні виклики. У своєму першому складі Комісії президент Баррозу створив Групу комісарів, яку очолював він сам і яка відповідала за шість служб зовнішніх відносин. До її скасування існувало чотири посади, пов’язані із зовнішніми відносинами;

Беніта Ферреро-Вальднер була заступницею голови Групи комісарів із зовнішніх відносин та відповідала за зовнішні відносини та Європейську політику сусідства. Вона відповідала за два генеральні директорати Комісії: зовнішні відносини (Relex) та Бюро співробітництва EuropeAid (Aidco). Кетрін Ештон відповідала за зовнішню торгівлю. Генеральний директорат з питань торгівлі Європейської комісії відповідає за реалізацію зовнішньоторговельної політики Європейського Союзу. Міжнародна торгівля є передовим напрямком міжнародних відносин. Луї Мішель відповідав за гуманітарну допомогу та політику розвитку. Тісно пов'язаною з цим метою є підвищення ефективності допомоги Союзу в галузі розвитку. Він відповідав за два генеральні директорати: Офіс гуманітарної допомоги Європейської комісії (ECHO) та Розвиток. Оллі Рен відповідав за розширення. Це був ключовий інструмент удосконалення європейської моделі та досягнення цілей зовнішньої та безпекової політики. Генеральний директорат з питань розширення керував цим процесом під його керівництвом.

Див. також

Спільна зовнішня та безпекова політика Зовнішні відносини Європейського Союзу

Примітки

Посилання

Вебсайт Комісара Кабінет комісара Вебсайт відділу зовнішніх зв'язків Вебсайт «ЄС у світі» Вебсайт ЄПС