Олександр Іванович Дотц (, село Катериненштадт Ніколаєвського повіту Самарської губернії, тепер місто Маркс Саратовської області Російської Федерації — , місто Москва, тепер Російська Федерація) — радянський діяч, голова виконавчого комітету обласної ради Трудової комуни Німців Поволжя.

Життєпис Народився в родині робітника. Закінчив церковно-парафіяльне училище. Підлітком почав працювати на заводі Шефера.

У 1915—1917 роках служив слюсарем в автомобільному полку російської імператорської армії, учасник Першої світової війни.

З березня 1918 року — один із творців та голова виконавчого комітету Катериненштадтської ради (Трудова комуна Німців Поволжя).

Член РКП(б) з 1918 року.

23 жовтня 1918 року увійшов до складу виконавчого комітету Трудової комуни (Області) німців Поволжя.

У березні 1919 — лютому 1920 року — голова Надзвичайної комісії (ЧК) Трудової комуни Німців Поволжя. Відзначався жорстоким переслідуванням «ворогів революції». Брав участь у придушенні селянських повстань. Влітку — восени 1919 року очолював «Надзвичайну комісію з реалізації врожаю 1919 року».

У лютому — жовтні 1920 року — голова виконавчого комітету обласної ради Трудової комуни Німців Поволжя.

У жовтні 1920 року відповідно до рішення Організаційного бюро ЦК РКП(б) від 4 жовтня 1920 року про «планове перекидання партійних працівників» Області німців Поволжя до інших регіонів країни з метою «розрядки» ситуації, що склалася в автономії внаслідок протизаконних дій керівної верхівки області, переведений на іншу роботу.

З листопада 1920 року працював у Баку в нафтовій промисловості: помічник начальника тресту «Азнафта», начальник постачання тресту «Азнафта».

У 1924—1927 роках — управитель районного управління Нафтосиндикату в Харкові (з листопада 1926 року — в Москві).

У березні 1927 — травні 1929 року — уповноважений нафтотрестів, потім — завідувач спеціального відділу з нафтообладнання торгового представництва СРСР у Берліні.

У 1929—1931 роках — начальник будівництва нафтозаводів «Азнафтобуд» (місто Батум Грузинської РСР).

З березня 1931 року — член правління та уповноважений нафтоекспорту «Ютомторг» в Уругваї.

У 1935—1938 роках — директор гірничорудної контори «Союзпромекспорт» у Москві.

У 1938—1941 роках — старший диспетчер у Всесоюзному тресті «Нафтотарозмазка» у Москві.

У вересні 1941 року заарештований. У вересні 1942 року слідство було припинено через відсутність складу злочину. Після звільнення з-під варти виселений за національною ознакою в село Піонерське Осакаровського району Карагандинської області. Працював простим робітником, пізніше змінним майстром механічного цеху на ремонтному заводі.

З січня 1956 до січня 1957 року — директор комбінату «Нафтопостачодяг» у Москві.

З січня 1957 року — на пенсії, персональний пенсіонер. Учасник 2-ї делегації радянських німців (Москва, 3 червня — 23 липня 1965). Публікував свої спогади в газеті «Neues Leben» («Gedanken eines alten Kommunisten» та ін.).

Помер у 1973 році в Москві.

Примітки

Джерела Дотц Александр Иванович Дотц Александр Иванович (Dotz Alexander)