Якоб Ернст Вальдемар Бонзельс (; 21 лютого 1880, Аренсбург — 31 липня 1952, Амбах на Штарнберзькому озері) у 1920-х роках — один із найпопулярніших німецьких письменників. Його книга «Пригоди бджілки Майї», що вийшла друком у 1912 році і була перекладена понад 40 мовами, та опубліковане у 1915 році продовження «Небесний народ» зробили його всесвітньо відомим.
Бонзельс був відвертим антисемітом і у 1933 році висловив своє схвалення нацистської політики проти євреїв; у широко тиражованій газетній статті («НСДАП і єврейство») він назвав євреїв «смертельним ворогом», який «отруює культуру».
Життєпис
Походження Вальдемар Бонзельс народився 21 лютого 1880 року другою дитиною з п'яти в Аренсбурзі (Гольштейн). Його батько Райнгольд Бонзельс (1848—1923) у 1884 році закрив свою аптеку в Аренсбурзі та вивчав стоматологію в Берліні. З 1890 по 1897 рік він мав власну стоматологічну практику в Кілі, а в 1898 році перейшов на роботу до закладів фон Бодельшвінга в Бетелі (Білефельд-Гаддербаум).
Освіта та перша діяльність У Кілі Вальдемар Бонзельс відвідував Вище реальне училище на Кноопер Вег (нинішня школа Гумбольдта), що є аналогом сучасної гімназії. Там у 1893 році його молодшого брата застрелив 15-річний підліток. На Великдень 1896 року у віці 16 років він покинув школу, так і не здобувши атестата. Після цього він пройшов комерційне навчання в Білефельді й з кінця 1900 до червня 1902 року працював комерсантом у друкарні Карлсруе. У Бетелі, Базелі та Англії він вивчився на місійного торговця і в 1903 році за дорученням Базельської місії вирушив до Голландської Ост-Індії (сучасна Індонезія), де, однак, пробув лише з жовтня 1903 по квітень 1904 року.
Невдовзі після повернення з Голландської Ост-Індії, Бонзельс разом зі своїми друзями Гансом Бранденбургом, Берндом Іземанном та Карлом Штраусом заснував видавництво «E. W. Bonsels und Co.» у Мюнхен-Швабінгу. У цьому ж видавництві у 1904 році вийшов його відкритий лист «Мій вихід із промисловості Базельської місії та його причини», в якому він сформулював свою критику роботи Базельської місії в Голландській Ост-Індії.
Переломні періоди життя
У 1906 році він одружився з Кларою Бранденбург, сестрою одного зі своїх співвидавців, проте розійшовся з нею у рік народження їхнього другого сина. Через кілька років він одружився з Елізою Остермаєр, через батька якої, Йоганнеса Остермаєра, він свого часу і потрапив до Базельської місії. Від цього шлюбу також народилося двоє синів.
На початку 1910-х років Бонзельс разом із родиною переїхав до будинку свого друга та співвидавця Іземанна в Обершлайсгайм під Мюнхеном. Там він написав книгу «Пригоди бджілки Майї», яка вийшла друком у 1912 році, згодом була перекладена понад 40 мовами й зробила його всесвітньо відомим. Того ж 1912 року Бонзельс вийшов зі складу видавництва «E. W. Bonsels und Co.».
Під час Першої світової війни Бонзельс був військовим кореспондентом Військового прес-бюро Великого генерального штабу — спочатку в Галичині, згодом у Балтії. У липні 1918 року він став співробітником закордонного відділу Верховного командування сухопутних військ (OHL). Того ж року він купив і заселився в будинок в Амбаху на східному березі Штарнберзького озера, де й прожив до самої смерті. Проте його дружина Еліза та сини не поїхали з ним до Амбаха, оскільки Бонзельс віддавав перевагу життю без родини; цей шлюб закінчився розлученням. Від танцівниці Едіт фон Шренк у Бонзельса народився ще один син, але він з нею не одружувався.
У 1925 році Бонзельс супроводжував режисера-документаліста Адольфа фон Дунґерна та кінооператора Августа Брюкнера (який помер від тропічної хвороби під час схожої експедиції в 1931 році) у «біологічній кіноекспедиції» до Бразилії. За словами фон Дунґерна, втім, «лихоманка завадила привітній співпраці під час полювання, риболовлі, досліджень та фільмування, привівши до передчасного фіналу, і Вальдемар Бонзельс змушений був за кілька місяців повернутися до помірного клімату Європи».
Вальдемар Бонзельс став одним із найпопулярніших авторів 1920-х років у Німеччині. Аж до 1940-х років він випускав нові книги з інтервалом в один-два роки. Він виступав із лекціями та читав свої твори в Німеччині, Австрії, Швейцарії та США.
Ставлення до націонал-соціалізму
Бонзельс був відомий як антисеміт, тому вже лише в цьому виявлялася його близькість до націонал-соціалізму. На відміну від «авангарду Веймарської республіки» (списку заборонених авторів у часи націонал-соціалізму), він не отримав заборони на друк, а навпаки — був прийнятий до Імперської палати письменників (Reichsschrifttumskammer). Після студентських спалень книг 10 травня 1933 року газети опублікували надіслану їм Міністерством пропаганди статтю Бонзельса «НСДАП і єврейство». У ній він привітав те, що тепер «надмірному впливу єврейської сутності» покладено край і в культурі. «Єврей є іншим, ніж ми», — зазначав він. Євреї, на його думку, становили «нав'язливий елемент впливу» та поширювали «отруту». Їхній вплив слід було розцінювати як «смертельного ворога» «нашого руху», так і всього суспільства (Volksgemeinschaft) загалом. Особливо це стосувалося мистецтва та культури; він стверджував, що саме євреї вирішували, які письменники та поети будуть успішними. У часи націонал-соціалізму Бонзельс не зазнав жодних обмежень своєї письменницької діяльності.
Під час Другої світової війни він був редактором мюнхенських фронтових брошур (Feldposthefte), які слугували військовій пропаганді.
У 1941 році він видав антологію «Охоронець порогу. Світ Новаліса» (Der Hüter der Schwelle. Die Welt des Novalis). Літературознавець Герберт Уерлінгс зазначає, що вона містить «відверте расистське цькування» проти Генріха Гейне, тоді як поета Новаліса Бонзельс використав у «антисемітських цілях».
У 1943 році його роман «Грек Досітос» (Der Grieche Dositos) вийшов накладом близько 100 примірників як приватне видання, «не призначене для громадськості». Один примірник він надіслав тогочасному рейхсміністру внутрішніх справ Вільгельму Фріку, підкресливши при цьому навмисний антисемітський посил книги.
Повоєнний час Із падінням націонал-соціалізму в американській та британській зонах окупації на Бонзельса наклали заборону на публікації. У 1947 році під час процесу з денацифікації він виступив свідком захисту на користь Генрієтти фон Ширах. Також, він переробив «Досітоса» і опублікував твір у 1948 році у видавництві Corona в Нойштадті, що належав до французької зони окупації. У 1952 році він дав цій книзі нову назву — «Забуте світло» (Das vergessene Licht). У 1949 році Вальдемар Бонзельс захворів на лімфогранулематоз (хворобу Годжкіна). Наступного року він одружився зі своєю багаторічною супутницею Розою-Марі Бахофен. 31 липня 1952 року Бонзельс помер у своєму будинку в Амбаху, урна з його прахом була похована в саду садиби.
Сприйняття та спадщина
З 1932 року в його рідному місті Аренсбург існує вулиця Вальдемара Бонзельса (Waldemar-Bonsels-Weg). Також у Кілі, де він навчався в гімназії, є вулиця з його ім'ям у районі Пріс-Фрідріхсорт. В Обершлайсгаймі, місці створення «Бджілки Майї», на його честь названо вулицю Бонзельсвег.
Заснований у 1977 році Фонд Вальдемара Бонзельса (Waldemar-Bonsels-Stiftung) опікується літературною спадщиною письменника. З 1978 року фонду належить і його колишній житловий будинок в Амбаху. Віллу відреставрували у 2014 році. Фонд облаштував у будинку меморіальну кімнату з його письмовим столом та бібліотекою, яка, однак, закрита для відвідування, оскільки будівлю орендують приватні мешканці.
На вебсайті уряду землі Шлезвіг-Гольштейн дається така літературно-історична та естетична оцінка: книги Бонзельса можна віднести до неоромантизму; згадується, що він належав до найпопулярніших письменників Веймарської республіки, але водночас наголошується, що він був відомим антисемітом, який міг безперешкодно писати під час націонал-соціалізму і, серед іншого, відзначився військовою пропагандою. Згодом він пішов у забуття, але знову став відомим завдяки мультсеріалу «Бджілка Мая» у 1970-х роках.
Мюнхенський Будинок літератури (Literaturhaus München) у співпраці з Фондом Вальдемара Бонзельса 3 та 4 березня 2011 року провів конференцію «100 років бджілці Майї — література Вальдемара Бонзельса та її наслідки». У репортажах про цю подію на перший план висувалися його антисемітство та відносини з Третім Райхом.
Вибрані твори
«Мій вихід із промисловості Базельської місії та його причини: Відкритий лист до громади Базельської місії у Вюртемберзі та Швейцарії» (Mein Austritt aus der Baseler Missions-Industrie und seine Gründe: Ein offener Brief…). Видавництво E. W. Bonsels Verlag, Мюнхен, 1904. «Радуйся, життя, ті, що йдуть на смерть, вітають тебе» (Ave vita morituri te salutant). Видавництво E. W. Bonsels Verlag, Мюнхен, 1906. «Маре. Юність однієї дівчини» (Mare. Die Jugend eines Mädchens). Видавництво F. Fontane & Co., Берлін, 1907. «Господи, помилуй» (Kyrie eleison). Видавництво E. W. Bonsels Verlag, Мюнхен, 1908. «Кров» (Blut). Видавництво Janssen, Гамбург, 1909. «Смерть Дон Жуана» (Don Juans Tod). Видавництво Carl Friedr. Strauß, Мюнхен, 1910. «Вогонь» (Das Feuer). Видавництво Carl Friedr. Strauß, Мюнхен, 1910. «Найглибший сон» (Der tiefste Traum). Видавництво Schuster & Loeffler, Берлін, 1911. «Загиблі у вічній війні» (Die Toten des ewigen Krieges). Видавництво Schuster & Loeffler, Берлін, 1911. «Пригоди бджілки Маї» (Die Biene Maja und ihre Abenteuer). Видавництво Schuster & Loeffler, Берлін, 1912. «Ан'єкінд» / «Дитя Ан'є» (Das Anjekind). Видавництво Schuster & Loeffler, Берлін, 1913. «Небесний народ» (Himmelsvolk). Видавництво Schuster & Loeffler, Берлін, 1915. «Подорож до Індії» (Indienfahrt). Видавництво Rütten & Loening, Франкфурт-на-Майні, 1916. «Пастор із Норбю» (Der Pfarrer von Norby). Видавництво Schmidkunz, Мюнхен, 1916. (З 1919 року перевидавався у Schuster & Loeffler як драматична поема під назвою «Норбю»). «Шляхи людей. Із нотаток бродяги» (Menschenwege. Aus den Notizen eines Vagabunden). Видавництво Rütten & Loening, Франкфурт-на-Майні, 1917. «Дон Жуан» (Don Juan). Видавництво Schuster & Loeffler, Берлін, 1919 (епічна поема, розпочата у 1906 р.; останні чотири пісні вийшли у 1910 р. у Карла Фрідріха Штрауса в Мюнхені як «Смерть Дон Жуана»; роботу завершено у 1914 р.). Перше видання: 3000 примірників. «Життя, я вітаю тебе» (Leben ich grüße dich). Видавництво Otto Janke, Берлін, 1921. «Ерос і Євангеліє. Із нотаток бродяги» (Eros und die Evangelien. Aus den Notizen eines Vagabunden). Видавництво Rütten & Loening, Франкфурт-на-Майні, 1921. «Дурні та герої. Із нотаток бродяги» (Narren und Helden. Aus den Notizen eines Vagabunden). Видавництво Rütten & Loening, Франкфурт-на-Майні, 1923. «Губна гармоніка. Оповідання» (Die Mundharmonika. Erzählungen). Видавництво Koehler & Amelang, Лейпциг, 1925.До збірки увійшли оповідання: «Перше прощання», «Губна гармоніка», «Батько», «Хліб і вино», «Про бурю в старих серцях», «Агата», «Курка з Мити», «Галицька нічна поїздка», «Пригода Жанетти з прусаками», «Смерть у полі», «Останній лист». «Мандрівник між порохом і зорями» (Der Wanderer zwischen Staub und Sternen). Видавництво Deutsche Buch-Gemeinschaft, Берлін, 1926. «Маріо і тварини» (Mario und die Tiere). Видавництво Deutsche Verlagsanstalt, Штутгарт, 1928. «Бразильські дні та ночі» (Brasilianische Tage und Nächte). (У співавторстві з Адольфом фон Дунґерном), Берлін, 1931. «Дні дитинства» (Tage der Kindheit). Видавництво Ullstein, Берлін, 1931. «Вершник у пустелі» (Der Reiter in der Wüste). Видавництво Deutsche Verlagsanstalt, Штутгарт, 1935. «Повернення Маріо додому» (Marios Heimkehr). Видавництво Deutsche Verlagsanstalt, Штутгарт, 1937. «Подорож навколо серця» (Die Reise um das Herz). Видавництво Cotta, Штутгарт, 1938. «Зустрічі» (Begegnungen). Видавництво West-Ost, Берлін, 1940.