Турфа́н ( /турпан/, /тулуфань/) — оаза і колишнє повітове місто (сучасний район Гаочан префектури Турфан) в Сіньцзян-Уйгурському автономному районі Китаю. Населення: 632,000 (2015). Основне населення (70 %) складають уйгури (турфанці).
Історія Історично Турфанська оаза була буферною зоною між мешкавшими в оазах Східного Туркестану дехканами і номадами Євразійського степу. Через давні міста Гаочан і Цзяохе (зараз зруйновані) проходила північна гілка Великого шовкового шляху.
Ще за часів Династії Хань Турфан (Гаочан) був центром торгового князівства, яке було знищено військами Династії Тан в 640 році. Надалі за владу над Турфаном воювали різні народи. Найбільший розквіт торгівля зазнала в роки, коли владу в оазі мали монголи (XIII—XIV сторіччя.)
Після розпаду Монгольської імперії Турфанська улоговина була поділена між трьома керманичами, наймогутніший з них мешкав у Турфані. В XVIII ст. запеклу війну за ці землі вели джунгари і китайці. В 1759 році Турфан був оголошений китайською провінцією. Біля давнього ісламського міста виникло нове, населене переселенцями з Китаю.
Адміністративний поділ Міський повіт Турфан складається з 2 підрайонів (власне місто Турфан), 2 містечок та 7 волостей: підрайон Лаоченлу 老城路街道 підрайон Гаоченлу 高昌路街道 Ціцуаньху 七泉湖镇 Дахеянь 大河沿镇 волость Ярху (Яер) 亚尔乡 волость Айдинкьоль (Айдинху) 艾丁湖乡 волость Путао 葡萄乡 волость Цатекале (Цятекалай) 恰特卡勒乡 волость Ербао 二堡乡 волость Саньбао 三堡乡 волость Шенцзінь 胜金乡 Населення
Національність Чисельність (тис) Відсоток Уйгури 177,106 70.38 % Китайці 55,238 21.95 % Хуейцзу (хуей) 18,482 7.34 % Туцзя 182 0.07 % Маньчжури 132 0.05 % Ту 98 0.04 % Монголи 77 0.03 % Тибетці 70 0.03 % Казахи 56 0.02 % Мяо 45 0.02 % Росіяни 33 0.01 % Чжуани 31 0.01 % Дунсян 30 0.01 % Інші 72 0.03 %
Економіка Основним зайняттям населення є сільське господарство:
Бавовництво — бавовна вищого ґатунку Виноградарство — 75 % родзинок Китаю Баштанництво — відомі місцеві сорти динь.
Крім того, в Турфанській оазі вирощують абрикоси і шовковицю.
Західний маршрут водно-транспортного проєкту Південь-Північ Китай планує прорити 1000-кілометровий підземний водогон для виведення води з Тибетського плато, найбільшого водного резервуару світу, річки Ярлунг-Цангпо (верхня течія Брахмапутри) у Таримський басейн, розташований у Сіньцзян-Уйгурському автономному районі, для вирощування аграрної продукції. Це загрожує відтоком значних обсягів води й падінням її рівня в нижній течії річки з катастрофічними наслідками для тамтешнього численного населення.
Станом на 2016 рік побудувано 10 дамб на Брахмапутрі й іще 18 будується, що означатиме подальше зменшення кількості води, яку отримують Індія й Бангладеш.
Друга фаза проекту водовідведення Дяньчжун включає постачання водою муніципальні заклади, сільськогосподарські та промислові зони Юньнані у посушливі періоди. Передбачається будівництво 300-кілометрового каналу для перекидання щороку до 17 млрд м³ прісної води з Тибету для порятунку річки Хуанхе, що живить величезну кількість населення Китаю, але критично міліє й утрачає ресурс.
Наразі реалізацію обох зазначених проєктів стримують висока вартість і брак необхідних технологій.
Географія Розташований в центральній частині Сіньцзяна, у південного підніжжя гір Тянь-Шаню, за 150 км на південний схід від Урумчі, з яким зв'язаний залізницею. Оаза займає західну частину Турфанської улоговини, висота 145 м нижче рівня моря. Це друге (після улоговини Мертвого моря) найнижче місце у світі. Клімат вкрай аридний зі спекотним літом (середня температура липня 33 °C, максимальна 47,6 °С) і холодною зимою (середня температура січня — -9,6 °С), мінімальною кількістю опадів (20 мм на рік). Найвища зафіксована температура Турфану — 55 °C, найнижча -38 °C.
Висока літня температура в поєднанні з давньою системою поливу дає високі врожаї сільськогосподарських культур.
Клімат
Транспорт Авіаційний: Автомобільний: Залізничний: залізнична станція розташована на залізницях: Високошвидкісна залізниця Ланьчжоу — Урумчі, Залізниця Ланчжоу — Сіньцзян та .
Див. також
Безеклік Гаочан Таримські мумії Баянзаг Турфанська водна система
Фертигація
Посилання
Джерела Турфан. Перлина Сходу на Заході Китаю Hill, John E. 2003. «Annotated Translation of the Chapter on the Western Regions according to the Hou Hanshu.» 2nd Draft Edition. Hill, John E. 2004. The Peoples of the West from the Weilue 魏略 by Yu Huan 魚豢: A Third Century Chinese Account Composed between 239 and 265 CE. Draft annotated English translation. Hulsewé, A. F. P. and Loewe, M. A. N. 1979. China in Central Asia: The Early Stage 125 BC — AD 23: an annotated translation of chapters 61 and 96 of the History of the Former Han Dynasty. E. J. Brill, Leiden. Puri, B. N. Buddhism in Central Asia, Motilal Banarsidass Publishers Private Limited, Delhi, 1987. (2000 reprint). Stein, Aurel M. 1912. Ruins of Desert Cathay: Personal narrative of explorations in Central Asia and westernmost China, 2 vols. Reprint: Delhi. Low Price Publications. 1990. Stein, Aurel M. 1921. Serindia: Detailed report of explorations in Central Asia and westernmost China, 5 vols. London & Oxford. Clarendon Press. Reprint: Delhi. Motilal Banarsidass. 1980. Stein Aurel M. 1928. Innermost Asia: Detailed report of explorations in Central Asia, Kan-su and Eastern Iran, 5 vols. Clarendon Press. Reprint: New Delhi. Cosmo Publications. 1981. Yu, Taishan. 2004. A History of the Relationships between the Western and Eastern Han, Wei, Jin, Northern and Southern Dynasties and the Western Regions. Sino-Platonic Papers No. 131 March, 2004. Dept. of East Asian Languages and Civilizations, University of Pennsylvania. Silk Road Seattle (The Silk Road Seattle website contains many useful resources including a number of full-text historical works, maps, photos, etc.) Karez (Qanats) of Turpan, China