Ге́нрі Фредері́к Бе́йкер (; 3 липня 1866 — 17 березня 1956) — британський математик, який працював переважно в алгебричній геометрії, але також відомий своїм внеском у диференціальні рівняння з частинними похідними (пов'язані з тим, що згодом стане відомим як солітони) та групи Лі. Член Лондонського королівського товариства (1898) та Королівського товариства Единбурга (1943).

Молоді роки та освіта Генрі Бейкер народився в Кембриджі в сім'ї дворецького Генрі Бейкера та Сари Енн Брітем.

Він здобув базову освіту в після чого в жовтні 1884 року отримав стипендію в в Кембриджі. Бейкер у 1887 році закінчив навчання зі ступенем разом з трьома іншими випускниками. Його науковим керівником був Артур Кейлі Baker, Henry Frederick (BKR883HF) // A Cambridge Alumni Database. University of Cambridge..

Кар'єра Бейкер розпочав викладацьку роботу як лектор коледжу в 1890 році. У 1898 році він став університетським лектором, у червні того ж року його було обрано членом Королівського товариства а 1903-го року був призначений першим в історії на новостворену посаду Кейліївського лектора (Cayley Lectureship). Вершиною його кар'єри стало обрання у 1914 році .

Призначення Бейкера на кафедру Лоундса було предметом дискусій: рада виборців не змогла дійти згоди, оскільки одна частина вважала, що посаду має обійняти астроном (як це було з попередником, сером ), а інша — що математик. Бейкер розв'язав цей конфлікт своїми діями, почавши читати курс з періодичних орбіт поряд із чистими математичними дисциплінами. Його внесок у динамічну астрономію згодом отримав найвищі оцінки від провідних астрономів того часу.

Гордон Велчман згадував, що в 1930-х роках, перед війною, він і були членами групи геометрів, що збиралась на «чаювання (tea-party) Бейкера» по суботах, щоб обговорити проблеми в галузях досліджень, які усіх цікавилиThe Hut Six Story: Breaking the Enigma Codes by Gordon Welchman (1982, Allen Lane, London) pp 35, 85, 126 . Протокол зустрічей був суворим, але дружнім. Цікавою деталлю було ставлення до студентів, що займалися спортом: їм дозволялося запізнюватися через участь у змаганнях, але вони були зобов'язані з'явитися одразу після їх завершення. На семінарах панувала атмосфера безкомпромісного пошуку істини, де Бейкер захищав молодих доповідачів від надмірної критики, але не терпів невігластва.

Він помер у Кембриджі та похований на цвинтарі Вознесіння разом зі своєю другою дружиною Мюріел (1885—1956).

Особисте життя У 1893 році він одружився з Лілі Ізабеллою Хомфілд Клопп (донькою О. К. Клоппа з Патні), яка померла у 1903 році, залишивши двох синів. У 1913 році Бейкер одружився вдруге з Мюріель Айрін Вуд'ярд; у цьому шлюбі народилася донька.

Спадщина та оцінка внеску Генрі Бейкер завершив свій життєвий шлях, залишаючись активним дослідником до останніх місяців життя. Його спадщина полягає не лише в розробці теорії матриць чи геометрії поверхонь, а передусім у створенні живої наукової традиції.

Як зауважив В. В. Д. Годж, Бейкер не належав до типу вчених, подібних до «устриці Сильвестра», яка в самотності створює перлину. Навпаки, його інтелектуальним рушієм було бажання ділитися думками, проводити конференції та надихати учнів. Він володів рідкісним даром вносити порядок у хаотичні та розрізнені галузі математики, перетворюючи їх на системне знання. Його «Школа Бейкера» виховала ціле покоління геометрів, а його праці залишаються зразком глибокої ерудиції та алгебраїчної елегантності.

Основні публікації

Abel's theorem and the allied theory, including the theory of the theta functions (Cambridge: The University Press, 1897) An introduction to the theory of multiply periodic functions (Cambridge: The University Press, 1907) 1943 An Introduction to Plane Geometry

Примітки

Посилання