Йо́зеф А́льберс (19 вересня 1888, Боттроп, Вестфалія, Німеччина — 25 березня 1976, Нью-Гейвен, Коннектикут, США) — американський художник і педагог німецького походження, якого вважають одним із найвпливовіших викладачів мистецтва XX століття в США. Народжений 1888 року в римо-католицькій родині з ремісничими традиціями, Альберс у дитинстві отримав практичну підготовку з різних видів ремесел, як-от гравірування на склі, сантехніка та електромонтаж. Пізніше, з 1908 по 1913 рік, працював шкільним учителем, 1918 року отримав своє перше публічне замовлення та 1919 року переїхав до Мюнхена.
1920 року вступив до Веймарського Баугаузу, а 1922 року став викладачем основ ремесел. 1925 року, з переїздом Баугаузу до Дессау, його підвищено до професора, і він одружився з Анні Флейшманн, студенткою закладу та майстринею художнього ткацтва. У Дессау, зокрема, проєктував меблі та працював зі склом, співпрацюючи з відомими художниками, як-от Паулем Клее. Після закриття 1933 року Баугаузу за наказом нацистів, емігрував до США, де до 1949 року викладав у експериментальному гуманітарному закладі у Північній Кароліні.
У Блек-Маунтін-коледжі навчав студентів, які згодом стали відомими художниками, як-от Рут Асава та Роберт Раушенберг, і залучав до викладання на літньому семінарі сучасних американських митців, серед них хореограф Мерс Каннінгем та художник Гарлемського ренесансу Джейкоб Лоуренс. 1950 року переїхав до Єльського університету, щоб очолити кафедру дизайну, де зробив значний внесок у програму графічного дизайну. Методологія викладання Альберса, в якій надається пріоритет практичному досвіду та баченню в дизайні, мала глибокий вплив на розвиток повоєнного західного образотворчого мистецтва, а його книгу «Взаємодія кольору», опубліковану 1963 року, вважають засадничою роботою з теорії кольору.
Окрім викладання, був активним художником-абстракціоністом і теоретиком, найбільш відомим серією «», в якій досліджував хроматичні взаємодії зі вкладеними квадратами, ретельно фіксуючи використані кольори. Також створював фрески, як-от для Corning Glass Building та у Нью-Йорку. 1970 року разом із дружиною жив у Оранджі (штат Коннектикут), де вони працювали у своїй приватній студії. 1971 року Альберс став першим живим художником, чия персональна виставка відбулася в музеї Метрополітен у Нью-Йорку. Помер уві сні 25 березня 1976 року в в Нью-Гейвені після госпіталізації з підозрою на серцеве захворювання.
Життєпис
Німецькі роки
Роки становлення у Вестфалії Йозеф Альберс народився 1888 року в римо-католицькій ремісничій родині в Боттропі (Вестфалія, Німеччина). Його батько, Лоренцо Альберс, був маляром, теслею та майстром на всі руки. Мати походила з родини ковалів. В дитинстві навчився гравіруванню скла, сантехніці та монтажу електропроводки, що дало йому універсальність та довічну впевненість у роботі з різноманітними матеріалами. Retrieved March 29, 2020 Retrieved March 29, 2020 З 1908 по 1913 рік працював учителем у Боттропі; з 1913 по 1915 рік навчався на вчителя мистецтва в у Берліні (Німеччина). З 1916 по 1919 рік він почав працювати гравером у в Ессені, де навчався вітражному мистецтву в голландського художника . 1918 року він отримав своє перше публічне замовлення, вітраж Rosa mystica ora pro nobis для церкви в Боттропі. 1919 року переїхав до Мюнхена (Німеччина), щоб навчатися в Королівській баварській академії образотворчого мистецтва, де був учнем та Франца Штука.
Вступ до Баугаузу
1920 року записався на підготовчий курс (vorkurs) Йоганнеса Іттена у Веймарському Баугаузі. Хоча Альберс вивчав живопис, 1922 року він приєднався до викладацького складу Баугаузу саме як виробник вітражів, розглядаючи цей матеріал як компонент архітектури та як окрему форму мистецтва. 1923 року директор і засновник Баугаузу Вальтер Гропіус попросив його викладати на підготовчому курсі «Werklehre» на кафедрі дизайну, щоб познайомити новачків із принципами ремесел, оскільки Альберс походив із ремісничого середовища та мав відповідний досвід і знання.
1925 року, коли Баугауз переїхав до Дессау, Альберса підвищено до професора. У цей час він одружився з Анні Альберс ( Флейшманн), яка була студенткою цього закладу. Його робота в Дессау включала проєктування меблів та роботу зі склом. Як молодший викладач, викладав у Баугаузі серед відомих художників, як-от Оскар Шлеммер, Василь Кандинський та Пауль Клее. У скляних майстернях, де Альберс був «майстром ремесел», «майстер форми» Клее викладав формальні аспекти; вони співпрацювали протягом кількох років.
Еміграція до США
Блек-Маунтін-коледж 1933 року, із закриттям Баугаузу під тиском нацистів, художники розійшлися, більшість із них покинули країну. Альберс емігрував до Сполучених Штатів. Архітектор Філіп Джонсон, який на той час був куратором Музею сучасного мистецтва в Нью-Йорку, домовився, щоб Альберсу запропонували посаду керівника нової художньої школи — (Північна Кароліна). У листопаді 1933 року він приєднався до викладацького складу коледжу, де до 1949 року очолював програму живопису.
У Чорній Горі серед його учнів були Рут Асава, , Роберт Раушенберг, Сай Твомблі та . Він також запрошував викладати на літньому семінарі відомих американських художників, як-от Віллем де Кунінг. Вейль зазначила, що як викладач Альберс «сам був академією» (). З її слів, Альберс стверджував, що «коли ти в школі, ти не художник, ти учень», хоча він дуже підтримував самовираження, коли людина ставала художником і починала свій шлях. У цей час створив багато гравюр на дереві та етюдів листя.
Єльський університет 1950 року залишив Блек-Маунтін, щоб очолити кафедру дизайну в Єльському університеті в Нью-Гейвені (штат Коннектикут). В Єлі працював над розширенням новоствореної програми графічного дизайну (тоді вона називалася «»), найнявши дизайнерів , та . Альберс працював у Єльському університеті, поки не пішов на пенсію 1958 року. Серед відомих студентів були , Єва Гессе, та .
1962 року, бувши стипендіатом Єльського університету, отримав грант від з перспективних досліджень у галузі образотворчого мистецтва на виставку та лекцію про свою роботу. Також співпрацював із професором Єльського університету та архітектором над створенням декоративних дизайнів для деяких проєктів Ву. Серед них були характерні геометричні каміни для будинків Рауз (; 1954) та ДюПон (; 1959), фасад — одного з таємних студентських клубів Єльського університету (1962) — та проект баптистської церкви «Маунт-Бетел» (1973). Крім того, в цей період він працював над своїми творами у стилі «структурної констеляції».
Також у цей час створив абстрактні для довгогральних платівок керівника оркестру . На його обкладинці альбому та All Stars 1959 року зображено щільно упаковану ґратку з чорних кружечків, з яких кілька літають вгорі, ніби випадкові молекули якогось газу. 1973 року його обрано членом Американської академії мистецтв і наук. 1970 року Альберс та його дружина переїхали до міста Орандж (штат Коннектикут), де й далі працювати у своїй приватній студії. Альберс помер уві сні 25 березня 1976 року в в Нью-Гейвені після госпіталізації з підозрою на серцеве захворювання.
Command Records Йозеф Альберс створював обкладинки альбомів понад три роки, з 1959 по 1961 рік. На семи конвертах альбомів Альберса для Command Records використано кола та сітки з крапок, що було дуже незвично для нього.
Твори
Прихильність до квадрата Альберс, досвідчений дизайнер, фотограф, типограф, гравер і поет, найбільше запам'ятався як художник- абстракціоніст і теоретик. Він надавав перевагу дуже дисциплінованому підходу до композиції, особливо в сотнях картин і гравюр, що складають серію ". У цій серії, розпочатій 1949 року, автор на вкладених квадратах досліджував . Зазвичай малюючи на , він накладав олійні фарби мастихіном і часто на звороті своїх робіт записував, які саме кольори використано. Кожна картина складається з трьох або чотирьох квадратів однорідного кольору, вкладених один в одного, в одному з чотирьох різних розташувань та у квадратних форматах від 406×406 мм до 1,22×1,22 м.
Мурали
1959 року у вестибюлі на Мангеттені встановлено мурал Альберса «Дві структурні констеляції» (), виконаний з використанням сусального золота. Для входу до вестибюля він створив «Два портали» () (1961) — мурал розміром 12 на 4,5 м з почергових скляних смуг білого та коричневого кольорів, що переходять у два бронзові центри, створюючи ілюзію глибини. У 1960-х роках Вальтер Гропіус, який разом із та проєктував будинок Pan Am, замовив Альберсу створення муралу. Художник переробив «Місто» (), конструкцію з піскоструминного скла, яку він спроєктував 1929 року в Баугаузі, і перейменував її на . Гігантський абстрактний мурал із чорних, білих та червоних смуг, розташованих у переплетених колонках, встановлений у вестибюлі будівлі, мав висоту 8,5 м та ширину 17,7 м; під час редизайну вестибюля приблизно 2000 року його видалено. Перед смертю 1976 року Альберс залишив точні специфікації роботи, щоб її можна було легко відтворити; 2019 року її відтворено та встановлено на початковому місці в будівлі Pan Am, яку тепер перейменовано на MetLife. 1967 року в кампусі Рочестерського технологічного інституту встановлено його фреску «Зростання» (; 1965), а також цегляний рельєф «Стіна лоджії» (; 1965). Інші архітектурні роботи Альберса: «Близнюки» (; 1972), рельєф із неіржавної сталі для вестибюля Національного банку на Гранд-авеню в Канзас-Сіті (штат Міссурі), та «Лежача фігура» (; 1972), мозаїчна фреска для на Мангеттені, зруйнованого 1980 року. На запрошення колишнього студента, австралійського архітектора , Альберс розробив для Центру взаємодопомоги в Сіднеї фреску «Боротьба» (; 1976).
Теорія кольору 1963 року Альберс опублікував працю «Взаємодія кольору» (), в якій описано емпіричний підхід до вивчення та викладання кольору. Він стверджував, що колір ми «майже ніколи не бачимо таким, яким він є насправді», і що «колір постійно обманює» (), і він припустив, що колір найкраще вивчати через досвід, підкріплений експериментами та спостереженнями. Дуже рідкісне перше видання мало обмежений тираж (лише 2000 примірників) і містило 150 шовкографічних пластин. Цю працю згодом перевидано і тепер вона доступна як застосунок для iPad.
Наприкінці своїх курсів (а також наприкінці книги «Взаємодія кольору») Альберс презентував колірні системи, в яких містилися описи основних, вторинних і третинних кольорів, а також низка асоціацій, які він приписував конкретним кольорам у своїй трикутній колірній моделі.
Стосовно своїх творів, Альберс був відомий тим, що ретельно вказував на звороті кожної з робіт конкретні кольори та лаки (а також їх виробника), які він використовував, ніби ці кольори були каталогізованими компонентами оптичного експерименту. Його творчість є перехідним етапом між традиційним європейським мистецтвом та новим американським мистецтвом.Piper, David. The Illustrated History of Art, , p469. Попри те, що вона ввібрала європейські впливи конструктивістів та руху Баугауз, а її інтенсивність та дрібність масштабу були типово європейськими, Альберс сильно вплинув на американських художників кінця 1950-х та 1960-х років. Художники-абстракціоністи «жорстких краів» спиралися на його використання візерунків та інтенсивних кольорів,Piper, David. The Illustrated History of Art, , p470. тоді як художники оп-арту та концептуалісти глибше досліджували його інтерес до сприйняття.
У статті про художника, опублікованій 1950 року, дійшла висновку, що якими б безособовими не здавались його картини на перший погляд, жодну з них «не міг би написати ніхто, окрім самого Йозефа Альберса».
Викладання та вплив