Кек і Мітуар

«Кек і Мітуар» (1993 року) (C-267/91 та C-268/91) — справа права Європейського Союзу, у якій Суд Справедливості визначив умови, за яких національні правила продажу товарів не підпадають під дію правил ЄС про вільний рух товарів. Суд дійшов висновку, що «умови продажу» не є заходами, еквівалентними кількісним обмеженням торгівлі між державами-членами, як воно називалося на той час. Як наслідок, було запроваджено «тест на дискримінацію» для виявлення таких угод про продаж.

у Франції Бернара Кека та Даніеля Мітуара притягнули до кримінальної відповідальності згідно з антидемпінговим законодавством про роздрібну торгівлю за продаж лікеру «Пікон» за ціною, нижчою за ціну його закупівлі. Розглядаючи преюдиційний запит французького суду, Суд ЄС відмежував правила продажу від вимог до самих товарів (таких як їхній склад, характеристики, пакування або маркування) та визначив, що за дотримання встановлених ним умов такі правила не підпадають під дію тодішньої статті 30 Договору ЄЕС (нині — стаття 34 ДФЄС).

Ця справа входить до офіційного переліку 57 рішень Суду ЄС, перекладених у межах підготовки до вступу нових держав-членів до Європейського Союзу у 2004 році.Official list of 57 cases on curia.europa.eu

Факти Кек і Мітуар стверджували, що їхнє переслідування згідно з французьким законодавством за продаж продукції за цінами нижче оптових суперечить статті 28 Договору про економічну співпрацю (тепер стаття 34 ДФЄС). Французький закон про конкуренцію забороняв роздрібну торгівлю продукцією за цінами нижчими за ті, за якими вона була придбана оптом. Метою цього закону було запобігти «жорстокій конкуренції» роздрібних торговців шляхом скидання надлишків продукції на ринок та витіснення конкурентів з бізнесу. Кеку та Мітуару було пред'явлено звинувачення у продажу лікеру Picon та кави Sati Rouge за ціною покупки. Вони стверджували, що закон перешкоджатиме імпорту, оскільки імпортери часто є новачками на ринку, і, намагаючись здобути частку ринку та впізнаваність бренду, вони можуть бажати знизити ціни.

Судове рішення Суд ЄС постановив, що французьке законодавство не є несумісним зі статтею 28 Договору про спільне економічне співробітництво (тепер стаття 34 ДФЄС), оскільки його метою не було регулювання торгівлі. Якщо правило застосовується до всіх торговців однаково та впливає на них однаково юридично та фактично, воно є законним, якщо є лише угодою про продаж. Так було і з французькими антидемпінговими правилами.

Критика та розвиток судової практики у справі «Кек» Це рішення було об'єктом низки критики в академічній літературі. Стверджувалося, що Суд не надав чітких вказівок щодо того, що являє собою «дискримінація» під час застосування тесту на дискримінацію. Вважалося, що це створює невідповідність у судовій практиці Європейського Суду Справедливості. Обсяг «певних угод про продаж» також залишився невизначеним, що призвело до допуска занадто великої кількості бар'єрів у торгівлі. Крім того, тест на дискримінацію був дещо ігнорований тестом доступу до ринку, як це видно з нещодавньої справи Ker-Optika.

У результаті цього Суд дещо зменшив значення рішення у справі Кека, поступившись місцем уточненому трирівневому тесту. Навіть попри те, що Суд не посилається активно на рішення у справі Кека, він все ще застосовує його критерії в нещодавніх рішеннях. Таким чином, критерії Кека все ще актуальні.

Див. також

Вільний рух товарів

Примітки

Література

Daniel Wilsher, ‘Does Keck Discrimination Make Any Sense? An Assessment of the Non-Discrimination Principle Within the European Single Market’ 33(1) European Law Review 3. Robert Schütze, ‘Of Types and Tests: Towards a Unitary Doctrinal Framework for Article 34 TFEU?’ 41(6) European Law Review 826. Case C-412/93 Société d’Importation Edouard Leclerc-Siplec v TF1 Publicité SA and M6 Publicité SA ECR I-179, Opinion of AG Jacobs. Eleanor Spaventa, ‘Leaving Keck Behind? The Free Movement of Goods After the Rulings in Commission v Italy and Mickelsson and Roos’ 34(6) European Law Review 914. Kai Purnhagen Keck is Dead, Long Live Keck? – How the CJEU Tries to Avoid a Sunday Trading Saga 2.0, Wageningen Working Papers in Law and Governance 1/2018, https://papers.ssrn.com/sol3/papers.cfm?abstract_id=3137920.

EuGH, Urt. v. 24. November 1993, Rs. C-267/91 u. C-268/91 – Keck und Mithouard – Slg. 1993, S. I-6097 ff. Amt für Veröffentlichungen: