Родольфо Маргарія (Шатійон, 15 листопада 1901 — Мілан, 29 січня 1983) був італійським фізіологом. Біографія
Він народився 15 листопада 1901 року в Шатійоні(Італія), у долині Валле-д'Аоста, у сім'ї Джованні Маргарії та Кароліни Пелісьє. Після завершення середньої освіти в Національному коледжі Аости, Рудольфо поступив на медичний та хірургічний факультет Туринського університету у 1918 році, відвідуючи заняття в Інституті фізіології, яким керував Амедео Герліцка, з 1919 по 1921 роки, а потім навчався у загальній медичній клініці, якою керував Фердинандо Мікелі, з 1921 по 1925 рік. Він закінчив навчання з відзнакою 16 липня 1924 року, а наступного року був призначений асистентом у Інституті фізіології Туринського університету. У 1928 році він отримав кваліфікацію викладача експериментальної фізіології людини і того ж року отримав призначення викладати біологічну хімію у тому ж університеті. https://www.treccani.it/enciclopedia/rodolfo-margaria_(Dizionario-Biografico)/
Рудольфо Маргарія провів своє перше наукове дослідження стійкості людей і тварин в умовах зниження тиску у Турині, а потім продовжив наукову діяльність за кордоном. У 1930-х роках він був стипендіатом Фонду Рокфеллера на кафедрі фізіології та біохімії Університетського коледжу Лондона та у Лабораторії морської біології в Плімуті, у Кембриджській фізіологічній лабораторії та у Лабораторії втоми Гарвардського університету у Бостоні . У 1933 році він працював із Дональдом Ван Слайком у лікарні Фонду Рокфеллера у Нью-Йорку, а в 1934 році продовжив навчання у Фонді досліджень медичної фізики Елдріджа Рівза Джонсона у Філадельфії із Детлевом Бронком, а потім як стипендіат Фонду Вольта в Інституті медичних досліджень кайзера Вільгельма у Гейдельберзі .
Серед численних досліджень цього періоду він привернув увагу наукової спільноти до поглиблення вивченням дихальної функції крові. На той час було відомо, що реакції гідратації та дегідратації вуглекислого газу повільні і що вони повинні відбуватися швидше у крові; він зауважив, що ці реакції відбуваються набагато швидше навіть у дуже розведених розчинах гемоглобіну, і, вдосконаливши свої дослідженняу 1932 році, він дійшов висновку, що каталітична система складається зі специфічного ферменту, який пізніше Н.У. Мелдрам та Френсіс Джон Ворслі Рафтон ідентифікували як карбоангідразу.
У 1933 році Маргарія виграв конкурс на посаду кафедри фізіології людини, викладаючи у Феррарському університеті (1934), Пармському університеті (1935), Павійському університеті (1935-1937рр.) та Міланському університеті, де він залишався з 1938 року і де став почесним професором у 1978 році.
У 1961 році, як академік Лінчеї та президент Італійського комітету з атомного роззброєння, він сприяв італійському перекладу книги «Fallout» (1960).
Він помер у Мілані 29 січня 1983 року.
Примітки
Див.також Арчибальд Гілл Поль Бер Август Крог Губертус Штругольд (Hubertus Strughold) Анджело Моссо