Альфред Мюллер (; 1 січня 1866, Бауцен — 29 жовтня 1925, Ютербог) — німецький воєначальник, генерал-лейтенант рейхсверу.

Біографія Альфред Мюллер вступив до лав Саксонської армії 22 березня 1883 року, після завершення кадетської підготовки. Його було призначено до 7-го Королівського саксонського піхотного полку «Король Георг» № 106 у Лейпцигу в званні фенріха запасу. Спочатку він служив у 6-й роті. Після навчання у військовому училищі 20 вересня 1884 року його було підвищено до другого лейтенанта. Як такий, він спочатку служив офіцером роти в 7-й роті свого полку в Лейпцигу. У 1886 році він змінив другого лейтенанта Россберга на посаді ад'ютанта 1-го батальйону 7-го Королівського саксонського піхотного полку «Король Георг» № 106 у Лейпцигу. Він обіймав цю посаду багато років. 24 січня 1892 року його було підвищено до першого лейтенанта. Невдовзі після цього на посаді ад'ютанта 1-го батальйону в Лейпцигу його замінив другий лейтенант Бах. Його самого потім призначили офіцером роти в 11-ту роту свого полку в Лейпцигу. Восени 1894 року його було призначено полковим ад'ютантом 7-го Королівського саксонського піхотного полку «Король Георг» № 106 у Лейпцигу, змінивши на цій посаді першого лейтенанта Ганса Альфреда Ойліца. Ойліц у 1897 році повернувся на посаду після закінчення Військової академії. 22 вересня 1897 року його було підвищено до гауптмана без патенту. Таким чином, того ж дня його було призначено ад'ютантом 6-ї піхотної бригади № 64 у Дрездені, змінивши на цій посаді капітана барона фон Омптеду, яку він обіймав кілька років. Перші кілька років він офіційно залишався в 1-й роті свого полку. 25 жовтня 1897 року він отримав патент гауптмана. 24 вересня 1902 року його замінив перший лейтенант барон Вільгельм Отто Карл фон Гаммерштайн. Того ж дня його було переведено до 1-го (лейб-) гренадерського полку № 100 у Дрездені командиром 11-ї роти, змінивши на ній гауптмана Карла Теодора Йоганна Майстера. Він також залишався на цій посаді протягом кількох років. 17 серпня 1906 року його було підвищено до майора. Його було переведено до Лейпцига на посаду ад'ютанта ад'ютантського управління 19-го армійського корпусу (2-го Королівського Саксонського). Його наступником на посаді командира 11-ї роти став гауптман Георг Людвіг Август фон Бойльвіц. Він зберігав за собою посаду ад'ютанта в Лейпцигу ще кілька років. 25 березня 1910 року його було призначено командиром 2-го батальйону 14-го піхотного полку № 179 у Ляйснігу, змінивши на цій посаді майора Фрідріха фон дер Деккена. 21 січня 1913 року його було підвищено до оберстлейтенанта. 19 березня 1913 року він був відправлений в резерв як почесний офіцер армії, одночасно 1 квітня був призначений представником Саксонії в 1-му сенаті Імперського війського суду в Шарлоттенбурзі. Його наступником на посаді командира батальйону в Ляйснігу став майор барон Артур фон Годенберг.

З початком Першої світової війни 2 серпня 1914 року його було направлено на Західний фронт командиром резервного піхотного полку № 104. 18 квітня 1915 року його було підвищено до оберста. 14 березня 1916 року його було призначено командиром 5-ї піхотної бригади № 63. 18 травня 1918 року його було підвищено до генерал-майора. Пізніше того ж року його було призначено командиром 32-ї піхотної дивізії.

Після війни, у 1919 році, його було переведено до Тимчасового рейхсверу. Там його було призначено командиром 12-ї бригади рейхсверу. На цій посаді його також було призначено земельним комендантом Саксонії. З формуванням 100-тисячного рейхсверу його було призначено командиром піхоти 4 у Дрездені. 15 червня 1921 року він змінив генерал-лейтенанта Паулюса фон Штольцманна на посаді командира 4-ї дивізії рейхсверу в Дрездені. Це також зробило його командувачем 4-го військового округу. Його наступником на посаді командира піхоти IV став генерал-майор Карл Фельш. У 1921/22 роках його було підвищено до генерал-лейтенанта, при цьому його вислуга років діяла заднім числом з 1 липня 1921 року. У 1923 році йому також було доручено очолити війська в Саксонії. Наприкінці жовтня 1925 року він загинув внаслідок нещасного випадку під час навчань з бойовими стрільбами на полігоні Ютербог. Його поховали на Північному цвинтарі Дрездена.

Сім'я Одружився з Пауліною Сюзанною Вандою Арле-Дафур, яка була майже на п'ять з половиною років молодша за нього. 28 квітня 1891 року в Лейпцигу народився його син, майбутній генерал-майор люфтваффе Аріберт Мюллер-Арле. 27 серпня 1894 року в Лейпциг-Голісі народився другий син, майбутній генерал-майор сухопутних військ вермахту Манфред Мюллер-Арле.

Ванда Мюллер померла 1 серпня 1937 року у своїй квартирі на Бісмаркплац, 12 у Дрездені. Причиною смерті було вказано дегенерацію серцевого м'яза. Її кремували 4 серпня 1937 року на гарнізонному цвинтарі Дрездена.

Нагороди

Орден Залізної корони 3-го класу (Австро-Угорщина; 1898) Орден Філіппа Великодушного лицарський хрест 1-го класу (25 липня 1902) командорський хрест 2-го класу з мечами Орден Альберта (Саксонія) лицарський хрест 1-го класу (24 травня 1907) офіцерський хрест командорський хрест 2-го класу з мечами Орден дому Саксен-Ернестіне, командорський хрест 1-го класу (15 липня 1908) Медаль «За вислугу років» (Саксонія) (25 років; 1908) Орден військових заслуг (Іспанія) 2-го класу (3 червня 1911) Орден Червоного орла 4-го класу (19 вересня 1912) Військовий орден Святого Генріха лицарський хрест (15 жовтня 1914) командорський хрест 2-го класу (29 жовтня 1915) Залізний хрест 2-го і 1-го класу (1914) Орден Заслуг (Саксонія), лицарський хрест 1-го класу з мечами Медаль «За відвагу» (Гессен)

Примітки

Посилання

Мюллер на сайті The Prussian Machine. Біографія.