Олександр Олександрович Серно-Соловйович (, , Санкт-Петербург «Серно-Соловьевич Александр Александрович» // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — : Советская энциклопедия, 1969. — , Женева) — російський революціонер. Брат Миколи Олександровича Серно-Соловйовича.
Життєпис Народився в сім'ї чиновника. З 1851 р. до 1857 р. навчався в Олександрівському ліцеї.
У 1861 р. увійшов до складу керівництва створеного товариства «Земля і воля». Спільно з братом та відкрив книгарню на Невському проспекті, що стала «штаб-квартирою» студентства; його власники ставили собі насамперед за мету пропагувати революційні ідеї.
Весною 1862 р. виїхав за кордон. На «Процесі тридцяти двох» за ігнорування виклику з-за кордону його було позбавлено всіх прав стану та засуджено до вічного вигнання з Російської імперії. Висловлював погляди лівого крила російської революційної еміграції, очолюючи «Молоду швейцарську еміграцію» товариства «Земля та воля».
1867 р. вступив до Женевської секції Першого Інтернаціоналу. Вів листування з Карлом Марксом.
Наклав на себе руки у 1869 році.
У 1864 р. у Європі колишня дружина М. В. Шелгунова народила від Серно-Соловйовича О. О. свого молодшого сина Миколу Шелгунова (1864—1909) Подробно см.: Шелгунов Н. В., Шелгунова Л. П., Михайлов М. Л., «Воспоминания»: В 2-х тт. Т.2. — , 1967 г..
Примітки
Джерела «Серно-Соловьевич, Александр Александрович» // «Деятели революционного движения в России»: в 5 т. / под ред. Ф. Я. Кона и др. — : Всесоюзное общество политических каторжан и ссыльнопоселенцев, 1927—1934. — Т.1. — Стб. 370—371.