Російський закон проти ЛГБТК+, також відомий як закон Росії проти гомосексуальності, раніше відомий як Закон про захист дітей від інформації, що пропагує заперечення традиційних сімейних цінностей, є дискримінаційним законом Росії. Він був одноголосно прийнятий Державною Думою 11 червня 2013 року (утримався лише один член — Ілля Пономарьов), одноголосно прийнятий Радою Федерації 27 червня 2013 року, та підписаний президентом Володимиром Путіним 30 червня 2013 року.

Заявлена метою російського уряду щодо прийняття закону є запобігання представленню ЛГБТК-спільноти як нормальної частини російського суспільства на підставі аргументу, що права ЛГБТК у Росії суперечать традиційним російським цінностям.

Підприємства та організації також можуть бути змушені тимчасово припинити діяльність, якщо їх буде засуджено згідно із законом, а іноземні громадяни можуть бути заарештовані та утримуватися під вартою до 15 днів, а потім депортовані або оштрафовані на суму до 5000 рублів та депортовані.

Підтримка закону російським урядом привабила рашистів, соціальних консерваторів та релігійних консерваторів. Закон був засуджений Венеціанською комісією Ради Європи (членом якої Росія була на момент прийняття закону), Комітетом Організації Об'єднаних Націй з прав дитини та правозахисними організаціями, такими як Amnesty International та Human Rights Watch. Закон критикували за його широке та неоднозначне формулювання (включаючи вищезгадані «викликає інтерес до» та «серед неповнолітніх»), які багато критиків характеризували як фактичну заборону на публічне просування та прав ЛГБТК. Закон також критикували за те, що він призвів до зростання та виправдання гомофобного насильства, водночас наслідки законів стосовно майбутніх зимових Олімпійських ігор у Сочі також викликали занепокоєння, оскільки Олімпійська хартія містить формулювання, що прямо забороняє різні форми дискримінації.

У грудні 2022 року Путін підписав поправку до закону, яка забороняє поширення «пропаганди нетрадиційних стосунків» серед будь-якої вікової групи.

Зміст

Стаття 1 законопроєкту «Про захист дітей від інформації, шкідливої для їхнього здоров’я та розвитку», була доповнена положенням, яке класифікує «пропаганду нетрадиційних сексуальних стосунків» як категорію матеріалів, які не повинні поширюватися серед неповнолітніх. Термін визначається як матеріали, «[спрямовані] на формування у неповнолітніх нетрадиційних сексуальних схильностей, уявлень про привабливість нетрадиційних сексуальних стосунків, спотворених уявлень про рівну соціальну цінність традиційних і нетрадиційних сексуальних стосунків або нав’язування інформації про нетрадиційні сексуальні стосунки, яка викликає інтерес до таких стосунків, оскільки ці дії не є кримінальним злочином».

Стаття 2 вносить аналогічні зміни до «Про основні гарантії прав дитини в Російській Федерації», зобов’язуючи уряд захищати дітей від таких матеріалів.

Стаття 3 законопроєкту внесла зміни до Кодексу Російської Федерації про адміністративні правопорушення статтею 6.21, яка передбачає покарання за порушення заборони пропаганди: громадяни Росії, визнані винними, можуть бути оштрафовані на суму до 5000 рублів, а посадові особи – на суму до 50 000 рублів. Організації або підприємства можуть бути оштрафовані на суму до 1 мільйона рублів і змушені припинити діяльність на строк до 90 днів. Іноземців можуть заарештувати та утримувати під вартою до 15 днів, а потім депортувати, або оштрафувати на суму до 5000 рублів і депортувати. Штрафи для фізичних осіб значно вищі, якщо правопорушення було скоєно з використанням медіа або Інтернету.

Реакція

Згідно з опитуванням, проведеним у червні 2013 року державним Всеросійським центром вивчення громадської думки (також відомим як ВЦВГД), щонайменше 90 відсотків опитаних росіян висловилися на підтримку закону. Президент Росії Володимир Путін відповів на ранні заперечення проти запропонованого тоді законопроєкту у квітні 2013 року, заявивши: «Я хочу, щоб усі розуміли, що в Росії немає жодних порушень прав сексуальних меншин. Вони люди, як і всі інші, і вони користуються повними правами та свободами». Далі він сказав, що має намір підписати законопроєкт, тому що цього вимагає російський народ. Як він сказав: «Чи можете ви уявити собі організацію, яка пропагує педофілію в Росії? Я думаю, що люди в багатьох російських регіонах почали б брати до рук зброю... Те саме стосується і сексуальних меншин: я навряд чи можу уявити, що одностатеві шлюби будуть дозволені в Чечні. Чи можете ви собі це уявити? Це призвело б до людських жертв». Путін також зазначив, що його турбує низький рівень народжуваності в Росії, оскільки одностатеві стосунки не народжують дітей. У серпні 2013 року міністр спорту Росії Віталій Мутко також захистив закон, прирівнявши його до захисту дітей від контенту, який прославляє зловживання алкоголем або наркоманію. Він також стверджував, що суперечка щодо закону та його наслідків була «вигадана» західними медіа.

Критика Прийняття закону викликало серйозну міжнародну негативну реакцію, особливо з боку західного світу, оскільки критики вважали його спробою фактично заборонити просування прав та культури ЛГБТК у країні. Стаття 19 оскаржувала заявлений намір закону та вважала, що багато термінів, що використовуються в ньому, були надто неоднозначними, такі як вищезгадані «нетрадиційні сексуальні стосунки» та «викликають інтерес». Організація стверджувала, що вона «цілком реально може застосовуватися до будь-якої інформації щодо сексуальної орієнтації чи гендерної ідентичності, яка не відповідає тому, що держава вважає відповідним «традиції»». Термін «серед неповнолітніх» також критикували як неоднозначний, оскільки незрозуміло, чи стосується він перебування в присутності неповнолітніх, чи будь-якого місця, де можуть бути присутні неповнолітні. Вони стверджували, що «передбачити присутність дітей у будь-якому просторі, онлайн чи офлайн, абсолютно неможливо, і це змінна, яку прихильник будь-якого вираження рідко матиме під абсолютним контролем».

Закон засудили правозахисні групи, такі як Amnesty International та Human Rights Watch. Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун опосередковано розкритикував закон. Правозахисники, активісти за права ЛГБТК та інші критики заявили, що широке та розпливчасте формулювання закону, який характеризувався як заборона гей-пропаганди в ЗМІ, робить злочином публічні заяви або розповсюдження матеріалів на підтримку прав ЛГБТК, проведення парадів гордості чи подібних демонстрацій, заяви про те, що одностатеві стосунки рівні гетеросексуальним стосункам, або, за словами президента Кампанії за права людини (HRC) Чеда Гріффіна, навіть демонстрацію символів ЛГБТК, таких як веселковий прапор, або поцілунок одностатевого партнера на публіці. Перший арешт, здійснений відповідно до закону, стосувався особи, яка публічно протестувала з плакатом, що містив про-ЛГБТК-повідомлення.

Повідомляється, що це законодавство призвело до зростання насильства щодо ЛГБТК-спільноти в Росії. У серпні 2013 року повідомлялося, що підлітка-гея викрала, катувала та вбила група російських неонацистів. Насильство також зросло під час прогейських демонстрацій; 29 липня 2013 року демонстрація гей-прайду на Марсовому полі в Санкт-Петербурзі призвела до жорстокого зіткнення між активістами, протестувальниками та поліцією.

У січні 2014 року Володимиру Путіну було надіслано лист, написаний у співавторстві з хіміком сером Гаррі Крото та актором сером Ієном Маккелленом і підписаний 27 лауреатами Нобелівської премії з галузі науки та мистецтва, із закликом скасувати закон про пропаганду, оскільки він «обмежує свободу місцевих та іноземних ЛГБТ-спільнот». У лютому 2014 року активістська група Queer Nation оголосила про запланований протест у Нью-Йорку біля російського консульства 6 лютого 2014 року, приурочений до церемонії відкриття Зимових Олімпійських ігор 2014 року.

Телевізійний документальний фільм «Стівен Фрай: Там, де є» досліджував права геїв та гомофобію в багатьох країнах світу, включаючи Росію. У ньому Стівен Фрай бере інтерв'ю у лесбійської пари, яка обговорює свої побоювання, що просте зізнання своїй 16-річній доньці та її друзям може бути розцінено як порушення цього закону, через заборону закону «поширювати інформацію про гомосексуальність серед осіб, які не досягли 18 років». Журнал новин ЛГБТК The Advocate описав закон як такий, що криміналізує «будь-яке позитивне обговорення ЛГБТ-людей, ідентичностей чи проблем на форумах, які можуть бути доступні неповнолітнім. На практиці закон надав поліції широкі повноваження тлумачити майже будь-яку згадку про те, що є ЛГБТ — вимовлену, надруковану чи позначену розмахуванням райдужного прапора — як підставу для арешту ЛГБТ-людей».

Несумісність з Європейською конвенцією з прав людини Існує загальна думка, що закон порушує Європейську конвенцію з прав людини, яку Росія ратифікувала. У справі Баєв та інші проти Росії 2017 року, порушеній трьома російськими ЛГБТК-активістами після їхнього засудження за місцевими законами про боротьбу з пропагандою, Європейський суд з прав людини постановив, що ці закони порушують свободу слова заявників та право не піддаватися дискримінації при здійсненні прав, гарантованих Конвенцією. Суд постановив, що «влада посилює стигму та упередження і заохочує гомофобію, що несумісне з поняттями рівності, плюралізму та толерантності в демократичному суспільстві».Bayev and Others v. Russia, HUDOC

Консультативний орган Ради Європи з питань конституційного права, Венеціанська комісія, у 2013 році ухвалила резолюцію, в якій зазначалося, що заборони на «пропаганду гомосексуальності» «несумісні з ЄСПЛ та міжнародними стандартами у сфері прав людини» з кількох причин. По-перше, ці заборони були сформульовані надто розпливчасто, щоб задовольнити вимогу статті 10 ЄКПЛ про те, що обмеження свободи вираження поглядів повинні бути «встановлені законом». По-друге, «гомосексуальність як різновид сексуальної орієнтації захищена ЄКПЛ і як така не може вважатися такою, що суперечить моралі, органами державної влади у сенсі статті 10 § 2 ЄКПЛ». По-третє, закони спрямовані лише проти «пропаганди гомосексуальності», але не проти «пропаганди гетеросексуальності», що є дискримінацією за ознакою сексуальної орієнтації згідно зі статтею 14 ЄКПЛ.

Вплив на рівень злочинів на ґрунті ненависті проти ЛГБТК

Злочини на ґрунті ненависті стали більш поширеними як прямий наслідок прийняття «закону про гей-пропаганду». По всій країні численні особи, іноді за неявної підтримки влади, вчиняли акти насильства проти ЛГБТК-осіб. Деякі з цих осіб організовували групи ненависті, які розглядали ліквідацію ЛГБТК-осіб як засіб відновлення суспільного порядку.

Російський уряд офіційно не реєструє злочини на ґрунті ненависті проти ЛГБТК-спільноти, поширюючи наратив про те, що таких осіб не існує. Натомість влада робить заяви на кшталт: «У нас тут немає таких людей. У нас немає геїв. Не можна вбивати тих, кого не існує».

Загалом, кількість злочинів, скоєних щорічно з моменту прийняття закону про «гей-пропаганду», втричі зросла, ніж до його прийняття. Про це повідомляє низка дослідницьких проєктів та неурядових організацій (дві російські неурядові організації — Ініціативна група ЛГБТ «Стимул» та Центр «СОВА» і дві міжнародні організації — Бюро з демократичних інститутів та прав людини ОБСЄ (БДІПЛ)). Окрім цих кількісних змін, злочини проти ЛГБТК-людей змінилися якісно: з моменту прийняття закону 2013 року вони не лише стали більш жорстокими, частіше спланованими та частіше скоєними групою злочинців.

Розширення закону про пропаганду У липні 2022 року комуністична політикиня Ніна Останіна стала співавтором законопроєкту, який забороняв би «заперечення сімейних цінностей» та пропаганду «нетрадиційної сексуальної орієнтації». В інтерв'ю вона також заявила, що «традиційна сім'я — це союз чоловіка та жінки, це діти, це багатопоколінна сім'я».