«Принц-канарка» (італ. Il Principe canarino)Calvino, Italo. Italian Folktales. New York: Harcourt Brace Jovanovich, 1980 . p. 719. — італійська народна казка, опублікована під номером 18 у збірці «Італійські казки» (Fiabe italiane) Італо Кальвіно. Автор запозичив цей сюжет із туринських джерел, зазнавши значних стилістичних правок. Кальвіно зауважував, що в основі твору лежить середньовічний мотив, проте, на відміну від схожих сюжетів (як-от «Йонек» Марії де Франс), які зазвичай оповідають про подружню зраду, ця казка має іншу тональність (перелюб)Italo Calvino, Italian Folktales p 719 . Хоча твір містить окремі мотиви, властиві казкам типу 310 за системою Аарне-Томпсона («Діва у вежі»), як-от «Рапунцель», він має суттєві відмінності. До споріднених казок цього типу також належать «Антуза», «Ксантуза», «Хризомалуза», «Петросінелла» та «Прунелла»Heidi Anne Heiner, «Tales Similar to Rapunzel ».
Сюжет Заздрісна мачуха переконує свого чоловіка-короля замкнути його доньку в замку посеред лісу. Одного дня повз замок проїжджає на полюванні королевич; він вражений, побачивши, що покинута будівля насправді заселена. Він помічає принцесу, але вони не можуть спілкуватися ніяк інакше, окрім жестів. Відьма, бажаючи допомогти закоханим, хитрощами змушує фрейлін передати принцесі книгу. Коли дівчина швидко гортає сторінки вперед — її коханий перетворюється на канарку; коли ж гортає назад — він знову набуває людської подоби.
Через деякий час до замку прибуває королева. Побачивши юнака біля вікна, вона втикає у підвіконня шпильки: розрахунок такий, що коли донька нахилиться до вікна, щоб пофліртувати, вона пораниться. Ці шпильки ранять принца, коли той перебуває в образі канарки. Навіть коли принцеса повертає йому людську подобу, принц лишається лежати на землі, стікаючи кров'ю, тож супутникам доводиться нести його до батька. Принцеса втікає із замку, розрізавши простирадла на мотузки, і випадково підслуховує розмову відьом. Одна з них розповідає, як зцілити принца. Дівчина робить усе, як почула, а за винагороду просить його герб, штандарт і жилет.
Згодом принц знову вирушає на полювання, і вона перетворює його на канарку. Коли він прилітає до її кімнати й вона повертає йому справжній вигляд, він докоряє їй за своє поранення. Тоді вона показує отримані нагороди, щоб довести, що саме вона врятувала йому життя, і пояснює, що це все — підступи мачухи. Вони одружуються, і донька відкриває батькові правду про те, яким жорстоким було її ув'язнення.
Аналіз У своєму огляді творів Кальвіно фольклорист Волтер Андерсон класифікував казку, за міжнародним індексом Аарне-Томпсона-Утера, як тип AaTh 432, «Птахолюб».«IV. Besprechungen». In: Fabula 1, no. 2 (1958): 286 (Tale nr. 18). https://doi.org/10.1515/fabl.1958.1.2.283Aarne, Antti; Thompson, Stith. The types of the folktale: a classification and bibliography. Folklore Fellows Communications FFC no. 184. Helsinki: Academia Scientiarum Fennica, 1961. pp. 146-147.
Див. також
Синій птах (казка) Зачарована Змія Пір'їна Фініста Ясного Сокола Король-Жабеня або Залізний Генріх Зелений лицар (казка) Три сестри (казка) Зачарована канарка
Примітки