Жанна Сіллі-Міллі (;  — ) — французька інженерка-архітекторка та письменниця, яка народилася в Алжирі та жила там до здобуття ним незалежності від Франції. Вона цікавилася міжконфесійним діалогом між християнами, євреями та мусульманами. Опублікувала кілька збірок північноафриканських народних казок і легенд. Разом зі своїм чоловіком Жаном Сіллі активно боролася з проституцією.

Біографія Народилася в Алжирі 12 вересня 1900 року у французькій сім'ї. Вона вважала себе «жінкою з обох берегів». 1924 року стала першою жінкою, яка отримала диплом у École Speciale des Travaux Publics у Парижі, та першою інженеркою-архітекторкою у Франції. Була першою жінкою, яка керувала будівельними майданчиками в Алжирі. Одружилася з Жаном Батистом Сіллі (нар. 1904).

Подружжя Сіллі-Міллі було знане як прибічники релігійно-політичного руху «Le Sillon». 1934 року прогресивне католицьке подружжя разом з ісламським науковцем Таєбом ель-Огбі, який заснував AUMA разом з Ібн Бадісом та єврейським активістом Елі Гозланом, заснувало Союз монотеїстичних вірян, щоб об'єднати мусульман, християн і євреїв. Ця група провадила щотижневі дискусії з релігійних питань між мусульманами, євреями та християнами. Влітку 1935 року Жанна та Жан допомогли організувати зустріч абата Жюля Моншанена, члена Ліонського філософського товариства, з впливовим ель-Огбі.

Два роки по тому подружжя Сіллі-Міллі познайомило Моншаніна з професором Луї Массіньйоном.

Жанна Сіллі-Міллі допомагала боротися за соціальне, культурне та політичне визволення алжирців. Вона заснувала франко-мусульманські школи. Під час Другої світової війни (1939—1945) брала участь у французькому Руху Опору в Алжирі, а потім у метрополії Франції. 1941 року її чоловіка ув'язнили як члена Руху Опору в Алжирі. Він дізнався про проституцію від співкамерника, сутенера, і вони з дружиною вирішили присвятити себе захисту людської гідності через кампанії з підвищення обізнаності громадськості та тиск на політиків щодо припинення торгівлі людьми, визнаючи при цьому, що справжньою причиною проституції є клієнти.

1957 року Жанна Сіллі-Міллі остаточно переїхала до Франції. Вона опублікувала кілька збірок північноафриканських народних казок і легенд. Померла в Сен-Морисі, Валь-де-Марн, 22 березня 1993 року. 1993 року Жан і Жанна Сіллі створили Фонд Сіллі, якому заповіли усе своє майно. Фонд, який бореться з сексуальною експлуатацією, був визнаний громадською організацією у 1994 році.

Твори «Contes sahariens du Souf» Сіллі-Міллі (1964) — це збірка оповідань арабських оповідачів з Кабілії на кордоні з Сахарою. Деякі з оповідань призначені для дітей і були розказані юнаками віком 15 або 16 років. Оповідання супроводжуються примітками та коментарями, а також глосарієм.

«Les Quatrains de Medjdub le Sarcastique» (1966) — це збірка з 340 катренів Медждуба, деякі з яких взяті з попередніх збірок. Вона містить понад 100 катренів, записаних від родини Хеліфа з Алжиру, які раніше не публікувалися. Книга містить опис життя поета, роки його творчості та його поглядів на мораль, релігію та жінок. Вірші представлені в оригіналі та перекладі, з примітками та коментарями. Різкий відгук Джона Вансбро починався так: «Якщо ця книга мала бути серйозним дослідженням жанру північноафриканської розмовної літератури, її укладачі зазнали невдачі… Інформація… відтворена в найдивовижнішому вигляді, рясно вкрита помилками у фактах і тлумачення».

Її збірка «Contes arabes du Maghreb» 1970 року — це збірка з 45 оповідань, розказаних їй арабською або французькою мовами п'ятьма оповідачами з Марокко, Алжиру та Тунісу, причому кожна історія супроводжується коментарями. Оповідання взяті з арабської, а не берберської традиції. Оскільки всі оповідачі є освіченими науковцями, оповідання демонструють вплив письмових арабських традицій. Твір критикували за літературні претензії перекладу та ненадання оригінальних текстів, але він має цінність як джерело нового етнологічного матеріалу.

Збірка «The Contes mystérieux d'Afrique du Nord» опублікована 1972 року та перевидана 2002 року містить північноафриканські алегоричні оповідання від побожних чи марабутських сімей або сімей магістратів чи фермерів. У примітках після кожної казки обговорюються інші казки зі схожими темами. Посмертно опублікована збірка «Algerie, dialogue entre christianisme et islam» (2003) розповідає про її мотиви та переконання у підтримці боротьби Алжиру за соціальну, культурну та політичну свободу.

Бібліографія

Виноски

Примітки

Література

Посилання