Бій на горі Кобила — бій, що відбувся 24 жовтня (за іншими даними — 27 жовтня) 1914 року між селами Залокоть та Опака, неподалік гори Кобила (800 м), за 18 км на захід від Дрогобича. Він став завершальною частиною Битви за Дрогобич 1914 року. У цьому бою вояки двох сотень Українських січових стрільців стримували наступ частин Російської імператорської армії, даючи змогу австрійським військам відійти на підготовлені оборонні рубежі в Карпатах.
Передумови Наступ австро-угорського війська в районі Нагуєвичів захлинувся. Австро-угорським частинам вдалося лише трохи наблизитися до Дрогобича, застрягнувши в боях за Лішню.
Напередодні 23 жовтня залишки стрільців поділили на малі розвідувальні відділи. Разом з ними діяли піхотні підрозділи, сформовані з колишніх кавалеристів, які втратили коней у кавалерійських сутичках поблизу Лішні та Нагуєвич.
Згодом цим групам надійшов наказ відступати через Нагуєвичі, Ясеницю-Сільну, Попелі в напрямку Опаки, щоб надалі закріпитися на гірських схилах Карпат.
Хід бою Наприкінці осені 1914 року, під час загального відступу австро-угорських військ під тиском російського наступу, сотні Українських січових стрільців під командуванням курінного отамана Степана Шухевича, сотників Дмитра Вітовського та Осипа Будзиновського відходили через Нагуєвичі, Ясеницю-Сільну, Попелі в напрямку Опаки.
23 жовтня підрозділи Українських січових стрільців, що йшли від Нагуєвичів, зайшли в село Попелі, звідки під постійним артилерійським вогнем рушили в напрямку села Опака. Дорогою сотням довелося перейти невисокий гірський хребет.
Вже до вечора стрільці подолали хребет, увійшли в Опаку і піднялися на гору Кобила, де отримали наказ зайняти височину. На східному схилі гори вони облаштували укріплення.
Зі спогадів очевидців відомо, що гостро не вистачало лопат, через що деяким воякам доводилося копати багнетами.
На світанку розпочався російський артилерійський обстріл українських позицій. Після спаду мряки за ним послідувала російська атака. Першою бій прийняла сотня Вітовського, тоді як сотня Будзиновського перебувала в резерві.
З правого флангу противник зайняв вигідні позиції в лісі, звідки систематично вів прицільний вогонь; на лівому крилі царська піхота здійснила багнетний наскок, перевівши бій у рукопашну сутичку.
Після виснаження сил оборонців надійшов наказ відступити з гори. Частина стрільців відійшла до Ісаїва, де з’єдналася з основними силами, а частина відступила до Опаки, де потрапила в полон до російських військ.
Наслідки Бій на горі Кобила зміг частково затримати просування Російської імператорської армії в районі лінії Підбуж — Опака — Східниця. Це дало австрійським військам змогу відійти на підготовлені оборонні рубежі в Карпатах.
Примітки