Ніл Седака ( , 13 березня 1939, Нью-Йорк — 27 лютого 2026, Лос-Анджелес) — американський співак, автор пісень та піаніст. Розпочавши свою музичну кар'єру в 1957 році, він продав мільйони платівок по всьому світу та написав або став співавтором понад 500 пісень для себе та інших виконавців, співпрацюючи здебільшого з авторами текстів Говардом Грінфілдом та Філом Коді.
Після недовгого перебування серед засновників ду-воп гурту Tokens, Седака наприкінці 1950-х та на початку 1960-х років випустив низку хітових синглів, зокрема «Oh! Carol» (1959), «Calendar Girl» (1960), «Happy Birthday Sweet Sixteen» (1961) та «Breaking Up Is Hard to Do» (1962). Його популярність знизилася до середини 1960-х, але відродилася в середині 1970-х, закріпившись завдяки пісням «Laughter in the Rain» та «Bad Blood», які посіли перші місця в американському чарті Billboard Hot 100 у 1975 році. Седака успішно продовжував кар'єру автора пісень, пишучи хіти для інших виконавців, зокрема «Stupid Cupid» (Конні Френсіс), «(Is This the Way to) Amarillo» (Тоні Крісті) та «Love Will Keep Us Together» (Captain & Tennille). Його було введено до Зали слави піснярів у 1983 році, і він продовжував виступати, влаштовуючи міні-концерти в соціальних мережах під час пандемії COVID-19.
Раннє життя Ніл Седака народився 13 березня 1939 року в Брукліні, Нью-Йорк. Його батько, Мордехай «Мак» Седака, був таксистом лівансько-єврейського походження. Бабуся і дідусь Седаки по батьківській лінії приїхали до Сполучених Штатів зі Стамбула в 1910 роціNeil Sedaka, commentary, Neil Sedaka: The Show Goes On. Sky Arts HD, September 1, 2015.. Мати Седаки, Елеонор (уроджена Аппель), була ашкеназькою єврейкою польського та російського походження. Він виріс у районі Брайтон-Біч у БруклініDettelbach, Cynthia. «From angst-ridden teenager to world-class music star», Cleveland Jewish News, July 30, 2004; accessed September 23, 2009. «That includes instant face and name recognition, a star on the Hollywood Walk of Fame, a place in the Songwriters Hall of Fame, and even a street named after him in his native Брайтон-Біч.». Седака продемонстрував музичні здібності у своєму хоровому класі і коли його вчитель надіслав записку додому з пропозицією брати уроки гри на фортепіано, його мати влаштувалася на шість місяців на неповний робочий день у універмаг Abraham & Straus, щоб оплатити вживане фортепіано. У 1947 році він успішно пройшов прослуховування на стипендію з гри на фортепіано до підготовчого відділення для дітей Джульярдської школи музики, яке він відвідував по суботах. Його мати хотіла, щоб він став класичним піаністом, як його сучасник Ван Кліберн, і Седака продовжував виявляти любов (і здатність грати) класичну музику протягом усього свого життя.
Водночас Седака відкрив для себе поп-музику і його мати зрештою погодилася, коли Ніл отримав п'ятизначний гонорар за свій хіт «Calendar Girl» у 1961 році. Седака навчався у середній школі Авраама Лінкольна в Брукліні, яку закінчив у віці 17 років у 1956 роціHechinger, Fred M. «ABOUT EDUCATION; Personal Touch Helps» , The New York Times, January 1, 1980; accessed September 20, 2009.«Lincoln, an ordinary, unselective New York City high school, is proud of a galaxy of prominent alumni, who include the playwright Arthur Miller, Representative Elizabeth Holtzman, the authors Joseph Heller and Ken Auletta, the producer Mel Brooks, the singer Neil Diamond and the songwriter Neil Sedaka.».
Коли Седаці було 13 років, сусідка почула його гру та познайомила його зі своїм 16-річним сином, Говардом Грінфілдом, поетом-початківцем та автором пісень. Седака та Грінфілд писали пісні разом протягом більшої частини свого молодого життя. Перш ніж рок-н-рол став популярним, Седака та Грінфілд знаходили натхнення в шоу-тюні. Коли Седака став підлітковою поп-зіркою, пара продовжувала писати хіти для Седаки та багатьох інших виконавців. Коли The Beatles та британське вторгнення спрямували американську музику в іншому напрямку, Седака залишився без кар'єри звукозапису. На початку 1970-х років він вирішив, що необхідні серйозні зміни у його житті, і переїхав з родиною до Сполученого Королівства. Седака та Грінфілд взаємно домовилися припинити своє партнерство з «Our Last Song Together». Седака розпочав нове композиторське партнерство з автором пісень Філом Коді.
Кар'єра
Зліт до слави з RCA Victor: кінець 1950-х років Після закінчення середньої школи Абрахама Лінкольна Седака та деякі його однокласники створили гурт під назвою Linc-Tones. У гурту були незначні регіональні хіти, такі як «While I Dream», «I Love My Baby», «Come Back, Joe» та «Don't Go», перш ніж Седака розпочав свою сольну кар'єру та покинув гурт у 1957 році. Linc-Tones, пізніше перейменовані на Tokens ближче до кінця перебування Седаки в гурті, мали чотири власні хіти, що потрапили до топ-40, без Седаки. Перші три сольні сингли Седаки, «Laura Lee», «Ring-a-Rockin'» та «Oh, Delilah!», не стали хітами (хоча «Ring-a-Rockin'» приніс йому першу з багатьох появ на American Bandstand Діка Кларка), але вони продемонстрували його здатність виступати як сольний виконавець, і Седака підписав контракт на запис із RCA Victor.
Перший сингл Седаки для RCA Victor, «The Diary», був натхненний Конні Френсіс, однією з найважливіших клієнток Седаки та Грінфілда, поки вони троє брали тимчасову перерву під час обмірковування нової пісні. Френсіс писала у своєму щоденнику, Седака запитав, чи може він його прочитати, але Конні відмовилася. Після того, як Little Anthony and the Imperials відмовилися від пісні, Седака записав її сам, і його дебютний сингл потрапив до топ-15 Billboard Hot 100, досягнувши 14-го місця у 1958 році.
Його другий сингл, новаторська мелодія під назвою «I Go Ape», трохи не потрапив до топ-40, досягнувши 42-го місця, але став успішнішим синглом у Великій Британії, потрапивши на 9-те місце. Третій сингл «Crying My Heart Out for You» зазнав комерційного провалу, досягнувши лише 111-го місця, але 6-го місця в поп-чартах Італії. RCA Victor втратили гроші на «I Go Ape» та «Crying My Heart Out for You» і були готові відмовитися від Седаки, а сам Ніл боявся, що стане співаком одного хіта. Його менеджер, Ел Невінс, переконав керівництво RCA Victor дати йому ще один шанс.
Потім Седака купив три найбільші хіти того часу та неодноразово слухав їх, вивчаючи структуру пісні, акордові послідовності, тексти та гармонії, перш ніж писати свої наступні пісні. «Oh! Carol» стала для Седаки його першим хітом у топ-10 на вітчизняному ринку, досягнувши 9-го місця в Hot 100 у 1959 році та 1-го місця в італійських поп-чартах у 1960 році, що дало Седаці його перший рейтинг № 1. У Великій Британії пісня провела загалом 17 тижнів у топ-40, досягнувши 3-го місця (протягом чотирьох тижнів). Седака зустрічався з Керол Кінг, коли ще навчався у старшій школі, що і підштовхнуло його до ідеї використати її ім'я в пісні. Джеррі Гоффін, чоловік Кінг, взяв мелодію та написав грайливу відповідь «Oh! Neil», яку Кінг записав і випустив як невдалий сингл того ж року.
Великі хіти початку 1960-х років
Після того, як Седака зарекомендував себе у 1958 році, він написав ще багато хітів з 1960 по 1962 рік. Його список 30 найкращих хітів за цей період включав: «Stairway to Heaven» (№ 9, 1960); «You Mean Everything to Me» (№ 17, 1960); «Run Samson Run» (№ 27, 1960); «Calendar Girl» (№ 4, 1961; також досяг № 1 у японських та канадських поп-чартах); «Little Devil» (№ 11, 1961); «Happy Birthday Sweet Sixteen» (№ 6, 1961); його фірмова пісня «Breaking Up Is Hard to Do» (№ 1, два тижні: 11 та 18 серпня 1962 року); та «Next Door to an Angel» (№ 5, 1962). Для кількох із цих пісень Седака працював у парі зі Стеном Епплбаумом та його оркестром. Серед синглів Седаки, які не потрапили до топ-30 у цей період, були «Sweet Little You» (№ 59, 1961) та «King of Clowns» (№ 45, 1962). У цей період RCA Victor випустила чотири платівки з його творами у Сполучених Штатах та Великій Британії, а також продюсувала відео Scopitone та Cinebox на пісні «Calendar Girl» у 1961 році, «Breaking Up Is Hard to Do» у 1962 році та «The Dreamer» у 1963 році. У цей період він регулярно з'являвся в таких телевізійних програмах, як American Bandstand та Shindig!.. Значно пізніше пісня «Oh! Carol» увійшла в серію відеоігор Mafia 3 та Fallout 76, а пісня «Breaking Up Is Hard to Do» — до Grand Theft Auto V.
Робота для інших виконавців
Конні Френсіс Коли Седака не записував власні пісні, він і Говард Грінфілд писали для інших виконавців, зокрема для Конні Френсіс (на початку їхньої кар'єри). Френсіс почала шукати новий хіт після її синглу 1958 року «Who's Sorry Now?». Її познайомили з Седакою та Грінфілдом, які грали для неї всі написані ними балади. Френсіс почала писати у своєму щоденнику, поки вони грали останні свої пісні. Після того, як вони закінчили, Френсіс сказала їм, що вони написали гарні балади, але що вони занадто інтелектуальні для молодого покоління. Грінфілд запропонував їм зіграти пісню, яку вони написали для Shepherd Sisters. Седака заперечив, що Френсіс образиться, якщо їй зіграють таку дитячу пісню, але Грінфілд нагадав йому, що Френсіс не прийняв їхні інші пропозиції, і їм нема чого втрачати. Після того, як Седака зіграв «Stupid Cupid», Френсіс сказала їм, що вони щойно зіграли її новий хіт. Ця пісня у виконанні Френсіс досягла 14-го місця в чарті Billboard, а також очолила британський чарт синглів.
Поки Френсіс писала у своєму щоденнику, Седака запитав її, чи може він прочитати те, що вона написала. Френсіс відмовилася. Це надихнуло Седаку написати «The Diary», його власний перший хіт. В подальшому Седака та Грінфілд написали багато хітів для Френсіс.
Джиммі Клентон Седака та Грінфілд також написали деякі хіти Джиммі Клентона, такі як «Another Sleepless Night», «What Am I Gonna Do?» та «All the Words in the World». Седака nfrj; сам записав кожну з цих трьох пісень: «Another Sleepless Night» з'являється на його дебютному альбомі Rock With Sedaka; «What Am I Gonna Do?» була стороною B пісні «Going Home to Mary Lou» та з'явилася в його альбомі 1961 року Neil Sedaka Sings «Little Devil» and His Other Hits; а «All the Words in the World» була записана, але зберігалася у сховищах RCA Victor до 1977 року, на піку повернення Седаки до популярності, коли вона була випущена на альбомі Neil Sedaka: The '50s and '60s.
Сесійна робота Седака також працював сесійним піаністом у період свого розквіту як поп-співака та автора пісень. Його гру на фортепіано чути у пісні «Dream Lover», хіті Боббі Даріна 1959 року.
Записи іноземними мовами Седака був дуже популярним в Італії. Багато його англомовних платівок були випущені там і мали досить великий успіх, особливо «Crying My Heart Out for You» (італійський № 6, 1959) та «Oh! Carol» (італійський № 1, 1960).
У 1961 році Седака почав записувати деякі зі своїх хітів італійською мовою, починаючи з «Esagerata» та «Un giorno inutile», місцевих версій «Little Devil» та «I Must Be Dreaming» відповідно. Далі були й інші записи, такі як «Tu non lo sai», «Il re dei pagliacci», «I tuoi capricci» та «La terza luna». «La terza luna» досягла першого місця в італійських поп-чартах у квітні 1963 року. Існують відеокліпи Cinebox для «La terza luna» та «I tuoi capricci». Італійська дикція Седаки була вражаючою; його записи італійською мовою мали дуже мало американського акценту. Італійське відділення RCA Victor розповсюджувало його платівки в Італії та випустило три збірки італійських записів Седаки.
Седака також записав альбом на їдиш (Brighton Beach Memories — Neil Sedaka Sings Yidish), кілька пісень іспанською мовою, зокрема «Mi Vecinita», кілька пісень німецькою мовою та по одному синглу на івриті, японською та французькою мовами. Його англомовні записи також були досить популярними на міжнародному рівні; «One-Way Ticket to the Blues» та «Calendar Girl» досягли першого місця в японських поп-чартах у 1959 та 1961 роках. Він також був популярним у Латинській Америці завдяки своїм іспаномовним записам. Багато з них записані на дисках зі швидкістю 78 об/хв.