Історичність Магомета — предмет вивчення Магомета як історичної постаті та критичного аналізу джерел, на яких базуються традиційні розповіді (особливо Коран, сіра, хадиси). Інші історичні джерела, які можна досліджувати, включають запечатані документи, накази, тексти договорів, археологічні знахідки та внутрішнє та зовнішнє листування сусідніх держав або громад, а також визначення генетичного складу та спорідненості Магомета на основі його особистих речей та фізичних залишків (волосся, борода тощо), які є серед його ймовірної спадщини.
Пророчі біографії, відомі як сіра, разом із приписуваними записами слів, дій та мовчазного схвалення Магомета, відомими як хадиси, збереглися в історичних творах письменників ІІ-ІІІ століть мусульманської ери ( рр. н. е.),William Montgomery Watt, Muhammad in Mecca, 1953, Oxford University Press, p.xi та надають багато інформації про Магомета, але достовірність цієї інформації є предметом активних дискусій в академічних колах (хадисознавство) через розрив (усний переказ) між записаними датами життя Магомета та датами, коли ці події починають з'являтися в письмових джерелах.Джон Вансброу стверджував, що література хадісів має екзегетичне походження, тобто більша частина традиційної літератури тісно пов'язана з тлумаченням Корану, який, на його думку, набув остаточної форми/канонізації лише наприкінці VIII — на початку IX століття. https://www.islamic-awareness.org/history/islam/inscriptions/earlysaw
Загальна ісламська точка зору полягає в тому, що Коран зберігся від самого початку як у письмовому вигляді, так і напам'ять, і його свідчення вважається поза сумнівом. Найдавніше мусульманське джерело інформації про життя Магомета, Коран, містить дуже мало особистої інформації, і його історичність є предметом дискусій.Encyclopaedia of Islam, Muhammad
Незважаючи на будь-які труднощі з біографічними джерелами, вчені загалом знаходять у них цінну історичну інформацію про Магомета та вважають, що потрібні методи для розрізнення правдоподібної інформації від малоймовірної. На практиці виявилося складним визначити, які частини ранніх описів життя Магомета є цінними для сучасних вчених. Однак більшість вчених-класиків вважають, що Магомет існував як історична постать.
Географія
Існує відносно невелика кількість сучасних або майже сучасних немусульманських джерел, які свідчать про існування Магомета та є цінними як самі по собі, так і для порівняння з мусульманськими джерелами. Як і у випадку з Меккою, не можна сказати, що ці джерела підтверджують традиційний ісламський наратив; там, де бракує доісламських джерел, які згадують її як центр паломництва в історичних джерелах до 741 року, тут автор розміщує регіон «посередині між Уром і Харраном», а не в Хіджазі, і бракує доісламських археологічних даних.Давня історія святого міста Мекка (Макка) була знищена, і Макка піддалася нападкам як місто без доісламської історії через відсутність археологічних доказів. Див. тут.
Сучасні дослідження Мекки Про ранню історію Мекки мало що відомо через брак чітких джерел. Місто розташоване у глибинці середньої частини західної Аравії, про яку доступно мало текстових чи археологічних джерел. Ця нестача знань контрастує як з північними, так і з південними районами західної Аравії, зокрема сирійсько-палестинським кордоном та Єменом, де історики мають різні джерела, такі як фізичні залишки святилищ, написи, спостереження греко-римських авторів та інформація, зібрана церковними істориками. Район Хіджаз, що оточує Мекку, характеризувався своєю віддаленістю, скелястістю та негостинністю, підтримуючи лише невелике осіле населення в розкиданих оазисах та зрідка ділянках родючих земель. Узбережжя Червоного моря не пропонувало легкодоступних портів, а мешканці оаз та бедуїни в регіоні були неписьменними.
Можливі ранні згадки не є однозначними. Грецький історик Діодор Сицилійський пише про Аравію в I столітті до нашої ери у своїй праці «Історична бібліотека», описуючи святиню: «І там було встановлено храм, який є дуже святим і надзвичайно шанованим усіма арабами».Translated by C.H. Oldfather, Diodorus Of Sicily, Volume II, William Heinemann Ltd., London & Harvard University Press, Cambridge, MA, 1935, p. 217. Були висунуті твердження, що це може бути посиланням на Каабу в Мецці. Однак географічне розташування, яке описує Діодор, розташоване на північному заході Аравії, навколо району Левке Коме, в межах колишнього Набатейського королівства та римської провінції Аравія Петрея.Jan Retsö, The Arabs in Antiquity (2003), 295—300Photius, Diodorus and Strabo (English): Stanley M. Burnstein (tr.), Agatharchides of Cnidus: On the Eritraean Sea (1989), 132—173, esp. 152–3 (§ 92).)
Птолемей перераховує назви 50 міст в Аравії, одне з яких називається Макораба. З 1646 року існують припущення, що це може бути посиланням на Мекку. Історично склалося так, що в наукових колах існує загальна думка, що Макораба, згадана Птолемеєм у II столітті нашої ери, справді є Меккою, але нещодавно це було поставлено під сумнів. Бауерсок схиляється до того, що Макораба ідентифікує перше, за його теорією, «Макораба» — це слово «Мекка», за яким йде звеличувальний арамейський прикметник рабб (великий). Римський історик IV століття Амміан Марцеллін також перерахував багато міст Західної Аравії, більшість з яких можна ідентифікувати. За словами Бауерсока, він згадував Мекку як «Геаполіс» або «Ієраполіс», останнє означає «святе місто», що потенційно стосується святилища Кааби.
Твердження Прокопія VI століття про те, що плем'я Маадд володіло узбережжям західної Аравії між гассанідами та хім'яритами на півдні, підтверджує традицію арабських джерел, яка пов'язує курайшитів з гілкою Маадд, а Магомета — з прямим нащадком Маадда ібн Аднана.
Ісламські джерела
Основним ісламським джерелом про життя Магомета є Коран та розповіді про життя Магомета, засновані на усних переказах, відомих як сіра та хадиси.
Історичність Корану
Ісламський наратив
За традиційною ісламською наукою, весь Коран був записаний сподвижниками Магомета за його життя (протягом 610—632 років н. е.Mehdy Shaddel (2022) «Periodisation and the futūḥ: Making Sense of Muḥammad's Leadership of the Conquests in non-Muslim Sources», Arabica 69: 96-145), але це був переважно документ, що передавався в усній формі. Після смерті Магомета Коран перестав бути посланим, і сподвижники, які запам'ятали Коран, почали вмирати (особливо після битви при Ямамі в 633 році). Стурбований тим, що частини Корану можуть бути безповоротно втрачені, старший сподвижник Умар закликав халіфа Абу-Бакра наказати зібрати уривки Корану, які досі були розкидані серед «стебел пальмового листя, тонкого білого каміння… [і] людей, які знали його напам'ять…», і зібрати їх разом. За халіфа Османа комітет із п'яти осіб скопіював уривки в один том, «контролюючи текст у міру його надходження», вирішуючи розбіжності щодо віршів, відстежуючи втрачений вірш.Cook, The Koran, 2000: p.120 Цей мушаф, який став відомим як «Османів кодекс», був завершений близько 650 року н. е.,Cook, The Koran, 2000: p.6Cook, The Koran, 2000: p.119 після чого Осман видав наказ спалити всі інші існуючі особисті та індивідуальні копії та діалектні варіанти Корану (відомі як ахруф).(Burton, pp. 141–42 — citing Ahmad b. `Ali b. Muhammad al `Asqalani, ibn Hajar, «Fath al Bari», 13 vols, Cairo, 1939/1348, vol. 9, p. 18).Див. також: William Montgomery Watt in The Cambridge History of Islam, p.32
Сучасні дослідження Корану Щодо історичності самого Корану думки вчених також розходяться: у той час як одні дослідники, зокрема Ф. Е. Пітерс,F. E. Peters (1991) переконані, що текст є автентичним відтворенням слів Магомета (що підтверджується Бірмінгемським рукописом, датованим періодом життя пророка, текст якого лише незначно відрізняється від сучасних версій), низка західних ісламознавців, як-от Патріція Кроун та Майкл Кук,Herbert Berg(2000), p.83 ставлять під сумнів точність певних історичних описів і саму можливість існування книги в будь-якому вигляді до останнього десятиліття VII століття. Деякі фахівці припускають, що Коран є «компіляцією текстів», частина яких могла виникнути за століття до Магомета, пройшовши шлях тривалої еволюції (Герд Р. Пюїн)Patricia Crone, Michael Cook, and Gerd R. Puin as quoted in THE HISTORY OF THE QUR'ANIC TEXT FROM REVELATION TO COMPILATION: A COMPARATIVE STUDY WITH THE OLD AND NEW TESTAMENTS by Muhammad Mustafa Al-A'zami, Leicester: UK, page 12; Al-A'zami quotes a letter that was published in the Yemeni newspaper ath-Thawra, 11 March 1999Querying the Koran , by Abul Taher, The Guardian, 8 August 2000 або редактури (Дж. Вонсбро)Quranic Studies: Sources and Methods of Scriptural Interpretation (1977) and The Sectarian Milieu: Content and Composition of Islamic Salvation History (1978) by Wansbrough.http://www.derafsh-kaviyani.com/english/quran3.html (Discusses Wansbrough), а група дослідників, аналізуючи текстові невідповідності та повтори, спростовує традиційне твердження про одночасне збереження канону через заучування та письмо, стверджуючи, що саме тривалий період усної передачі сформував структуру та зміст Корану, залишивши в ньому згадані вище релікти минулих епох.Bannister, «Retelling the Tale», 2014: p.1-4
Також можливо, що сам зміст Корану може надати дані щодо дати та, ймовірно, близької географії написання тексту. Джерела, засновані на деяких археологічних даних, вказують дату будівництва Мечеті аль-Харам, архітектурного твору, згаданого 16 разів у Корані, як 78 рік за гіджрою, що є додатковою знахідкою, яка проливає світло на еволюційну історію згаданих коранічних текстів, яка, як відомо, тривала навіть за часів Хаджаджу, у подібній ситуації, яку можна побачити з аль-Аксою, хоча для пояснення були висунуті різні припущення. Ці споруди, які, як очікується, знаходилися десь поблизу Магомета, які були розташовані в таких містах, як Мекка та Єрусалим, які сьогодні знаходяться за тисячі кілометрів одне від одного, з інтерпретаціями, заснованими на розповідях та чудесах, були лише за ніч ходьби згідно з зовнішнім та буквальним значенням сури (сура Аль-Ісра, 17:1).
Магомет у Корані
Коран переважно звертається до одного «Посланця Бога» — Магомета. На відміну від сотень посилань у Корані на історії пророків, таких як Мойсей та Ісус, він надає дуже мало інформації про самого Магомета, його сподвижників або його сучасників. Особи, яким належать вирази, що використовуються в коранічних полеміках, та контексти, в яких вони використовувалися, — це лише примітки, зроблені в коментарях, написаних у пізніші століття. Винятком є його раб/усиновлений син Зайд, ім'я якого згадується у сурі (Аль-Ахзаб, 37) у контексті того, як його розлучену дружину взяли до шлюбу з Магометом.
Ймовірно, найчіткішою біографічною розповіддю про Магомета в Корані є коротка згадка про поселення його послідовників у Ясрибі після їх вигнання курайшитами, а також про військові зіткнення, такі як перемога мусульман при Бадрі.
Сучасні вчені по-різному оцінюють Коран як історичне джерело про життя Магомета. За «Енциклопедією ісламу», «Коран постійно і часто відверто реагує на зміну історичних обставин Магомета та містить безліч прихованих даних, що мають відношення до завдання пошуку історичного Магомета». На відміну від цього, Соломон А. Нігосян пише, що Коран дуже мало розповідає нам про життя Магомета. На відміну від біблійних оповідей про життя Мойсея чи Ісуса, Майкл Кук зазначає, що«хоча Коран у властивій йому манері переповідає чимало історій, життєпис самого Магомета до них не належить: у тексті трапляються лише побіжні згадки про події з його життя, а не цілісні оповіді, до того ж книга майже не наводить імен у контексті своєї епохи — ім'я самого Магомета згадується лише чотири рази, а імена двох його сучасників — по одному разу, через що пов'язати Святе Письмо з біографією пророка, не звертаючись до сторонніх джерел, стає практично неможливим».Cook, The Koran, 2000: p.136-37
Традиції