Завод азотних добрив у Порт-Касімі – підприємство хімічної промисловості Пакистану.
В 2000 році компанія Fauji Fertilizer Company Limited (FFC) запустила в Порт-Касімі виробництво аміаку, який далі йде на продукування сечовини (продукт реакції аміаку з діоксидом вуглецю) та діамонійфосфату (отримують реакцією аміаку з фосфорною кислотою). З 2024-го дамонійфосфат може також випускатись із додаванням 0,1% бору.
Первісна потужність укомплексу становила 419 тисяч тонн аміаку, 551 тисяча тонн сечовини та 445 тисяч тонн діамонійфосфату на рік. Станом на початок 2020-х років ці показники вже були збільшені до 518 тисяч тонн аміаку, 634 тисячі тонн сечовини та 675 тисяч тонн діамонійфосфату, при цьому підприємству вдалось досягнути фактичного річного виробництва у 668 тисяч тонн сечовини та 847 тисяч тонн діамонійфосфату.
Сировиною для виробництва аміаку є природний газ, що може надходить в район Карачі по належних компанії SSGPL трубопроводах Суї – Карачі (правобережний), Суї – Карачі (лівобережний), Каданварі – Карачі та Навабшах – Пакленд, а також через термінали для імпорту ЗПГ компаній Engro (запущений в 2015-му) та PGPC (2017).
Враховуючи дефіцит газу власного видобутку (та високу ціну на імпортований ресурс), в 2026-му для заводу в Порт-Касімі виділили квоту в продукції газового родовища Марі, ресурс з якого за своїми характеристиками непридатний для прямої подачі до газотранспортної системи через аномально високий вміст азоту та діоксиду вуглецю – саме тому від введного в експлуатацію ще в другій половині 1960-х Марі живились розташовані неподалік заводи сечовини в Дахаркі, Мірпур-Матело, Гот-Мачхі та Садікабаді, які використовували персонифіковану систему подачі газу. Майданчик у Порт-Касімі розташований суттєво далі, тому до зобов’язань FFC входить спорудження на Марі установки підготовки добовою потужністю по прийому 2,94 млн м3 та по товарному газу 2,26 млн м3 (далі останній подаватиметься до належного компанії SNGPL газопроводу Саван – Кадірпур – Бхонг та обмінюватиметься на ресурс SSGPL).
Примітки