Перша ісламська держава — політико-релігійне утворення, засноване пророком Магометом у 622 році в місті Медина, яке об'єднало мусульманську громаду (умму) на основі норм ісламу та стало початком формування халіфату. Після смерті Мухаммеда його сподвижники, відомі як праведні халіфи, заснували Праведний халіфат (632—661), який розпочав масове розширення та спонукав до появи наступних ісламських держав, таких як Омеядський халіфат (661—750) та Аббасидський халіфат (750—1258).
За традиційним переказом сіри, близько 570 року н. е. у важливому центрі караванної торгівлі Мецці народився ісламський пророк Магомет.«На найперше питання, яке повинен задати біограф, а саме коли народилася ця людина, у випадку з Магометом не можна дати точної відповіді. […] Біографи Магомета зазвичай вказують, що на момент його покликання пророком йому було 40, а іноді 43 роки, що […] означає, що він народився приблизно в 570 році н. е.». F. Buhl & A.T. Welch, Encyclopaedia of Islam 2nd ed., «Muhammad», vol. 7, p. 361. Його родина належала до клану курайшитів, який був головним племенем Мекки та домінуючою силою в регіоні Хіджаз. Коли йому було близько 40 років, він почав отримувати на горі Хіра те, що мусульмани вважають божественними одкровеннями, переданими через архангела Гавриїла, які пізніше лягли в Коран. Ці натхнення спонукали його проголосити сувору монотеїстичну віру як остаточний вираз біблійного пророцтва, раніше кодифікованого у священних текстах юдаїзму та християнства; попередити своїх співвітчизників про майбутній Судний день; та покарати соціальну несправедливість свого міста.«Ключовими темами цих ранніх проповідей є ідея моральної відповідальності людини, створеної Богом, та ідея суду, який відбудеться в день воскресіння. […] Іншою важливою темою ранніх проповідей Магомета [… є те, що] існує сила, більша за силу людини, і що мудрі визнають цю силу та припинять свою жадібність і пригнічення бідних». F. Buhl & A.T. Welch, Encyclopaedia of Islam 2nd ed., «Muhammad», vol. 7, p. 363. Послання Магомета завоювало прихильність кількох послідовників і зустріло зростаючий опір з боку мекканських знатних осіб.«Спочатку Магомет не зустрічав серйозного опору […] Лише поступово він прийшов до рішення атакувати богів Мекки. […] Тоді мекканські купці зрозуміли, що релігійна революція може загрожувати їхнім ярмаркам і торгівлі». F. Buhl & A.T. Welch, Encyclopaedia of Islam 2nd ed., «Muhammad», vol. 7, p. 364. Керівники міста Медини запросили його для вирішення суперечок між кланами, від яких страждало місто. Магомет прибув до міста Медина після міграції своїх послідовників під час так званої хіджри у 622 році та був позитивно сприйнятий єврейськими та язичницькими жителями міста як арбітр.The Cambridge History of Islam (1977), p. 39 У результаті народ визнав його політичним лідером міста, що призвело до створення першої ісламської держави.
Перша ісламська держава значною мірою регулювалася Конституцією Медини — за сучасною термінологією — яка продиктувала об'єднання Магометом мединських племен та мухаджирів (послідовників Магомета).
Історичність Пророчі біографії, відомі як сіра, разом із приписуваними записами слів, дій та мовчазного схвалення Магомета, відомими як хадиси, збереглися в історичних творах письменників ІІ та ІІІ століть мусульманської ери ( рр. н. е.),William Montgomery Watt, Muhammad in Mecca, 1953, Oxford University Press, p.xi та надали багато інформації про Магомета.
Загальноісламська точка зору полягає в тому, що Коран зберігся від самого початку як у письмовому вигляді, так і напам'ять, і його свідчення вважається поза сумнівом. Найдавніше мусульманське джерело інформації про життя Магомета, Коран, містить дуже мало особистої інформації, і його історичність є предметом дискусій. Група дослідників досліджує нерівності та повторення в тексті Корану таким чином, що спростовує традиційне твердження про те, що він зберігався шляхом запам'ятовування разом із письмом. На їхню думку, усний період сформував Коран як текст і порядок, а згадані повторення та нерівності були залишками цього періоду.Bannister, «Retelling the Tale», 2014: p.1-4
Історичність може ґрунтуватися на запечатаних документах, наказах, текстах договорів, археологічних знахідках та внутрішньому й зовнішньому листуванні сусідніх держав чи громад, а також на відкритті генетичного складу та спорідненості Магомета через його особисті речі та фізичні останки (волосся, борода тощо), які є серед його ймовірної спадщини. Хоча джерела, що стосуються сасанідської сфери впливу для VI століття нашої ери, що представляє період до початку ісламу, є бідними, джерела щодо візантійських провінцій Сирії та Іраку того ж періоду, доповнені сирійськими християнськими писаннями, забезпечують відносно вищу якість.
Більшість ісламської історії передавалася усно аж до виникнення Аббасидського халіфату. Водночас вивчення найдавніших періодів ісламської історії ускладнюється браком джерел. Історії були написані у формі «історій про заснування та завоювання», заснованих на ностальгії за золотим віком того часу. Хамфрі, якого цитує Антуан Боррут, пояснює, що історії, пов'язані з цим періодом, були створені за принципом «договору-зради-викупу».Borrut A., «From Arabia to the Empire — conquest and caliphal construction in early Islam», in The Historians' Quran, vol. 1 , 2019, pp. 249—289 Рання ісламська археологія в цей період не дає жодних доказів розвиненої ісламської ідентичності.За правління халіфа Абд аль-Маліка ібн Марвана з династії Омейядів у Єрусалимі було збудовано Купол Скелі (691—692). Саме там вперше з'являється слово «іслам». До цього моменту мусульмани називали себе просто «віруючими», а в арабській імперії карбували монети з християнськими символами. Ібн Марван також відіграє важливу роль у переробці тексту Корану. Див.: Patricia Crone / Michael Cook: Hagarism (1977) p. 29; Yehuda D. Nevo: Crossroads to Islam: The Origins of the Arab Religion and the Arab State (2003) pp. 410—413; Karl-Heinz Ohlig (Hrsg.): Der frühe Islam. Eine historisch-kritische Rekonstruktion anhand zeitgenössischer Quellen (2007) pp. 336 ff. Крім того, на відміну від видатних історичних постатей того періоду, таких як Муавія I та Абдулла ібн аз-Зубейр, не було знайдено жодних археологічних доказів, таких як монети, печатки, наскельні написи, надгробки тощо, які могли б вказувати на нову ісламську риторику, що передувала Абд аль-Маліку, або політичну гегемоністську державу від імені чотирьох халіфів.«Всі найдавніші заяви про іслам знайдено на монетах, документах та монументальних написах, виготовлених за часів Абд аль-Маліка та його наступників. Після 72/691-2 такі носії інформації стають дедалі поширенішими; до цього вони були надзвичайно рідкісними». «На мою думку, відповідь полягає в тому, що політична система, яка опинилася при владі над завойованими територіями, була не гегемоністською державою, а вільним об'єднанням арабських племен». https://islamspring2012.voices.wooster.edu/wp-content/uploads/sites/192/2018/09/johns_archaeology-and-history-of-early-islam-1.pdf
Історик Джон Бертон стверджує:При оцінці змісту єдиним прихистком для вченого є мірило ймовірності, і на цій основі — варто повторити — із розрізнених свідчень про ранні роки життя засновника останньої з великих світових релігій не випливає практично нічого корисного для історика… отже, як би далеко вглиб мусульманської традиції ми не намагалися сягнути зараз, нам просто не вдасться віднайти бодай крихту інформації, справді придатної для побудови реальної людської історії Магомета, окрім самого лише факту, що він колись існував.John Burton: Bulletin of the Society of Oriental and African Studies, vol. 53 (1990), p. 328, cited in
Географія
Існує відносно невелика кількість сучасних або майже сучасних немусульманських джерел, які свідчать про існування Магомета та є цінними як самі по собі, так і для порівняння з мусульманськими джерелами.
Традиційна історія
Передісторія Делегація з Ясрибу, що складалася з представників дванадцяти важливих кланів Медини, запросила Магомета як нейтрального стороннього учасника служити головним арбітром громади.The Cambridge History of Islam (1977), p. 39Esposito (1998), p. 17. Близько ста років тому в Ясрибі існував конфлікт між арабськими та єврейськими племенами. Постійні розбіжності, бійки та вбивства через конкуруючі претензії, особливо після битви при Буасі, в якій були залучені всі клани, зробили племінні концепції кровної помсти та правосуддя «око за око» непрацездатними без нейтрального органу для вирішення спірних справ. Делегація з Медини пообіцяла собі та своїм співгромадянам прийняти Магомета до своєї громади та захищати його як одного зі своїх.Alford Welch, Muhammad, Encyclopedia of Islam
Магомет наказав своїм послідовникам емігрувати до Медини, доки практично всі його послідовники не покинуть Мекку. За переказами, стривожені від'їздом мусульман, мекканці задумали його вбити. Він наказав своєму двоюрідному брату та майбутньому зятю Алі спати в його ліжку, щоб обдурити вбивць, що він залишився (і відбитися від них замість нього), а сам таємно втік з міста.Moojan Momen, An Introduction to Shi'i Islam: The History and Doctrines of Twelver Shiʻism, Yale University Press, p. 5 До 622 року Магомет емігрував до Медини, тоді відомої як Ясріб, великої сільськогосподарської оази.Alford Welch, Muhammad, Encyclopedia of Islam Після еміграції мекканці захопили майно мусульманських емігрантів у Мецці.Fazlur Rahman (1979), p. 21
Серед того, що зробив Магомет для вирішення давніх суперечностей між племенами Медини, було складання документа, відомого як Конституція Медини (дата обговорюється), який встановив своєрідне братерство між вісьмома племенами Медини та мусульманськими емігрантами з Мекки, що визначало права та обов'язки всіх громадян та стосунки різних громад у Медині (включаючи мусульманську громаду з іншими громадами, зокрема з євреями та іншими «народами Писання»).Esposito (1998), p. 17. Громада, визначена в Конституції Медини, умма, мала релігійний світогляд, але також формувалася практичними міркуваннями та значною мірою зберігала правові форми старих арабських племен.Alford Welch, Muhammad, Encyclopedia of Islam
Стосунки з послідовниками авраамічних релігій Першою групою язичників, які навернулися до ісламу в Медині, були клани, які не дали собі великих лідерів, але постраждали від войовничих лідерів з інших кланів. Після цього відбулося загальне прийняття ісламу язичницьким населенням Медини, за деякими винятками. На це, за словами Ібн Ісхака, вплинуло навернення до ісламу Саада ібн Муада, одного з видатних лідерів Медини.
Під час прозелітизму Магомет у Мецці розглядав християн та євреїв (яких він називав «Людьми Писання») як природних союзників, частину авраамічних релігій, що поділяють основні принципи його вчення, та очікував їхнього прийняття та підтримки. Мусульмани, як і євреї, у той час молилися в напрямку Єрусалиму. У Конституції Медини Мухаммед вимагав політичної лояльності євреїв в обмін на релігійну та культурну автономію.Див:
Esposito (1998), p.17 Neusner (2003), p.153
Однак єврейські клани не дотримувалися цих договорів через ворожнечу з мусульманами, хоча з часом кілька з них навернулися в християнство.Watt (1956), p. 175, p. 177. Після переселення до Медини ставлення Магомета до християн та євреїв змінилося «через досвід зради». Норман Стіллман стверджує:Norman Stillman, Yahud, Encyclopedia of Islam
Внутрішні суперечки