Істрійські італійці (; ; ) — етнічна група з адріатичної області Істрія в північно-західній Хорватії та південно-західній Словенії.
Істрійські італійці походять від початкового латинізованого населення римської Істрії, від поселенців, що розмовляли венеційською мовою, які колонізували область за часів Венеційської республіки, від місцевих хорватів, які культурно асимілювалися, та від колонізації між двома світовими війнами.
На тлі загальноєвропейських процесів націєтворення в Істрії ХІХ століття на західній стороні півострова більшість населення становили носії італійської мови та її розмовних варіантів, у центральних і східних районах півострова та на островах більшість розмовляла хорватською мовою, а на півночі — словенською. Італійська мова була офіційною мовою на територіях колишньої Венеційської республіки, що заохочувало багатьох істрійців ідентифікувати себе як італійці всупереч їхній рідній мові та етнічному походженню. Італомовні місцеві жителі становили близько третини населення у 1900 році і 36% — у 1910. За ростом чисельності італійського населення настало його стрімке скорочення під час Істрійсько-Далматинського виходу (1943—1960), при цьому оцінки кількості тих, хто виїхав, коливалися від 163 тис. до 230—350 тис. Значна італійська меншина досі проживає в хорватській Істрійській жупанії (5,01%) та в словенській Істрії (3,3%), де їм надано права меншин. Згідно з офіційними переписами населення Словенії та Хорватії, проведеними відповідно 2001 і 2002 року, їхня кількість становить близько 22 000 осіб.
Упродовж історії істрійські італійці широко і суттєво впливали на Істрію, особливо в культурному і архітектурному відношенні. З 1981 по 1991 рік, тобто перед розпадом Югославії, кількість людей, які проживають у хорватській частині Істрії та називають себе італійцями, майже подвоїлася.
Примітки