У командних видах спорту номер — це число на формі гравця, призначене щоб ідентифікувати та відрізняти гравців між собою. Номер зазвичай відображається на задній частині футболки, часто разом із прізвищем. Іноді номер також дублюється на передній частині та/або рукавах, або на шортах чи головному уборі гравця. Ця ідентифікація потрібна для зручності арбітрів, інших гравців, коментаторів та глядачів; у деяких видах спорту номер також вказує на позицію гравця.

Поява

Перше постійне використання номерів на футболках приписують футбольній команді з Нової Зеландіїя під назвою «Nelson Football Club», яка почала носити пронумеровані футболки у 1911 році. Номери використовувалися, щоб допомогти глядачам ідентифікувати гравців на полі, а судді — відстежувати порушення.

Міжнародна федерація футбольної історії та статистики простежує походження номерів до футбольного матчу 1911 року в СіднеїSquad numbers on the backs of jerseys (Archive, 4 December 2010)

Втім, існують фотографічні докази використання номерів у Австралії ще в травні 1903 року в матчі з австралійського футболу між командами та , а згідно зі статтею у  — 17 липня 1897 під час регбійного матчу між командами Квінсленда та Нової Зеландії у Брисбені, Австралія.

Футбол

У футболі перший запис про номерні футболки датується 1911 роком, коли номери на спинах використали австралійські команди «Sydney Leichhardt» і «HMS Powerful». Через рік у Новому Південному Уельсі нумерацію гравців оголосили обов'язковоюAsí nació la tradición de usar números en las camisetas by Gustavo Farías on La Voz del Interior, 22 August 2013

У Південній Америці першою країною з номерними футболками була Аргентина. Під час шотландської команди «Терд Ланарк» до Південної Америки 1923 року, 10 червня вона зіграла товариський матч проти місцевої об'єднаної команди «Зона Норте». Гравці обох команд носили номери від 1 до 11, обидва воротарі мали номер «1»El número 10, la camiseta que se convirtió en un emblema by Leonardo Peluso on Página/12, 3 February 2018.

Північна Америка побачила свій перший футбольний матч з номерами гравців 30 березня 1924 року, коли команди «St. Louis Vesper Buick» та «Fall River FC» зіграли за Відкритий кубок, хоча футболки з номерами носила лише місцева командаHistoria y curiosidades de la numeración fija en el fútbol by Walter Raiño on Clarín, 13 Sep 2017.

В Англії ідею пронумерованих футболок привніс тренер «Арсеналу» Герберт Чепмен. Вперше їх одягли «Арсенал» і «Шеффілд Венсдей» у матчі 1928. Перша команда носила номери від 1 до 11, друга — від 12 до 22¿En qué Mundial empezaron a usarse los números en las camisetas? on DirecTV Sports, 14 June 2018Gunners wear numbered shirts on Arsenal FC. Аналогічна нумерація використовувалася у фіналі Кубка Англії 1933 року між «Евертоном» та «Манчестер Сіті». Але обов'язковим використання номеру Футбольна ліга Англії зробила лише у сезоні 1939–40 роківThe 'most novel cup final in the history of football' By Gareth Thomas on The Football History Boys — April 14, 2020.

Номери традиційно призначалися на основі позиції гравця, причому стартові 11 гравців носили номери від 1 до 11, а запасні гравці — більші. Воротар зазвичай носив номер 1, потім за нумерацією у порядку зростання йшли захисники, півзахисники та нападникиThe origins of 'classic' shirt numbering on The Guardian.

Чемпіонат світу з футболу 1950 року став першим змаганням ФІФА, на якому гравці мали ігровій номериDe 'Nuestro Hirosima' al surgimiento de los números como dorsales by Javier Estepa on Marca, але постійні номери не видавалися до чемпіонату світу 1954 рок, коли кожен з 22 гравців складі команди країни носив певний номер від 1 до 22 протягом усього турніру. Після того, як деякі команди наприклад, збірна Аргентини на чемпіонатах світу 1983 і 1986 років) виставили з номером 1 гравців, які не були воротарями, ФІФА постановила, що номер цей номер має бути призначений виключно воротарю.

Це правило вперше застосували на чемпіонаті світу 1990 рокуAlemania 74 a Italia 90 by Edu Casado on 20 Minutos, 17 June 2014Como se asignan los números?, і воно досі діє для чемпіонатів, організованих ФІФАRegulations — 2018 FIFA World Cup on FIFA.com.

У 1993 році Футбольна асоціація Англії перейшла на постійні номери команд, відмовившись від обов'язкового використання цифр від 1 до 11 для стартового складу. Система постійних номерів з іменами, надрукованими над номерами стала стандартною в Чемпіонат Англії з футболу: Прем'єр-ліга у сезоні 1993–94 років. Більшість європейських вищих ліг прийняли цю систему протягом наступних п'яти років.

Окрім того, що номер «1» зазвичай присвоюється стартовому воротарю, також поширеним є те, що захисники носять номери з нижчими однозначними числами, нападники — «7», «9» або «11», а центральний плеймейкер команди — «10».

Для гравців є звичайним явищем змінювати номери в клубі протягом кар'єри. Наприклад, Сеск Фабрегас після переходу до «Арсеналу» в 2003 році спочатку отримав номер 57 після підвищення до основного складу його перевели на номер 15, а потім він успадкував свій улюблений номер 4 після уходу з команди Патріка Вієйри.

Дуже великі числа, найпоширенішим з яких є 88, часто резервуються та використовуються як тимчасові номери, коли новий гравець підписав контракт і був введений у гру менеджером до присвоєння офіційного ігрового номеру. Однак у деяких країнах ці високі числа використовуються досить часто — в деяких випадках тому, що бажаний номер гравця вже зайнятий, або з інших причин. Наприклад, приєднавшись до «Мілана», Андрій Шевченко, Роналдінью та Матьє Фламіні носили номери, що відображають рік їхнього народження (76, 80 та 84 відповідно), оскільки бажані номери вже носили інші гравці.

Баскетбол

Американські баскетбольні ліги всіх рівнів традиційно використовують одно- та двозначні числа від 0 до 5 (тобто 0, 00, 1–5, 10–15, 20–25, 30–35, 40–45 та 50–55) — це полегшує невербальне спілкування між суддями, які використовують пальці для позначення номера гравця. Хоча на аматорському рівні в перші десятиліття розвитку цього виду спорту нумерація була відносно необмеженою, правила нумерації в NCAA та більшості аматорських змагань еволюціонували таким чином, щоб вимагати використання лише цих чисел. У коледжному баскетболі однозначні номери гравців офіційно записуються з нулем на початку.Однак, починаючи з сезону 2023–24, NCAA знову дозволила використання всіх чисел від 0 до 99 як у чоловічому, так і в жіночому баскетболі.

Заборона на одночасне використання номерів «0» та «00» в НБА більше не діє, але раніше, у 2000 році, центровий команди «Юта Джаз» Грег Остертаг змінив номер з «00» на «39», щоб міг носити номер 0, а у 2003 році центровий команди «Вашингтон Візардс» Брендан Гейвуд перейшов з № 00 на № 33, щоб Гілберт Арінас (який на той момент вже мав прізвисько «Агент Зеро») міг носити номер 0. Резервний захисник «Чикаго Буллз» Ренді Браун носив номер 0 протягом сезону 1995–96 років, але перейшов на номер 1 після того, як наступного сезону до команди приєднався Роберт Періш. Коли приєднався до «Бостон Селтікс» у 1994 році, його улюблений номер 00 був виведений з обігу після звільнення Періша. Монтросс носив № 0 у Бостоні, але повернувся до № 00 після того, як покинув «Селтікс» у 1996 році.

Відтоді низка команд НБА використовувала одночасно як 0, так і 00, наприклад: «Денвер Наггетс» у сезоні 2013—2014 років ( та Даррелл Артур відповідно), «Денвер Наггетс» у 2015–16 ( та Артур), «Індіана Пейсерс» у 2016–17 ( та Брукс), «Клівленд Кавальєрс» у 2017–18 (Кевін Лав та ), «Портленд Трейл Блейзерс» 2018–19 (Дем'єн Ліллард і Енес Кантер Фрідом) «Портленд Трейл Блейзерс» 2019–20 і 2020–21 (Ліллард та Кармело Ентоні), «Голден Стейт Ворріорз» у 2021–22 ( та ), «Голден Стейт Ворріорз» у 2022–23 (Кумінга та , «Індіана Пейсерс» у 2022–23 і 2023–24 (Тайріз Халібертон та ).

НБА завжди дозволяла використовувати інші номери від 0 до 99, але використання цифр від 6 до 9 трапляється рідше, ніж від 0 до 5, оскільки більшість гравців схильні зберігати номери, які вони раніше носили в коледжі. Однак врешті гравці почали використовувати такі номери з огляду на збільшення кількості міжнародних гравців (ФІБА), які перейшли до команди НБА та не могли зберегти свій попередній номер, через його використання іншим гравцем або закріплення. Крім того, гравці не можуть змінювати номери протягом сезону, хоча раніше це дозволялося.

Жоден гравець НБА ніколи не носив номер 69, який, як вважається, неофіційно заборонений через його сексуальний підтекст але НБА ніколи цього не підтверджувала. Денніс Родман нібито просив номер 69, коли приєднався до «Даллас Маверікс», але отримав відмову від тодішнього комісара НБА Девіда Стерна і натомість носив номер 70.

До 2014 року гравці на змаганнях національних збірних, організованих ФІБА, включаючи Олімпійські ігри, Кубок світу та Чемпіонат світу серед жінок, повинні були носити номери від 4 до 15. Це зумовлено кількістю пальців людській руці: рефері сигналізують суддям за столом, показуючи пальцями кількість набраних очок від 1 до 3, а при зазначенні номеру гравця-порушника суддя показує пальцями числа від 4 до 15 (причому для номерів від 11 до 15 руки показуються послідовно, а не одночасно, щоб позначити дві окремі цифри). Це обмеження було знято після впровадження систем відеоповтору в баскетболі, які дозволили суддям за столом швидко ідентифікувати гравців на майданчику незалежно від рефері. Починаючи з 2014 року, згідно з правилами ФІБА, національні федерації для своїх власних змагань також могли дозволяти будь-які двозначні номери; це правило також застосовувалося в транснаціональних клубних змаганнях, зокрема в ЄвролізіOfficial Basketball Rules 2008, FIBA, Art. 4.3.2.

У 2018 році ФІБА поширила цю зміну на власні змагання, і наразі гравцям дозволені будь-які номери від 1 до 99, а також 0 та 00FIBA 2018 Official Basketball Rules, Art. 4.3.2 (Uniforms). Однак одна велика національна організація, , продовжує використовувати правила нумерації ФІБА, що діяли до 2018 року, вважаючи за краще дотримуватися традицій.

Хокей з шайбою

Яка організація вперше використала номери на хокейній формі, є предметом дискусій. Вважається, що це була (PCHA), але відомо, що Національна хокейна асоціація, попередниця Національної хокейної ліги, вимагала від своїх гравців носити пронумеровані пов'язки, починаючи з сезону 1911–12 років. Брати Патріки, які заснували PCHA, наносили номери на спини гравців, щоб продавати програмки, в яких гравці були перелічені за своїми номерами.

На початку сезону 1977–78 років НХЛ запровадила правило, яке також вимагало, щоб на светрах були вказані імена гравців, які їх носили, але власник «Торонто Мейпл Ліфс» спочатку відмовився його дотримуватися, побоюючись, що не зможе продавати програми на іграх своєї команди. В лютому 1978 року НХЛ пригрозила накласти штраф на команду, тому Баллард, , написавши на светрах номери, але такого ж синього кольору, що й самі светри. Ліга продовжила погрожувати санкціями, і, хоча «Мейпл Ліфс» Балларда зіграли кілька ігор у своїх «нечитабельних» светрах, їм довелося нарешті виконати вимогу серйозно, зробивши написи на синіх светрах білими.

Першим номером гравця у був номер гравця НХЛ Ейс БейліЕйса Бейлі. Його номер 6 був виведений з експлуатації командою «Торонто Мейпл Ліфс» у 1934 році, наступного року після завершення його кар'єри через травму. Історично склалося так, що номер 1 носили стартові воротарі НХЛ. Існує поширена думка, що це відбувалося тому, що воротар був першим гравцем на ковзанці, якщо рахувати від воріт. Запасні воротарі також носили цей номер. З часом ця традиція послабла, і номер 1 став рідкістю серед воротарів НХЛ — станом на кінець сезону 2024–25 років його використовували лише п'ять воротарів постійного складу — Лукаш Достал («Анагайм Дакс»), Джеремі Свеймен («Бостон Брюїнс»), («Даллас Старс»), («Баффало Сейбрс») та