Ірина Дмитришин (; 1971) — українська науковиця, перекладачка та культурна дипломатка. Авторка досліджень з українсько-французьких відносин, завідувачка відділу українських студій у Національному інституті східних мов і цивілізацій (Париж). Одна з найвизначніших популяризаторів української літератури та культури у франкомовному світі. Лауреатка Drahoman Prize (2022).
Біографія
Ірина Дмитришин народилася 1971 року. У 1993 році переїхала до Франції де здобула докторський ступінь з історії в Сорбонні. Її дисертація під назвою «Українська карта у французькій закордонній політиці: Орлики та козацька нація» (2005) була присвячена дипломатичній діяльності Григора Орлика — сина гетьмана Пилипа Орлика, який після вимушеної еміграції з України 1709 року служив при дворі Людовіка XV і представляв інтереси козацького вигнання у Парижі, Стокгольмі та Стамбулі. Керівником дисертації був Данієль Бовуа.
Після захисту дисертації розпочала викладацьку кар'єру в Національному інституті східних мов і цивілізацій як доцентка з української мови. Згодом очолила відділ українських студій цього інституту.
Наукова діяльність
Монографія Grégoire Orlyk: un cosaque ukrainien au service de Louis XV (L'Harmattan, 2006), підготовлена на основі докторської дисертації, є першим у французькій історіографії розгорнутим дослідженням постаті Григора Орлика. Авторка простежує його роль як неофіційного посла козацької України при найвпливовіших дворах Європи та аналізує його тезу про нерозривний зв'язок між незалежністю козацької нації та стабільністю на континенті.
У 2018 році вийшла монографія Le voyage de Monsieur Herriot. Un épisode de la Grande Famine 1932—1933 (L'Harmattan), присвячена сумнозвісному візиту колишнього прем'єр-міністра Франції Едуара Ерріо до охопленої голодомором України у серпні 1933 року.
Серед інших наукових публікацій — статті про Марка Вовчка як «українського Жорж Санда» (Cahiers Ivan Tourgueniev, 2013), про Тараса Шевченка (Slovo, 2015), а також упорядкований нею збірник матеріалів колоквіуму «Гоголь, Тарас Бульба і Україна».
Перекладацька діяльність
Дмитришин є однією з найпродуктивніших перекладачок сучасної української літератури французькою мовою. Серед авторів, перекладених Дмитришин, — Оксана Забужко, Марія Матіос, Сергій Жадан, Юрій та Софія Андруховичі, Андрій Кокотюха, Андрій Курков, Ірен Роздобудько, Олег Сенцов.
У 2023 році вийшла збірка Ode à l'Ukraine — антологія прози й поезії чотирнадцяти українських авторів, написаних під час повномасштабної війни, — повністю перекладена Дмитришин.
Видавнича діяльність
На початку 2000-х років Дмитришин разом з істориком Ярославом Лебединським заснувала в паризькому видавництві L'Harmattan серію Présence Ukrainienne («Українська присутність»). Першою книгою серії стала двомовна антологія L'Ukraine vue par les écrivains ukrainiens — хрестоматія уривків із творів українських прозаїків XIX—XX ст.: Марка Вовчка, Михайла Коцюбинського, Миколи Хвильового та ін. На сьогодні серія налічує понад 40 назв, охоплюючи як художні переклади, так і науково-популярні видання з історії та культури України.
Громадська діяльність
Дмитришин є постійним коментатором і експерткою провідних французьких ЗМІ з питань України. Керує проєктами, спрямованими на просування України, її культури та історії в Західній Європі. Є членом Українського ПЕН-клубу.
Нагороди та відзнаки
Drahoman Prize (2022)
Вибрана бібліографія
Монографії та наукові видання
(упоряд.)
(упоряд.)
Переклади (вибірка)
Рябчук М. De la Petite-Russie à l'Ukraine (у співпраці з Я. Лебединським). — Paris: L'Harmattan, 2003. Матіос М. La douce Darusia. — Paris: Gallimard. Жадан С. L'internat. — Paris: Noir sur Blanc, 2022. Асєєв С. Donbass: un journaliste en camp raconte. — Neuilly: Atlande, 2021. Ілюха Ю. (у співпраці з А. Бонен) Mes femmes. — Paris: Éditions des femmes, 2025.
Примітки
Посилання
Профіль на сайті Українського ПЕН Профіль на Ukrainian Drama Translations Публікації на Cairn.info Сторінка на Villa Gillet Запис дисертації на theses.fr Інтерв'ю на Sestry (2024) Інтерв'ю на Chytomo (2024) Інтерв'ю на Rozmova (2017)