Параске́ва Ри́мська, також Венеранда, Венера, Венерія, Венерина — свята преподобномучениця Римська II століття. Дні пам'яті в католицизмі — 26 липня, 14 листопада; у православ'ї — 26 липняhttps://www.pomisna.info/wp-content/uploads/2023/10/kalendar_2023-2024.pdf.

Життєпис У Catalogo Sanctorum, який між 1369 і 1372 роками склав , святу Параскеву згадано як діву-мученицю на ім'я Венеранда. У Південній Італії її шанують також під іменами Венера та Венерія.

За переказами, Параскева народилася на Сицилії в Страсну п'ятницю 100 року. Її батьками були християни на ім'я Агафон та Іполита. Коли народилася дочка, мати хотіла назвати її Венерою ( — п'ятниця), але батько, не бажаючи, щоб ім'я дочки було пов'язане з язичництвом, змінив його на Венеранда, латинський переклад грецького імені Параскева (дослівно «п'ятниця», тобто «приготування»). Як оповідають сицилійський Бревіарій та грецький Менологій, бувши дівицею, вона присвятила себе Богові, а щоб краще підготуватися до майбутнього релігійного життя, вивчала Святе Письмо та житія мучеників. Коли її батьки померли, вона на десять років присвятила себе турботі про бідних та хворих. Потім, дотримуючись свого покликання, вона продала все своє майно, роздавши виручені гроші бідним, і почала проповідувати на Сицилії.

За одним із переказів, вона вирушила з проповіддю до містечка Гротте на Сицилії, де оселилася в печері неподалік нинішньої вулиці Корсо Ґарібальді. Вона доглядала хворих. Кажуть, що після її відвідувань залишався аромат троянд. Її викрали й доставили в місто Ачиреале на Сицилії, де її піддали тортурам. Зокрема, її кинули в киплячу олію, з якої вона вийшла ще прекраснішою. Зрештою її обезголовили. Тіло святої вміщено в катакомби святої Домітілли.

За іншим переказом, вона також проповідувала в регіонах Італії Калабрії та Кампанії і вже збиралася вирушити до Риму, коли її викликав імператор Антонін Пій (за іншими відомостями префект Антоніо), який вирішив забрати її до Риму. Він спробував змусити її зректися віри за допомогою спокус і пропозиції про одруження, а потім і за допомогою тортур. Імператор одягав на неї шолом з розпеченого заліза, прибивав до хреста і поміщав на її груди валун. Однак Параскєва залишилася неушкодженою. Тоді правитель помістив її в чашу з киплячою олією та сіркою на сім днів, але вона і тоді залишилася неушкодженою. Після цього він спитав святу про ту магію, завдяки якій вона залишилася цілою. Коли вона запропонувала правителю наблизитись до котла, щоб це побачити, він відмовився. Тоді Параскева взяла в жменю трохи сірки і масла, що горять, і плеснула йому в обличчя, засліпивши його. Після цього Параскева зцілила Антоніна, він звільнив її і навернувся в християнство.

Після цього Параскева навернула до Бога багатьох на території Великої Греції, чим привернула увагу правителя на ім'я Теміо або Теотімо, який також піддав Параскеву тортурам. Зокрема, вона постраждала подібно до святої Агати: їй відрізали груди, проте потім вона знову була зцілена. Також вона втихомирила дракона, і Теміо також навернувся до Бога.

Потім Параскева вирушила до Галії, де зазнала мук від префекта Аскліпія. Вона зруйнувала молитвою храм Аполлона. Потім її обезголовили. Її тіло залишалося в чудесний спосіб нетлінним. За іншими відомостями, Аскліпій привів святу до величезного змія, який жив у печері, щоб він пожер її. Свята Параскева створила над змієм хресне знамення, і він тут же здох. Аскліпій та городяни, бачачи таке диво, увірували в Христа і відпустили святу. Вона продовжувала свою проповідь. У місті, де правителем був Тарасій, свята Параскева прийняла мученицьку кончину. Після жорстоких катувань її обезголовили.

Померла свята Параскева за одними даними 143 року, за іншими — близько 150—180 років.

Вшанування

Після мученицької смерті святої Параскеви в Галлії, за переказами, християни перенесли її тіло в Асколі-Пічено, де її вшановували до IV століття. Після цього 14 листопада священник на ім'я Антимо переніс її мощі до Рима. Наприкінці Середньовіччя місцем перебування її мощів оголошено Ачиреале. На початку XVII століття в Італії розквітло вшанування святої Параскеви, її перенесено з храму Ісуса та Марії до кафедрального собору Ачиреале. 1668 року Священна Конґреґація обрядів офіційно затвердила її вшанування.

Записи з базиліки Святої Марії з Пуліано в місті Ерколано стверджують, що в XVII столітті папа Римський Олександр VII подарував мощі святих Венеранди і Максима голові ордену кармелітів у Римі. Вони в свою чергу передали їх священникові Симону делло Еспіріта Санто з кармелітського монастиря в Торре-дель-Греко, що поруч із Ерколано, який установив ушанування святої Венеранди на околицях Ерколано.

В Ерколано розташовані два храми, присвячені святій Венеранді. На її зображеннях стоять підписи грецькою мовою «Aghia Paraskebe» (Свята Параскева), що є одним з імен святої Венеранди.

Святу Параскеву вважають покровителькою мальтійського міста Санта-Венера. Стосунок святої до цього міста сумнівний.Paulist Fathers, Catholic World, Volume 101 (Paulist Fathers, 1915). Original from Harvard University. Digitized Nov 1, 2007, p. 577

Існують відомості, що мощі святої Параскеви було перевезено до Константинополя. 1922 року частину мощей перенесено в Афіни, де вони містяться в храмі Святої Параскеви.

Див. також

Примітки