Бінка Дімітрова Желязкова-Ганева (15 липня 1923, Свиленград, Хасковська область, Болгарія — 31 липня 2011, Софія, Болгарія) — болгарська кінорежисерка.
Біографія Народилася 15 липня 1923 року у Свиленграді. Її брат — Любомир Желязков — був хіміком та академіком.
У 1951 році вона закінчила Державне вище театральне училище в Софії.
Після отримання диплома почала працювати асистенткою режисера на кіностудії «Бояна». Її першим фільмом стала стрічка «Життя тече тихо…» (1957), знята спільно з чоловіком — сценаристом Христо Ганєвим. Фільм був зупинений цензурою і випущений лише у 1988 році в часи так званої Гласності та Перебудови.
Наприкінці 1950-х років вона була однією з небагатьох жінок-режисерок у світі, які знімали ігрове кіно. Вона зрежисувала 7 ігрових фільмів, більшість із яких — за сценаріями її чоловіка Христо Ганєва. У 1967 році завершила роботу над фільмом «Прив'язана повітряна куля», проте після прем'єри фільм був заборонений до показу неофіційною ідеологічною цензурою комуністичного режиму до 1990 року.
Її наступні фільми мали великий успіх на міжнародних кінофестивалях і були представлені в Монреалі, Каннах, Берліні, Москві, Карлових Варах тощо.
Була одружена зі сценаристом Христо Ганєвим. Їхня донька Светлана Ганева — кінооператорка та дружина художника-аніматора та режисера Анрі Кулева.
Померла 31 липня 2011 року.
Фільмографія
Як режисерка
1990 — «Обличчя та виворіт» (болг. «Лице и опако») — документальний. 1987 — «Уночі по дахах» (болг. «Нощем по покривите») — телевізійний, 2 серії. 1982 — « Обличчя та виворіт» (болг. «Лице и опако») — документальний, зупинений цензурою. 1982 — «Люлі-люлі» (болг. «Нани-на») — документальний. 1980 — «Велике нічне купання» (болг. «Голямото нощно къпане»). 1977 — «Басейн» (болг. «Басейнът»). 1973 — «Останнє слово» (болг. «Последната дума»). 1967 — «Прив'язана повітряна куля» (болг. "Привързаният балон). 1961 — «А ми були молодими» (болг. «А бяхме млади»). 1957 — «Життя тече тихо…» (болг. «Животът си тече тихо…») — спільно з Христо Ганєвим; зупинений цензурою, випущений у 1988 році.
Як сценаристка
1973 — «Останнє слово» (болг. «Последната дума»).
Відзнаки
2-й Московський міжнародний кінофестиваль, 1961 — за фільм «А ми були молоді» — «Золота медаль» Міжнародний кінофестиваль у Картахені, Колумбія, 1964 — за фільм «А ми були молоді» — «Перший приз», «Старі черевики» Брюссельський міжнародний кінофестиваль, 1976 — за фільм «Останнє слово» — головний приз Femina Бінці Желязковій X-й Московський міжнародний кінофестиваль, 1977 — за фільм «Басейн» — «Срібна медаль» 20-й фестиваль болгарського ігрального кіно (ФБІФ), Варна, 1988 — за фільм «Уночі по дахах» — Спеціальна премія сценаристу Христо Ганєву та режисерці Бінці Желязковій (спільно з фільмом «А зараз куди?» режисера Рангела Волчанова) 2003 — Орден Старої Планини першого ступеняУказ № 1, обн. ДВ. бр. 5 от 17 януари 2003 г. 2007 — Нагорода Міністерства культури за загальний внесок у болгарське кіно У 1996 році режисерку було названо обличчям східноєвропейського кіно У 2010 році Бінка Желязкова була оголошена почесним громадянином Свіленграда
Джерела
Посилання
БІНКА: Розповісти історію про тишу. — документальний фільм про Бінку Желязкову
Маргарита Друмева, «Байдужі фільми Бінки Желязкової». , журнал «Світ», том 7, 2015 Боряна Матеєва, Пам'ять про єдину й неповторну Бінку Желязкову, газета «Культура», випуск 38 (2921), 11 листопада 2011 року Іскра Божинова, Турботи відважної художниці Бінки Желязкової, газета Культура, номер 38 (2921), 11 листопада 2011 р. Коста Біков, «В очікуванні нових уроків заїкання», газета «Культура», випуск 38 (2921), 11 листопада 2011 р. Неда Кранзова-Станімірова, Якби не заборони на її фільми та проекти…, газета «Культура», випуск 38 (2921), 11 листопада 2011 року