Директива про щорічну фінансову звітність, консолідовану фінансову звітність та пов’язані з ними звіти певних типів компаній

Директи́ва про щорі́чну фіна́нсову зві́тність, консолідо́вану фіна́нсову зві́тність та пов’язані з ни́ми зві́ти пе́вних ти́пів компа́ній була опублікована в Офіційному віснику Європейської Унії 29 червня 2013 року і має бути транспонована в національне законодавство державами-членами Унію до 20 липня 2015 року. Ще до закінчення терміну транспозиції Директиви про щорічну фінансову звітність, консолідовану фінансову звітність та пов’язані з ними звіти певних типів компаній (2013/34/ЄУ) було прийнято директиву про внесення змін (2014/95/ЄУ). Цю директиву також мають транспонувати держави-члени Європейської економічної зони (ЄЕЗ) — Ліхтенштейн, Ісландія та Норвегія.

Мета Мета Директиви є двоякою: по-перше, зберегти певний рівень безперервності шляхом включення Четвертої Директиви Ради від 25 липня 1978 року про річну звітність компаній певних організаційно-правових форм (78/660/ЄЕС) та Сьомої Директиви Ради від 13 червня 1983 року про консолідовану звітність (83/349/ЄЕС); по-друге, адаптувати правила в певних сферах до змінених обставин останніх десятиліть та досягти єдиної термінології (це також слід зробити в національному імплементаційному законодавстві); по-третє, забезпечити постійну високу якість, зберігаючи при цьому адміністративне навантаження пропорційним досягнутим перевагам.

Директива тепер підпорядковує всі компанії однаковим правилам, хоча малі та середні підприємства (МСП) звільнені від певних вимог або звільнені від них. Поріг для малих компаній або малих груп також підвищується.

Ключовим нововведенням у Директиві є запровадження вимоги щодо звітності щодо платежів державним установам великими компаніями та суб'єктами, що становлять суспільний інтерес, що працюють у видобувній промисловості або у сфері лісозаготівлі в первинних лісах (Розділ 10 та пункти 44–53).

Формати фінансової звітності обмежені, «щоб користувачі фінансової звітності могли краще порівнювати фінансовий стан компаній у межах Союзу».

Щодо оцінки та представлення, серед іншого, «коригувань вартості, гудвілу, резервів, запасів та матеріальних активів, а також статей доходів або витрат», буде надано значною мірою спільну систему визнання з метою порівнянності.

Вимоги до розкриття інформації щодо річної фінансової звітності, до якої застосовується Директива, повинні й надалі включати певні винятки для малих і середніх підприємств.

Директива 2014/95/ЄУ додатково включає до Директиви ключові елементи сталого корпоративного управління (див. також: Корпоративна соціальна відповідальність – КСВ) та зобов’язує компанії бути підзвітними громадськості (див. також: Керівні принципи ООН з питань бізнесу та прав людини від 16 червня 2011 року).

Історія В Акті з питань малого бізнесу для Європи (2008/2011) Європейська комісія визнала центральну роль малих та середніх підприємств (МСП) в економіці Європейської Унії та поставила за мету покращити загальний підхід до підприємництва та міцно закріпити принцип «спочатку думай про малих» у політиці від законодавства до державних послуг. У незаконодавчій резолюції від 18 грудня 2008 року Європейський Парламент зазначив, що вимоги директив щодо бухгалтерського обліку часто створюють важкий тягар для малих та середніх підприємств, зокрема для мікропідприємств, і закликав Комісію продовжити перегляд цих двох директив.

Програма Комісії та Повідомлення про розумне регулювання в Європейської Унії від жовтня 2010 року спрямовані на досягнення кращого законодавства, яке гарантує найвищу якість, не створюючи при цьому зайвого тягаря для бізнесу (особливо для малих та середніх підприємств).

Однією з цілей було спрощення Четвертої директиви (78/660/ЄЕС) та Сьомої директиви (83/349/ЄЕС) – див. також Повідомлення Комісії від квітня 2011 року «Акт про єдиний ринок» та Стратегію «Європа 2020» для розумного, сталого та інклюзивного зростання. Європейська Рада також закликала до цього на своєму засіданні 24 та 25 березня 2011 року, і зокрема до зменшення загального регуляторного навантаження, особливо для малих та середніх підприємств.

У резолюції від 6 лютого 2013 року Європейський парламент заявив, що «розкриття компаніями інформації про сталий розвиток, такої як соціальні та екологічні фактори, має велике значення для висвітлення ризиків для сталого розвитку та зміцнення довіри інвесторів та споживачів». Розкриття нефінансової інформації є важливим елементом в управлінні переходом до сталої глобальної економіки, зокрема, у зв'язку довгострокової прибутковості із соціальною справедливістю та захистом навколишнього середовища. У цьому контексті «розкриття нефінансової інформації допомагає вимірювати, контролювати та управляти бізнес-ефективністю компаній та їхнім впливом на суспільство». Виходячи з цих міркувань, Директиву було змінено ще до її транспозиції державами-членами (Директивою 2014/95/ЄУ), і ці пункти були включені, зокрема, до нових статей 19a та 29a Директиви.

Правовий ґрунт Директива 2013/34/ЄУ головним чином ґрунтується на статті на основі статті 50(1) ДФЄУ (законодавство про свободу підприємництва).

Сфера застосування Сфера застосування Директиви, як правило, визначається типом компанії або групи (див. статтю 3 Директиви – короткий виклад):

Мікропідприємства – це компанії, розмір яких на дату балансу не перевищує щонайменше двох із трьох наступних критеріїв: Загальна сума активів: 350 000 €; Чистий дохід від продажів: 700 000 €; У середньому, максимум десять працівників протягом фінансового року. Малий бізнес та малі групи – це економічні/організаційні одиниці, розмір яких на дату балансу не перевищує щонайменше двох із трьох наступних критеріїв: Загальна сума активів: 4 000 000 €; Чистий дохід від продажів: 8 000 000 €; У середньому, максимум 50 працівників протягом фінансового року. Середні підприємства та групи середнього розміру – це економічні/організаційні одиниці, які не є мікропідприємствами, малими підприємствами чи малими групами та які не перевищують межі принаймні двох із наступних трьох критеріїв розміру на дату балансу: Загальна сума активів: 20 000 000 €; Чистий дохід від продажів: 40 000 000 €; У середньому, максимум 250 працівників протягом фінансового року. Великі компанії або великі групи – це економічні/організаційні одиниці, розмір яких на дату балансу перевищує щонайменше два з наступних трьох критеріїв: Загальна сума активів: понад 20 000 000 €; Чистий дохід від продажів: понад 40 000 000 €; У середньому протягом фінансового року працює понад 250 співробітників.

Згідно зі статтею 3(10) Директиви, перевищення лімітів на дату балансу впливає на застосування винятків, передбачених цією директивою, лише якщо перевищення триває протягом двох послідовних фінансових років. Спеціальні правила застосовуються згідно зі статтями 19a та 29a для великих підприємств, які є суб'єктами суспільного інтересу або материнськими підприємствами великої групи та мають у середньому понад 500 працівників на дату балансу, стосовно управлінського звіту, що має бути підготовлений (Розділ 5 Директиви, зокрема стаття 19a), та консолідованого нефінансового звіту (Стаття 29a Директиви).

Комісія може змінювати порогові значення, встановлені у статті 3 Директиви, шляхом делегованих актів, враховуючи показники інфляції, опубліковані в Офіційному віснику Європейської Унії (див. також статтю 49(2) та (3) Директиви).

Звіт про ситуацію Згідно зі статтею 19(1) Директиви, звіт про управління відображає хід діяльності, результати діяльності та стан підприємства таким чином, щоб:

що створюється картина, що відповідає фактичним обставинам, та У звіті описано ключові ризики та невизначеності, на які наражається компанія.

Звіт про управління має бути збалансованим та всебічним аналізом бізнес-результатів, результатів діяльності та становища компанії, що відповідає масштабу та складності її господарської діяльності. У тій мірі, яка необхідна для розуміння бізнес-результатів, результатів діяльності або становища компанії, аналіз повинен включати основні фінансові та, де це доречно, нефінансові показники діяльності, що стосуються відповідної господарської діяльності, включаючи інформацію, що стосується екологічних питань та питань, пов'язаних з персоналом. У рамках аналізу звіт про управління також повинен включати, де це доречно, посилання на суми, розкриті у фінансовій звітності, та додаткові пояснення до них (стаття 19, пункт 1).

«Консолідований звіт про управління» підлягає тим самим вимогам, що й у статтях 19 та 20 Директиви, а також деяким додатковим положенням відповідно до статті 29 Директиви.

Нефінансова інформація Директива 2014/95/ЄУ додала до Директиви статті 19a та 29a щодо певної «нефінансової інформації» та внесла зміни або доповнення до статей 20, 33, 34 та 48 Директиви. Положення Директиви 2014/95/ЄУ застосовуються з 1 січня 2017 року.

Нефінансова звітність Нефінансова звітність повинна бути включена до управлінського звіту та повинна/може містити інформацію, що стосується поточних та передбачуваних наслідків господарської діяльності компанії:

Екологічні проблеми (деталі поточного та передбачуваного впливу господарської діяльності компанії на навколишнє середовище) та, де це доречно, для охорони здоров'я та для безпеки на робочому місці, для використання відновлюваних та/або невідновлюваних джерел енергії, щодо викидів парникових газів, споживання води та забруднення повітря загальні соціальні та трудові проблеми Пояснення / Інформація про заходи, вжиті для забезпечення гендерної рівності, для виконання основних конвенцій Міжнародної організації праці, до інших умов праці, до соціального діалогу поважати права працівників, поважати права профспілок, діалог з місцевими громадами та/або заходи, вжиті для забезпечення захисту та розвитку цих громад, щодо прав людини, а також боротися з корупцією та хабарництвом

Щодо заяви про корпоративне управління та концепцію різноманітності див. нижче.

Великі компанії або групи, яких це стосується, повинні включити до свого звіту про управління нефінансову звітність або до свого консолідованого звіту про управління консолідовану нефінансову звітність, «що містить інформацію, необхідну для розуміння ведення бізнесу, результатів бізнесу, становища групи та впливу її діяльності, і стосується принаймні екологічних, соціальних питань та питань, пов’язаних із працівниками, дотримання прав людини та боротьби з корупцією та хабарництвом», включаючи подальші описи, результати та показники ефективності (статті 19a та 29a Директиви).

Заява про корпоративне управління Відповідно до статті 20 Директиви, певні підприємства повинні включити до звіту про діяльність окремий розділ із заявою про управління підприємством, що містить певну інформацію, передбачену статтею 20 (наприклад, про кодекс управління підприємством, практику управління підприємством, певні заяви з цього приводу тощо).

Концепція різноманітності Стаття 20(1)(g) додатково вимагає наступного щодо заяви про корпоративне управління у звіті керівництва:

Опис концепції різноманітності (управління різноманітністю), «яка застосовується у зв'язку з адміністративними, управлінськими та наглядовими органами компанії з урахуванням таких аспектів, як вік, стать або освітній та професійний досвід» цілі цієї концепції різноманітності, а також Спосіб, у який ця концепція реалізується, та результати протягом звітного періоду.

Якщо таке поняття не використовується, у поясненні має бути зазначено, чому.