Ескадрені міноносці класу «Феррет» () — одні з перших торпедних ескадрених міноносців ВМС Великої Британії, збудовані наприкінці XIX століття.
Історія створення Винахід самохідних торпед у 1860-х роках у поєднанні з появою невеликих швидкісних торпедних катерів становив загрозу для лінкорів: велика кількість міноносців могла подолати оборону лінкора та потопити його, або відволікти лінкор та зробити його вразливим для великих кораблів противника. Торпедні катери виявилися надзвичайно ефективними у громадянській війні в Чилі 1891 року, коли міноносцем був потоплений броньований фрегат «Бланко Енкалада». Для протидії міноносцям розроблялись кораблі, які мали прикривати флот. Але перші зразки не мали достатньої дальності та швидкості, щоб діяти у складі ескадри.
1 лютого 1982 року 3-м Морським лордам Адміралтейства став адмірал Джон Арбетнот Фішер, в обов'язки якого входило будівництво, озброєння, постачання та ремонт кораблів. Через декілька тижнів знаменитий конструктор-кораблебудівник Альфред Ярроу, який незадовго до цього відвідав верфі Франції, де будувались морехідні міноносці, запропонував проєкт суперміноносця, здатного протистояти французьким кораблям. В той же час Вільям Генрі Вайт, який був на той час головним інженером управління кораблебудування, запропонував свій проєкт збільшеного міноносця, який міг би використовуватись як лідер флотилії.
Обидві пропозиції були негайно прийняті, оскільки на той момент у флотах світу перебувало в строю більше 1200 міноносців. Було видане замовлення 15-ти кораблебудівним фірмам на побудову 42 контрміноносців, не обмежуючи їх строгими рамками. Це потягнуло за собою появу різноманітних конструкцій, головним чином котельних установок: шість кораблів мали установки локомотивного типу, решта - водотрубні котли різних конструкцій. Також були значні відмінності в силуетах кораблів. Ця різноманітність дала прекрасний досвід на майбутнє.
Конструкція Ескадрені міноносці типу «Феррет» були збудовані за замовленням 1893 року.
Озброєння було таке саме, як у есмінців «Гавок» і «Дерінг» та складалось з однієї 76-мм гармати 12-pounder 12 cwt QF, трьох 57-мм гармат 6-pounder QF Hotchkiss та трьох 450-мм торпедних апаратів - один в носовій частині і два в діаметральній площині.
У 1900 році носову торпедну установку було демонтовано. У 1902 році торпедні апарати на «Лінкс» були остаточно замінені двома 57-мм гарматами, а в 1905 році — на «Феррет».
Силова установка есмінця складалася з чотирьох котлів «Норманд» та двох чотирициліндрових парових машин потрійного розширення потужністю 4475 к.с., що обертали два гвинти. Відпрацьовані гази відводилися через чотири димоходи. Максимальна швидкість досягала 27,2 вузлів. Дальність плавання становила 1155 морських миль при швидкості одинадцять вузлів.
Представники Назва Верф Закладений Спущений на воду Вступив у стрій Доля «Феррет»HMS Ferret Cammell Laird, Беркенгед Потоплений як мішень у 1911 році «Лінкс»HMS Lynx Cammell Laird, Беркенгед Зданий на злам у 1912 році
Посилання
Джерела Conway's All the World's Fighting Ships, 1860—1905. — London: Conway Maritime Press, 1979. — ISBN 0 85177 133 5 Грановский Е., Дашьян А., Морозов М. Часть 1 // Британские эсминцы в бою. — ЧеРо, 1996. — 48 с. — (Ретроспектива войны на море) ISBN 5-88711-051-1