Антíн Остáпович Мацéнко (нар. бл. 1690 — пом. червень 1747) — український військовий та державний діяч доби Гетьманщини, полковий хорунжий Прилуцького полку (1733–1747). Представник козацько-старшинського роду Маценків.

Життєпис Народився близько 1690 року в місті Прилуки в родині прилуцького полкового сотника Остапа Маценка. Онук видатного військового діяча, прилуцького полковника Івана Маценка.

Військову службу розпочав у 1707 році. Тривалий час перебував у статусі значкового товариша Прилуцького полку (згадується на цій посаді у 1724–1733 роках). 26 березня 1731 року за гетьманським універсалом був прийнятий під головний бунчук. Згодом обіймав посаду полкового прапорщика, а з 1733 по 1747 рік — прилуцького полкового хорунжого (заступивши на цьому уряді Григорія Дубеля).

У 1710 році отримав універсал від гетьмана Івана Скоропадського на спадкове батьківське село Дідівці, що належало до полкової сотні над річкою Удай. У 1732 році володів також хутором поблизу села Рудівка. З часом господарство у маєтках занепадало: відомо, що в Дідівцях його піддані залишали землі, які згодом самовільно захоплювали місцеві козаки.

Майнові справи та конфлікти Згідно з історичними дослідженнями В. В. Кривошеї, Антін Маценко мав складну вдачу та часто фігурував у судових справах. У 1729 році Генеральна військова канцелярія розглядала справу про захоплення ним сіна у прилуцьких жителів Івана Ільченка та Якова Носуленка. Дослідники також зазначають, що він був причетний до вбивства доньки прилуцького міщанина Григорія Гуслистого та її дитини, а також побив її чоловіка — козака Назара Кравця. Архівні документи засвідчують, що у 1746 році також розглядалася справа за позовом прилуцького обивателя Григорія Дудки щодо нібито побиття Маценком його зятя та доньки. Проте, зрозумівши, що програє справу в Полковому Прилуцькому суді через зібрані докази, Дудка таємно втік із суду. Тоді інтереси Маценка успішно захищав його син Юхим, який домігся фіксації втечі позивача для закриття справи на користь батькаЦДІАК України. Ф. 51. Оп. 3. Спр. 8810. «Справа про перешкоди, чинені хорунжим Прилуцького полку Антоном Маценком генеральному судді Якиму Горленку...». Електронна копія справи на сайті FamilySearch.

У 1740-х роках спалахнув серйозний майновий конфлікт Маценка з представниками вищої генеральної старшини. Він чинив перешкоди генеральному судді Якиму Горленку у володінні млином, половиною ставка та греблею у селі Дідівці. У травні 1745 року Горленко викупив ці об'єкти у місцевої козачки Меланії Петрівни Савченкової та її синів (Грицька, Івана, Василя і Михайла), однак територія належала до маєтностей Маценка. Коли місцевий полковий суд затвердив покупку і Горленко відправив свого служителя Григорія Савича з рибалками до ставка, Антін Маценко, мобілізувавши своїх синів, парубків та селян, вчинив організований збройний опір та вигнав їх зі своєї землі. У 1747 році за погрози вбити генерального суддю Якима Горленка чи його сина Петра, рішенням полкового суду Антіна Остаповича було заарештовано.

Помер у червні 1747 року (можливо, неприродною смертю на тлі арешту)ЦДІАК України. Ф. 51. Оп. 3. Спр. 8813. Арк. 2. Цитується за оригіналом донесення полкової старшини: «Понеже хоружий Полковий Прилуцкий Антонъ Маценко сего 1747 году въ мцѣ іюнѣ волею Божею умре». Електронна копія справи на сайті FamilySearch. Згідно з архівними документами Генеральної військової канцелярії, після його смерті прилуцька полкова старшина провела вибори нового хорунжого. До столиці відправили імена двох кандидатів: отамана прилуцького значкового товариства Данила Савина (в історичних довідниках фігурує також як Данило Савич) та значкового товариша Козьми Салогуба. Посаду зрештою обійняв Данило Савич. Відразу після смерті Маценка військовий товариш Стефан Прокопович здійснив напад на його приїжджий дім у Прилуках, розгромивши та пограбувавши маєток.

Родина Дід: Іван Маценко — прилуцький полковник, полковий суддя. Батько: Остап Іванович Маценко — прилуцький полковий сотник. Дружина: Марія Федорівна (бл. 1702 — до 1774). Згідно з відомістю 1753 року, вдові Антіна Маценка належали 3 двори, а за даними сповідного розпису села Дідівці 1764 року, вона ще була живою і мешкала разом із родиною сина Петра. Сини: Андрій Антонович Маценко (1722–1782) — військовий канцелярист Генеральної військової канцелярії. Згідно зі сповідними розписами села Дідівці (1764–1775 рр.), його дружиною була Зіновія Федорівна (в історичній довідковій літературі часто зустрічається помилковий запис по батькові). Юхим Антонович Маценко (1726–1785) — військовий канцелярист Генеральної військової канцелярії (1742–1756), згодом абшитований (відставний) канцелярист. У 1746 році виступав офіційним повіреним (захисником) свого батька у Прилуцькому полковому суді. Був одружений з Євдокією Войтович (донькою компанійського сотника). За даними першоджерел (сповідних розписів), її по батькові — Андріївна (у працях істориків часто фігурує помилковий варіант «Семенівна»). Григорій Антонович Маценко (бл. 1729 — бл. 1774/1775) — згадується у сповідних розписах села Дідівці 1764 та 1774 років, мешкав окремим двором. Петро Антонович Маценко (1732–1787) — значковий товариш Прилуцького полку (згадується у 1782 році). Одружений з Агафією Свиридівною. Онук: Петро Андрійович Маценко (1754–1824) — син Андрія Антоновича; значковий товариш, засідатель повітового суду.

Примітки

Архівні джерела ЦДІАК України. Ф. 51 (Генеральна військова канцелярія). Оп. 3. Спр. 8810. «Справа про перешкоди, чинені хорунжим Прилуцького полку Антоном Маценком генеральному судді Якиму Горленку у володінні млином...», 1747 р. ЦДІАК України. Ф. 51 (Генеральна військова канцелярія). Оп. 3. Спр. 8813. «Справа про обрання на посаду хорунжого Прилуцького полку на місце померлого Антона Маценка...», 1747 р. Сповідні розписи Параскевіївської церкви села Дідівці за 1764, 1774 та 1775 роки.

Джерела та література Заруба В. М. Козацька старшина Гетьманської України (1648—1782): персональний склад та родинні зв'язки. — Дніпропетровськ: ЛІРА, 2011. — 932 с. Кривошея В. В. Козацька старшина Гетьманщини. Енциклопедія. — К.: «Стилос», 2010. — 792 с.