Вайд-ресивер (, позначається літерами WR), часто просто ресивер — позиція гравця у американському футболі та споріднених видах спорту. Основна функція цієї позиції — приймати паси від квотербека або іншого розігруючого.

Історія

Позиція вайд-ресивера виникла з позиції, відомої як енд. Спочатку енди грали в лінії нападу безпосередньо поруч з теклами, на позиції, де зараз знаходиться тайт-енд. Спочатку футбол був орієнтованим переважно на бігові розіграші, паси стали популярнішими лише наприкінці 1920-х років. З моменту введення дозволу пасувати вперед у 1906 році, головними отримувачами таких пасів були енди — найдалі розташовані гравці на лінії сутички. Це були вищі та легші гравці, головним завданням яких було блокувати захисників суперника при зовнішніх пробіжках при грі у нападі та запобігати таким пробіжкам у захисті.

Але, згідно з правилами, що регулюють форвард-пас, енди (розташовані в кінці лінії сутички), як і беки (розташовані за лінією сутички), є правомірними ресиверами, тобто мають право ловити такий пас. Більшість ранніх футбольних команд рідко використовували ендів як ресиверів, оскільки через початкову позицію енда поруч знаходилося багато захисників противника. До 1930-х років деякі команди експериментували з розподілом поля, переміщуючи одного енда ближче до бічної лінії, щоб він відволікав захист від бігових розіграшів і залишався більш відкритим для пасових.

Скасування одновзводної системи після Другої світової війни означало, що одному й тому ж гравцеві більше не обов'язково одночасно вміти грати в нападі та захисті, тому захисні та атакуючі енди стали розвиватися по-різному. Це призвело до поділу ендів на тайт-ендів та фланкерів, останні й перетворився на сучасного вайд-ресивера, який характеризується не стандартизованим типом статури, а насамперед швидкістю та здатністю ловити м'яч.

Незважаючи на цей розвиток, роль вайд-ресиверів якийсь час лишалася відносно незначною: між 1974 і 1986 роками у рейтингу НФЛ за кількістю прийомів пасів було лише два вайд-ресивери. Однак серія змін у правилах зробила пасові розіграші більш привабливими, в результаті важливість вайд-ресиверів також зросла, і з 1987 року серед лідерів по прийнятих пасах в НФЛ вже лише один не був вайд-ресивером (тайт-енд у 2004 році).

Позиції

Позначення ресивера залежить від того, наскільки далеко він знаходиться від основної атакувальної формації та чи починає гру на лінії сутички або поза нею. Основними позиціями є ці три: Спліт-енд (split-end, позначається літерами X або SE). Вишиковується найдалі від центра, з зовнішнього боку від текла. Зазвичай таке розташування необхідне для дотримання правила, яке вимагає, щоб під час снепу на лінії були вишикувані сім гравців команди нападу. У формації для панту на цьому місці знаходиться ганнер.

Фланкер, фланкер-бек (flankerback), позначається як Z або FL) вишиковується позаду лінії сутички (приблизно на ярд), зазвичай на тій самій стороні формації, що й тайт-енд. Як правило, це основний ресивер команди і найдальший гравець від центра на своїй стороні поля. Часто в момент снепу фланкер починає бігти вбік чи назад, щоб отримати пас чи просто заплутати захист. Слотбек або слот-ресивер (slotback, slot receiver, позначається як Y, SB або SR). Шикується за лінією сутички між теклом і спліт-ендом або між тайт-ендом і фланкером.

Оскільки така деталізація позицій лише плутає мало знайомих з нею людей, в наші дні ці терміни використовуються рідко.

Функції

Щоб якомога швидше набути прискорення, ресивер приймає типову стійку. Його ноги розташовані приблизно на ширині плечей, одна нога трохи відставлена назад, а верхня частина тіла трохи нахилена вперед. Після того, як центр передає снеп квотербеку, ресивер починає бігти визначеним на хадлі маршрутом для отримання пасу. Винятком є атака типу , в якій немає заздалегідь визначених маршрутів, та ресивер імпровізує маршрут, передбачаючи дії захисників (оскільки такий метод вимагає однакової реакції і від ресивера, і від квотербека, помилки при ньому є частим явищем, і після короткого періоду популярності в 1990-х роках він зараз рідко використовується). У спробі обдурити захисника, ресивер приховує свої наміри, використовуючи зміни напрямку та швидкості (такий прийом називається cut або stem). В процесі цього квотербек намагається точним кидком віддати пас ресиверу.

Ловлячи пас, ресивер повинен завжди стежити за м'ячем, та лише надійно спіймавши його думати про захисників, що наближаються. Пальці під час лову мають бути розставленими. Якщо пас ловиться на рівні грудей або вище, обидва великі пальці повинні бути спрямовані всередину, а руки повинні утворювати форму воронки, якщо ж пас ловиться нижче, то великі пальці повинні бути спрямовані назовні.. Щоб пас вважався успішно спійманим, ресивер повинен отримати контроль над м'ячем до того, як той торкнеться землі, в межах ігрового поля, торкаючись землі якоюсь частиною тіла, наприклад ногою (у НФЛ правила трохи суворіші: пас вважається завершеним, коли гравець спіймав його і став на ігрове поле обома ногами).

На початку розіграшу ресівер повинен «читати» дії захисників, відповідно реагуючи: розпізнавши , він повинен постійно рухатися, щоб тримати дистанцію від захисника, тоді як при він шукає неприкриту зону між захисниками та за необхідності залишається там.

Іншим обов'язком вайд-ресивера є вміння блокувати, тобто тримати гравців суперника подалі від гравця з м'ячем, як під час бігових розіграшів, так і під час пасових.

Вимоги

Вправний ресивер характеризується здатністю надійно ловити м'ячі та запобігати падінням або фамблам, стрибучістю та швидкістю. Крім того, перевагами є високе розуміння гри, хороша координація рук і очей, а також здатність швидко змінювати напрямок. Ресівери також повинні вміти добре блокувати.

Номери

Ресивер має носити відповідний номер на футболці, який свідчить про його право отримувати форвард-пас. Номери 50–79 не можуть ловити такі паси, тому ресивер повинен мати номер з діапазону 1–49 або 80–99. Також допускається номер 0 або 00, якщо це дозволено правилами ліги.

Згідно з першими правилами, що узгодили носіння номерів в американському футболі у 1973 році, ресиверам дозволялося носити лише номери від 80 до 89. З 2004 року цей дозвіл поширився на діапазон від 10 до 19 і, нарешті, завдяки комплексному розширенню та спрощенню цієї системи, у 2021 році ресиверам НФЛ дозволено носити будь-який номер з діапазону 1–49 та 80–89.

Примітки