Вінченцо або Вінченціо Гамба (1606—1649), пізніше Вінченцо Галілей (після 1619) — незаконнонароджений син Галілео Галілея (1564—1642) та його коханки Марини Гамби (1570—1612), якого батько узаконив 1619 року. Здобув юридичну освіту. Створював лютні, поєднуючи це ремесло зі службою урядовця в невеликих містах Італії, цікавився механікою й писав любовні вірші.

Біографія Вінченцо народився в Падуї від зв'язку його батька, Галілео Галілея, з венеціанкою Мариною Гамбою, як і дві його старші сестри — Вірджинія (1600–1634) (згодом — сестра Марія-Челеста) та Лівія (1601–1659) (згодом — сестра Архангела). Вінченцо назвали на честь діда, Вінченцо Галілея. Сина виховувала мати й дала йому початкову освіту. Під час навчання юнак виявив особливі здібності до музики, механіки та малюванняLaura Riccioni, Galilei Vincenzio in Dizionario Biografico degli Italiani — Volume 51 (1998).

1612 року Марина Гамба померла, і Вінченцо повернувся жити до батька, який у 1619 році узаконив його, забезпечивши йому виняткові спадкові права. (Коли прізвище Вінченцо змінилося з Гамби на Галілея, він став повним тезкою свого діда, що тепер спричиняє плутанину в біографіях.) Натомість дві сестри Вінченцо залишилися в становищі позашлюбних дітей, щоб уникнути необхідності надавати їм обтяжливі посагиMuseo Galileo. 1613 року, завдяки клопотанню кардинала , Галілей домігся прийняття старшої доньки Вірджинії до монастиря ордену кларисок, де 4 жовтня 1616 року, щойно досягнувши шістнадцяти років, вона склала чернечі обіти під ім'ям сестри Марії-Челести. Інша сестра, Лівія, неохоче прийняла обіти в тому ж монастирі у 1617 році під ім'ям сестри Архангели.

У 1625 році Вінченцо вступив до Пізанського університету, де 1628 року здобув ступінь з правознавства. Роком раніше батько намагався через посередництво кардинала забезпечити йому церковну пенсію, що передбачала вступ до духовного стану, однак, як повідомляв Бенедетто Кастеллі у листі від 21 травня 1627 року до батька, юнак виявляв «отруєну ненависть, а не просту відразу душі до клірикату», через що відмовився від пенсії; її передали його двоюрідному брату — синові Мікеланджело Галілея (1575—1629).

1629 року Вінченцо одружився з Сестілією Боккінері, дівчиною зі шляхетної родини з Прато. У підготовці весілля, яке відбулося в Прато, брали участь дві сестри нареченого — сестра Марія-Челеста та сестра Архангела. У шлюбі народилися троє дітей: Карло, Козімо та первісток Галілео, який під час епідемії чуми мешкав із дідом у Флоренції, тоді як Вінченцо з дружиною у 1630 році переховувалися від зараження в Монтемурло.

У наступні роки між Вінченцо та батьком виникли серйозні фінансові суперечки, попри те що у 1631 році Галілей допоміг синові отримати посаду канцлера в Поппі, звідки його через невиконання обов'язків і недбалість перевели, попри намагання батька цьому запобігти, до канцелярії Монтеваркі. Там він працював до 1635 року, після чого обійняв посаду канцлера в цеху купців і на Монетному дворі Флоренції, де залишався до смерті.

Досягнувши певної матеріальної стабільності, Вінченцо примирився з батьком і почав із ним співпрацювати, зокрема працюючи над застосуванням маятника в годинниковому механізмі. Його та Вінченцо Вівіані креслення стали основою, за якою Евстакіо Порчеллотті у другій половині XIX століття створив перші моделі маятникового годинника відповідно до задуму ГалілеяDavid Landes, Storia del tempo: l'orologio e orla nascita del mondo moderno, Mondadori, 1984 passim. Він також був вправним винахідником і майстром музичних інструментівMuseo Galileo. Учень і біограф Галілея, Вінченцо Вівіані, згадує про майстерність Вінченцо Галілея як винахідника музичних інструментів, зокрема про створену ним «лютню, зроблену з таким мистецтвом, що, граючи на ній так довершено, він добував зі струн безперервні й грайливі голоси, ніби вони лунали з труб органа…»Vincenzo Galilei junior, brunelleschi.imss.fi.it.

Призначений єдиним спадкоємцем, він був змушений розпочати судовий процес, щоб отримати батьківську спадщину, яку оскаржували через його статус узаконеного позашлюбного сина.

Помер у злиднях 16 травня 1649 року у віці 42 роківFonti principali: Laura Riccioni, Galilei Vincenzio in Dizionario Biografico degli Italiani — Volume 51 (1998) e Museo Galileo.

Примітки