Генрі Стокбрідж-молодший (; 18 вересня 1856 — 22 березня 1924) — американський політик, представник штату Меріленд у Палаті представників США.
Народився в Балтиморі, штат Меріленд. Навчався в державних і приватних школах, а також у Віллістонській академії в Істгемптоні, штат Массачусетс. У 1877 році закінчив Емгерстський коледж, де був членом братства Chi Phi. Юридичну освіту здобув в Університеті Меріленду в Балтиморі, який закінчив у 1878 році. Того ж року був допущений до адвокатської практики та розпочав юридичну діяльність у Балтиморі. Також працював у редакціях газет Baltimore Herald, а згодом — Baltimore American. У грудні 1882 року був призначений екзаменатором у справах справедливості Верховною лавою суддів Балтимора.
Стокбриджа було обрано від Республіканської партії до П'ятдесят першого Конгресу США (4 березня 1889 — 3 березня 1891), однак у 1890 році він відмовився висувати свою кандидатуру на повторну номінацію. Після цього у 1891–1893 роках він обіймав посаду уповноваженого США з питань імміграції в порту Балтимора.
Він був членом Загального товариства колоніальних війн та обіймав посаду 14-го президента-генерала Національного товариства Синів Американської революції.
У листопаді 1896 року Стокбриджа було обрано суддею Верховної лави суддів Балтимора, і він обіймав цю посаду до 1911 року. У 1907–1920 роках він був регентом Університету Меріленду. 13 квітня 1911 року його було призначено суддею Апеляційного суду Меріленду, а в листопаді 1911 року обрано на п'ятнадцятирічний термін. Він помер у Балтиморі та був похований на Національному кладовищі Лаудон-Парк.
Примітки
Посилання