Директива про координацію процедур укладання певних договорів на виконання робіт, договорів на постачання та договорів на надання послуг замовниками або організаціями-замовниками у сферах оборони та безпеки регулює процедури закупівель у ЄС. Створення європейського ринку оборонного обладнання вимагав правової бази, адаптованої до його потреб. У сфері закупівель це вимагає координації процедур закупівель з урахуванням вимог безпеки держав-членів та зобов'язань, що виникають з договору (пункт (4) преамбули). Директива є частиною Європейського плану дій у сфері оборони, Європейського оборонного фонду та спільних закупівель оборонного обладнання.

До Директиви кілька разів вносилися зміни щодо порогових значень для її застосування (тобто значень, нижче яких директива не застосовується) для процедур закупівель, останнім часом – Делегованим регламентом Комісії (ЄС) 2021/1950, який набрав чинності 1 грудня 2021 року.

Директива містить визначення для економічних операторів, таких як учасники торгів або заявники, а також для договорів на постачання, роботи та послуги. Вона також встановлює вимоги до замовників, конкретні положення щодо та правила публікації та прозорості. Розділ IV регулює процедури перевірки, а Розділ V окреслює статистичні зобов'язання та повноваження, що дозволяють проводити загальноєвропейську перевірку та статистичний аналіз договорів закупівель.

Як це зазвичай буває з директивами ЄС, вони не застосовуються безпосередньо згідно зі статтею 288 пунктом 3 ДФЄУ, а спочатку мають бути транспоновані в національне законодавство державами-членами.

Мета Директива встановлює конкретні правила закупівель у секторах оборони та безпеки, щоб відкрити ринки оборони та безпеки в Європейському Союзі без загрози законним інтересам безпеки держав-членів ЄС. Директива спрямована на підвищення конкуренції та прозорості в цих секторах, тим самим дозволяючи європейським компаніям укладати більше тендерів на контракти у сфері безпеки та оборони по всьому ЄС. Вона також спрямована на посилення державних закупівель національними органами влади та промислової політики на національному та європейському рівнях. Стаття 346 ДФЄС (раніше стаття 269) пояснює, якою мірою країни ЄС можуть звільняти оборонні контракти від дії Директиви в інтересах основної безпеки. Це підвищує правову визначеність та обмежує зловживання звільненням. Для торгівлі оборонними товарами всередині ЄС Директива повинна використовуватися разом з Директивою 2009/43/ЄС про спрощення умов передачі оборонних товарів всередині Спільноти. Ця Директива пов'язана з Регламентом (ЄУ) № 2021/697 про створення Європейського оборонного фонду та Європейського плану дій у сфері оборони.

Структура Директива має п'ять назв. Це:

Розділ I Визначення, сфера застосування та загальні принципи, Розділ II Положення щодо контрактів, Розділ III Правила укладання субпідрядів, Розділ IV Правила перевірки, Розділ V Статистичні зобов'язання, імплементаційні повноваження та заключні положення. Різні розділи частково поділені на кілька розділів.

Назви далі поділені на кілька розділів. Деякі з цих розділів далі поділені на розділи, які потім детально описують різні статті директиви.

Документ завершується вісьмома додатками. Ці додатки є важливою частиною для учасників торгів або заявників на контракти, оскільки вони стосуються різних аспектів.

Вкладення Ця директива містить вісім додатків. Вони визначають:

ДОДАТОК I Послуги відповідно до статей 2 та 15 Опис послуги та відповідні довідкові номери CPV; ДОДАТОК II Послуги відповідно до статей 2 та 16 Опис послуги та відповідні довідкові номери CPV; ДОДАТОК III Визначення певних технічних специфікацій відповідно до статті 18 Визначення технічних специфікацій, стандартів, оборонного стандарту, європейського технічного затвердження, загальних технічних специфікацій та технічного довідкового стандарту. ДОДАТОК IV Інформація, яка має бути включена до повідомлень відповідно до статті 30. ДОДАТОК V Інформація, яка має бути включена до повідомлень про субпідряди відповідно до статті 52. ДОДАТОК VI Особливості публікації. ДОДАТОК VII Реєстр Відповідні професійні або торговельні реєстри, сертифікати чи декларації для кожної країни ЄС. Розрізняють будівельні договори, договори поставки та договори надання послуг. ДОДАТОК VIII Вимоги до обладнання для електронного отримання заявок на участь або тендерних пропозицій.

Сфера застосування Директива застосовується в принципі до всіх контрактів на закупівлю військового обладнання, будівництва, поставок та послуг для військових цілей, а також до чутливих закупівель для цілей безпеки, що включають секретну інформацію. Держави-члени, відповідно до статті 346 Договору про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС), мають право звільняти контракти від дії цієї Директиви, якщо це вкрай необхідно для захисту їхніх суттєвих інтересів безпеки. Відповідно до усталеної практики Суду Європейського Союзу, звільнення, дозволене статтею 346 ДФЄС, обмежується винятковими та чітко визначеними випадками. У кожному окремому випадку необхідно продемонструвати, що умови, необхідні для застосування цього звільнення, виконані.

Визначення Директива вимагає використання Єдиного закупівельного словника (ЄЗС), прийнятого в Регламенті (ЄС) № 2195/2002, для укладання контрактів. Крім того, стаття 1 визначає: різні типи контрактів, що являє собою військове обладнання та чутливе обладнання, що являє собою секретну інформацію, що означає рамкова угода, електронні аукціони, різні типи підрядників тощо.

Пороги для замовлень Директива застосовується до контрактів, розрахункова вартість яких без урахування податку на додану вартість (ПДВ) не нижче таких порогових значень:

Це стосується контрактів на постачання та послуги вартістю 412 000 євро та 5 150 000 євро на виконання робіт. Основою для розрахунку орієнтовної вартості контракту є загальна вартість, без ПДВ, яку замовник очікує сплатити. Цей розрахунок повинен враховувати орієнтовну загальну вартість, включаючи всі опції та будь-які продовження терміну дії контракту (стаття 9(1)). Контракти, що перевищують порогові значення, повинні публікуватися по всій Європі з використанням стандартних електронних форм як частини процесу оцифрування.

Набрання чинності та оцінка Вона набула чинності 21 серпня 2009 року та мала бути транспонована в національне законодавство державами-членами не пізніше 21 серпня 2011 року. Директива була оцінена у 2016 році. 6 листопада 2019 року було призначено доповідача для підготовки звіту про транспозицію Директиви 2009/81/ЄС та Директиви 2009/43/ЄС.

Примітки