Даріо Гюбнер (, 28 квітня 1967, Муджа) — італійський футболіст німецького походження, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Разом з Ігорем Протті він є лише одним із двох футболістів, які ставали найкращими бомбардирами Серії А, Серії B та Серії C1, крім того він забивав у Серії А, B, C1, C2, D, Міжрегіональному чемпіонаті, Еччелленці, Промоціоне та Пріма Категорії, тобто у всіх дивізіонах, у яких зіграв хоча б один матч. За свою кар'єру він забив понад 300 голів (38 з яких з пенальті).

Ігрова кар'єра Народився 28 квітня 1967 року в місті Муджа. Після закінчення сьомого класу школи Даріо пішов працювати, був пекарем, потім кував алюміній, потім чотири роки ставив віконні рами. Раз чи два на тиждень після закінчення 10-годинного робочого дня він приходив на тренування районної команди «Муггесана». Для участі у матчах з іншими командами Убнеру доводилося відпрошуватись із роботи. У 20 років Даріо перейшов у команду «П'євіджина», яка грала у Міжрегіональному чемпіонаті, де Даріо забив 10 голів у 26 матчах сезону 1987/88. Увесь цей рік Гюбнер продовжував працювати скляром. Після цього Даріо опинився в клубі «Пергокрема» з Серії С2, під час виступу за який він заробляв фарбуванням стін.

У жовтні 1989 року він перейшов до «Фано», з яким вийшов з Серії С2 до Серії С1. Він залишався в клубі протягом трьох сезонів під керівництвом Франческо Гвідоліна і завдяки своїй фізичній силі та бойовому стилю гри він отримав прізвисько «Il Bisonte» (). У сезоні 1991/92 він став найкращим бомбардиром Серії C1 з 13 голами, після чого його у 1992 році його придбала «Чезена». Відіграв за чезенську команду наступні п'ять сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Чезени», був основним гравцем атакувальної ланки команди і одним з головних бомбардирів команди, маючи середню результативність на рівні 0,45 гола за гру першості, досягаючи двозначних показників голів у кожному сезоні та вигравши титул найкращого бомбардира Серії В у сезоні 1995/96 років, в якому він забив 22 голи.

Після вильоту «Чезени» до Серії С1, у 1997 році він перейшов до «Брешії», де дебютував у Серії А у віці тридцяти років. Він забив гол у першому турі на «Сан-Сіро» проти «Інтернаціонале», а у другому турі оформив хет-трик у ворота «Сампдорії». Незважаючи на 16 забитих голів, «Брешія» вилетіла до Серії B, але Гюбнер залишився у команді та забив 21 гол у новому сезоні, допомігши команді одразу повернутись до еліти у 2000 році. У наступному сезоні 2000/01 років у «Брешії» він грав у парі з Роберто Баджо, хоча тренер Карло Маццоне часто віддавав перевагу албанському центральному нападнику Іглі Таре, який прибув до «Брешії» в січневе трансферне вікно. Тим не менш до кінця сезону Гюбнер забив 17 голів, що дозволило «Брешії» кваліфікуватися до Кубка Інтертото.

У 2001 році він перейшов до новачка Серії А «П'яченци» приблизно за 6 мільярдів лір і у сезоні 2001/02 років зробив значний внесок у виживання емілійського клубу в еліті завдяки 24 голам, через що разом з Давідом Трезеге з «Ювентуса» отримав звання найкращого бомбардира вищого дивізіону Італії. Здобувши його у віці 35 років він на той час був найстаршим гравцем, якому вдалося виграти рейтинг бомбардирів Серії А і лише у 2015 році цей рекорд побив Лука Тоні у віці 38 років. Після такого успішного сезону у травні 2002 року його віддали в оренду у «Мілан» для участі в американському турне, де мав замінити Андрія Шевченка, який провів операцію. У червоно-чорній футболці Даріо зіграв три товариські матчі, не забивши жодного гола. У наступному сезоні він забив 14 голів за «П'яченцу», ставши гравцем, який забив найбільшу кількість голів у Серії А в історії «П'яченци» (38), ​​однак, цього було недостатньо, щоб уникнути вильоту еміліанців до Серії B.

Після цього у 2003 році він розірвав свій контракт і перейшов до «Анкони», яка щойно вийшла до Серії А. Втім, сезон 2003/04 був вкрай провальним як для команди, яка з великим відривом стала останньою, так і для гравця, який за пів року у клубі не забив жодного голу, через що перейшов до «Перуджі» в січні 2004 року. Тут Даріо провів свої останні матчі у вищому дивізіоні, зігравши за умбрійців 13 ігор, забивши 3 голи, але його команда вилетіла до Серії B після поразки у плей-оф від «Фіорентіни».

У сезоні 2004/05 році Гюбнер грав у Серії C1 за «Мантову», виступаючи разом із Паоло Поджі, своїм колишнім партнером по атаці в «П'яченці». Даріо забив 7 голів, зробивши свій внесок у повернення клубу до Серії B, але після цього вирішив остаточно відмовитися від професіонального футболу і надалі грав у Серії D за клуби «К'ярі» та «Роденго Саяно», а 2006 року перейшов до команди «Орса Корте Франка Ізео» з Еччеленци. Цей перехід призвів до скандалу, оскільки Національна аматорська ліга фактично вважала, що Гюбнер підписав професійний трудовий контракт з клубом, отримуючи фіксовану зарплату та різні бонуси, за що гравцю було винесено однорічну дискваліфікацію (пізніше скороченої до шести місяців), оскільки жоден гравець-аматор не може підписувати професійні контракти з аматорськими командами. Після дискваліфікації, яка вивела його з ладу на всю першу половину сезону 2007/08, він забив 20 голів лише у 17 матчах, що стало вирішальним фактором для виживання його команди у шостому дивізіоні.

У сезоні 2009/10 років грав за клуб «Кастель Мелла» з Пріма Категорії Брешії, де забив 16 голів у 14 матчах, а завершив свою кар'єру в сезоні 2010/11 років у клубі «Кавенаго д'Адда» у віці 44 років.

Кар'єра тренера Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, у жовтні 2013 року, очоливши тренерський штаб клубу «Рояле Фйоре» з Еччеленци, де замінив Стефано Россіні і працював до січня наступного року.

У червні 2014 року він очолив «Атлетіко Монтік'ярі» з Серії D, але був звільнений ще до початку чемпіонату.

Після 11-річної перерви, 1 серпня 2025 року він став новим тренером клубу «Зета Мілано» з Сегунда Категорія Ломбардії. 24 листопада наступного року, незважаючи на те, що команда очолювала групу, його було звільнено.

Статистика виступів

Статистика клубних виступів СезонКомандаЧемпіонатНаціональний кубокКонтинентальні кубкиІнші змаганняУсьогоЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівЛігаІгорГолівІгорГолів 1987–88 «П'євіджина» М 25 10 - - - - - - - - - 25 10 1988–89 «Пергокрема» C2 28 6 КІ-С ? ? - - - - - - 28+ 6+лип.-жовт. 1989 C2 2 0 - - - - - - - - - 2 0Усього за «Пергокрема» 30 6 ? ? - - - - 30+ 6+1989–90 «Фано» C2 27 8 КІ-С ? ? - - - - - - 27+ 8+1990–91 C1 30 4 КІ-С ? ? - - - - - - 30+ 4+1991–92 C1 31 14 КІ-С ? ? - - - - - - 31+ 14+Усього за «Фано» 88 26 ? ? - - - - 88+ 24+1992–93 «Чезена» B 34 10 КІ 2+ 1 - - - - - - 36+ 111993–94 B 32 12 КІ 53 - - - - - - 37151994–95 B 33 15 КІ 21 - - - - - - 35161995–96 B 36 22 КІ 10 - - - - - - 37 221996–97 B 31 15 КІ 33 - - - - - - 3418Усього за «Чезену» 166 74 13+8 - - - - 179+821997–98 «Брешію» A 30 16 КІ 10 - - - - - - 31161998–99 B 36 21 КІ 42 - - - - - - 40231999–00 B 32 21 КІ 31 - - - - - - 35222000–01 A 31 17 КІ 8 7 - - - - - - 39 24Усього за «Брешію» 129 75 1610 - - - - 14585 2001–02 «П'яченца» A 33 24 КІ 1 0 - - - - - - 34 24 2002–03 A 27 14 КІ 1 1 - - - - - - 28 15Усього за «П'яченцу» 60 38 2 1 - - - - 62 392003-січ. 2004 «Анкона» A 9 0 КІ 1 0 - - - - - - 10 0січ.-черв. 2004 «Перуджа» A 13 3 КІ - - - - - - - - 13 32004–05 «Мантова» C1 23 7 КІ-С ? ? - - - - - - 23+ 7+серп.-лис. 2005 «К'ярі» D 7 9 КІ-D ? ? - - - - - - 7+ 9+2005–06 «Роденго Саяно» D 18 9 КІ-D ? ? - - - - - - 18+ 9+2006–07 «Орса Корте Франка» E 27 20 - - - - - - - - - 27 202007–08 E 17 20 - - - - - - - - - 17 202008–09 E 20 18 - - - - - - - - - 20 18Усього за «Орса Корте Франка» 64 58 - - - - - - 64 582009–10 «Кастель Мелла» ПК 14 16 - - - - - - - - - 14 162010–11 «Кавенаго д'Адда» П 6 2 - - - - - - - - - 6 2Усього за кар'єру 652 336 3219 - - - - 684355

Титули і досягнення Найкращий бомбардир Серії A (1): 2001/02 (24 голи, разом з Давідом Трезеге) Найкращий бомбардир Серії B: 1995/96 (22 голи) Найкращий бомбардир Серії C1: 1991/92 (14 голів)

Особисте життя Його батько був німцем, а дід з Франкфурта, який переїхав до Трієста. Одружений з Розою Кантоні, сестрою Федеріко Кантоні, його колишнього товариша по команді, з якою він має двоє дітей, Мікела та Марко.

У 2015 році він знявся у музичному відео «L'estate di Hubner» гурту Toromeccanica. Його ім'я також згадувалося у пісні 2018 року «Hübner» співака та автора пісень Calcutta.

Він був завзятим курцем, викурюючи понад 20 сигарет на день, навіть сидячи на лаві запасних під час свого перебування в «Брешії», а також був відомий тим, що вживав граппу. У 1996 році Гюбнера запрошували на перегляд в міланський «Інтернаціонале», але вимагали відмовитися від шкідливих звичок, з чим Даріо не погодився. Переходити до сильнішого клубу Убнер не прагнув, навіть не мав агента. Коли їм зацікавилися англійські «Лідс Юнайтед» і «Ноттінгем Форест», Даріо відповів на їхні пропозиції відмовою, пославшись на згубний вплив чужого способу життя і власну ліньКобеляцкий, Александр. Итальянский супербизон // Мой футбол. — 2002. — № 4 (127) (6 марта). — ISSN 1609-3992..

Примітки

Посилання