«Побєдитель» (, ) — військовий корабель, ескадрений міноносець типу «Орфей» Російського імператорського флоту за часів Першої світової війни та радянського флотів у німецько-радянській війні.

Есмінець «Побєдитель» у листопаді 1913 року закладений на верфі Металевого заводу у Санкт-Петербурзі. 23 жовтня 1914 року спущений на воду. 25 жовтня 1915 року вступив до строю і увійшов до складу Балтійського флоту.

Історія У перших числах червня 1916 року російська розвідка на підставі повідомлення британців доповіла командуванню про заплановане відправлення на німецьких транспортах зі Швеції до Німеччини 84 тис. тонн залізної руди. командувач флотом адмірал Канін В. О. затвердив «план операції № 12», за яким під командуванням контрадмірала Трухачова П. Л. формувався «загін особливого призначення» з метою пошуку та знищення у районі Ландсорт — Готланд — північний край острова Еланд каравану з великим вантажем залізної руди. До складу загону були включені крейсери «Рюрик», «Олег» та «Богатир»; чотири новітніх ескадрених міноносці — флагманський есмінець «Новик» і три есмінці 1-го дивізіону «Грім», «Побєдитель», «Орфей», а також 8 есмінців 6-го дивізіону ескадрених міноносців «Стерегущий», «Страшний», «Украйна», «Войськовий», «Забайкалець», «Туркменець-Ставропольський», «Казанець» і «Донський козак»Козлов Д. Ю. 2.4 Действия разнородных сил Балтийского флота на неприятельских сообщениях в кампании 1916 г // Нарушение морских коммуникаций по опыту действий Российского флота в Первой мировой войне (1914—1917). — М.: Русский фонд содействия образованию и науке, 2012. — С. 193—236. — 536 с..

Для прикриття «загону особливого призначення» в південно-східній частині Балтійського моря розгорталися англійські підводні човни E19 і E9 та російські «Тигр», «Вепр» та «Вовк».

В результаті морського бою російські кораблі дали кілька залпів і пустили торпеди, але їхні снаряди й торпеди не заподіяли жодної шкоди німецьким кораблям прикриття і зосередили всю свою увагу на судні-пастці «Германн». Німецький екіпаж якісь час стримував противника вогнем 105-мм гармат, але швидко був уражений вогнем росіян, і матроси неорганізовано залишили судно, охоплене вогнем. Після цього есмінець «Грім» торпедою підірвав «Германн» і пароплав затонув. З 86 членів екіпажу німецького озброєного пароплава загинули 29, дев'ятеро були врятовані росіянами, інших підібрали німецькі та шведські судна, котрі підійшли до місця бою пізніше. Російські міноносці не стали витрачати час на підйом німецьких моряків з води, а за командою Колчака кинули їх напризволяще.

Головні сили загону Трухачова в бій так і не вступили і лягли на зворотний курс. Таким чином, російському флоту не вдалося перервати або істотно ускладнити вантажні перевезення між Німеччиною і Швецією. Німецький флот, який мав лише імпровізовані сили й засоби, рішуче вступив у бій, перехопив тактичну ініціативу і зумів успішно виконати своє головне завдання — захист транспортних суден з вантажем стратегічної сировини.

З 12 по 19 жовтня 1917 року есмінець брав участь у Моонзундській битві.

Балтійський флот для захисту Моонзундської позиції утримував Морські сили Ризької затоки під командуванням віцеадмірала Бахірева М. К., що складалися з 2 лінкорів (колишніх броненосців), 2 панцерних крейсерів, 1 крейсера, 3 канонерських човнів, 25 есмінців, 7 міноносців, 3 підводних човнів, 3 мінних загороджувачів і інших кораблів і судів, всього 125 одиниць .

після вогневого придушення російських берегових батарей та зачищення акваторії від мін розпочалася операція «Альбіон» — захоплення островів Моонзундського архіпелагу. 14 жовтня німецька 2-га флотилія есмінців під прикриттям лінкора «Кайзер», легкого крейсера «Емден» і 13-ї флотилії есмінців, здійснила спробу прорватися до Кассарського плеса. У ході сутички між німецькими та російськими кораблями, що обороняли підходи до важливого проходу, 4 німецькі есмінці, ще не вступивши у бій, вийшли з ладу, пошкодивши гребні гвинті об ґрунт. Втім, у стрілянині, що сталася, пошкодження отримали 2 німецькі та 2 російські есмінці. Російські есмінці відступили і коли «Побєдитель» та «Константин» на великій швидкості проходили повз «Храброго», який буксував «Грім», піднята велика хвиля розгойдала канонерський човен. Швартови лопнули, і тут же в «Грім» влучили ще кілька снарядів. На кораблі почалася пожежа. Коли човен знову підійшов до есмінця, охоплена панікою команда «Грома» втекла з корабля; на есмінці залишилися секретні документи, в тому числі карти мінних загороджень, які потрапили в руки до німців.

Наприкінці жовтня 1917 року перейшов на бік Радянської влади і 29 жовтня прибув із Гельсінгфорсу до Петрограда з загоном моряків для підтримки збройного повстання більшовиків 1917 року. Брав участь у придушенні виступу Керенського Краснова.

З 10 по 16 квітня 1918 року «Побєдитель» брав участь у Льодовому поході Балтійського флоту, здійснивши перехід із Гельсінгфорсу (Гельсінкі) до Кронштадта.

28 серпня 1941 року «Володарський» під час Талліннського переходу підірвався на мінному загороджені біля острова Мохні у Фінській затоці. Практично відразу після того, як підірвався головний есмінець ар'єргарду, «Калінін» (о 22-й годині 10 хвилин), затралив міну і «Володарський». Внаслідок чого сталася детонація боєприпасів, і корабель затонув.

Див. також Z15 Erich Steinbrinck SMS V100 HMS Tenedos (H04) Camicia Nera HNLMS Van Galen (1928) Léopard (1927)

Примітки Виноски

Джерела

Посилання

Эскадренный миноносец «Победитель» Russian destroyer Pobeditel

Література Бережной С. С. Крейсера и миноносцы: Справочник. — М.: Военное издательство, 2002. — 472 с. — (Корабли и суда российского флота). — 5000 экз. — ISBN 5-203-01780-8. Верстюк А. Н., Гордеев С. Ю. Корабли минных дивизий. От «Новика» до «Гогланда». — М.: Военная книга, 2006. — С. 3. — ISBN 5-902863-10-4. Мельников Р. М. Эскадренные миноносцы класса «Доброволец». — Военно-Морская коллекция. — СПб., 1999. — («Боевые корабли мира»). Чернышов А. А. «Новики». Лучшие эсминцы Российского Императорского флота. — М.: Коллекция, Яуза, ЭКСМО, 2007. — 224 с. — (Арсенал-Коллекция). — 4000 экз. — ISBN 978-5-699-23164-5. Campbell, N. J. M. (1979). «Russia». In Chesneau, Roger & Kolesnik, Eugene M. (eds.) Conway's All the World's Fighting Ships 1860—1905. Mayflower Books. pp. 170—217. ISBN 0-8317-0302-4.