Копальня Чавара (IREL) – гірничодобувне підприємство у індійському штаті Керала, що належить компанії Indian Rare Earths Limited (IREL).
Багаті розсипи важких мінералів на узбережжі Керали в районі Коллам виявили ще наприкінці 1900-х років і на початку 1910-х один з німецьких підприємців організував тут видобуток монациту (мінерал рідкісних земель та торію). З початком в 1914 році Першої світової війни його копальню конфіскували та передали компанії London Cosmopoliten Minerals, а в 1920-му за розробку узялась Hopkins and Williams Travancore Ltd., що в 1922 році здійснила перше відвантаження ільменіту, необхідного для виробництва титанового пігменту.
В 1956-му підприємство було націоналізоване на користь центрального уряду та уряду штату Керала із перетворенням на Travancore Minerals Ltd. Того ж десятиліття вилучений монацит стали відправляти на місцевий завод рідкісноземельних металів в Удйогамандалі (так само Керала) компанії Indian Rare Earths Limited (IREL). На початку 1960-х через падіння цін на світових ринках копальня потрапила у важке становище, довелось закрити щонайменше одну з двох збагачувальних фабрик, а на складах накопичилось близько 200 тисяч тонн ільменіту. У підсумку в 1965-му контроль над копальнею передали IREL (знаходиться під контролем Департаменту атомної енергії центрального уряду). Остання наразі володіє правами на розробку чотирьох з восьми ліцензійних блоків, на які поділили ділянку узбережжя завдовжки 22 кілометра від Неендакари до Каямкуламу, тоді як ще чотирма блоками займається належна штату Керала компанія Kerala Minerals and Metals Ltd. (KMML).
За даними інтернет-сторінки Департаменту гірничодобувної справи та геології уряду Керали ресурси важких мінералів у зоні протяжністю 22 кілометра від Неендакари до Каямкуламу оцінюються у 125 мільйонів тонн (з яких близько 80 млн тонн припадає на ільменіт). Крім того, щороку в період муссонів шторми виносять на узбережжі сотні тисяч тонн нових пісків з аномально високим вмістом важких мінералів у 30% – 50% (ресурси таких мінералів у прибережній зоні з глибинами до 60 метрів оцінюються близько сотні мільйонів тонн тільки у шарі завтовшки 1 метр). Розробники родовища Чавара традиційно вели видобуток пісків із берегової полоси, проте, з огляду на потребу в розширенні обсягів виробництва, у 1990-му IREL узялась за видобуток на більш віддалених від моря ділянках з використанням земснарядів. Збір винесеного штормами матеріалу продовжувався, проте це порушувало ліцензійні умови та наприкінці 2010-х призвело до судового процесу з природоохоронним підгрунтям (противники гірничодобувних компаній вбачали у цьому загрозу активної ерозії узбережжя).
Видобувний комплекс у складі фрезерного земснаряду та збагачувальної фабрики діє у штучному ставку. Земснаряд вибирає пісок з глибини до 8 метрів, а фабрика збільшує концентрацію важких мінералів уп’ятеро – до 85%. Отримана під час останнього процесу пуста порода скидається у відпрацьовану частину ставка, що забезпечує його рух по полосі пісків. Змішаний концентрат спрямовують до секції сепарації, що видає ільменітовий, рутиловий, цирконовий, лейкоксеновий, силіманітовий та монацитовий концентрати (в останньому вміст монациту первісно складав близько 30%, а після модернізації в 2014/2015 фінансовому році стали випускати продукт з показником 90% – 95%). Підсумковий рівень вилучення важких мінералів становить близько 90%.
Відносно масштабів діяльності відомо, що в 1973/1974 фінансовому році потужність копальні збільшили зі 100 до 130 тисяч тонн ільменіту на рік, а огляд, що з'явився не раніше 2011 року, оцінює річну потужність підприємства як 154 тисячі тонн ільменіту, 9,5 тисячі тонн рутилу, 14 тисяч тонн циркону та 7 тисяч тонн силіманіту. Фактичне виробництво у 1999/2000 – 2015/2016 фінансових роках коливалось від 23 до 139 тисяч тонн ільменіту, від 1,0 до 8,9 тисячі тонн рутилу, від 1,7 до 14,9 тисяч тонн циркону, від 3,8 до 14,6 тисяч тонн силіманіту, а також від 105 до 745 тонн лейкоксену, при цьому найбільші показники припали на початок зазначеного періоду (з піком у 2000/2001 році на рівні 171 тисяча тонн всіх мінералів), а мінімальні на кінець періоду. Що стосується монациту, то його виробництво для зазначеного періоду зафіксували лише в 2014/2015 та 2015/2016 роках в обсягах 156 та 129 тонн відповідно.
Станом на 2026 рік на сайті IREL проєктна річна потужність копальні зазначалась як 263 тисячі тонн ільменіту, рутилу, циркону та силіманіту.
Примітки