Діва Милосердя — сюжет християнського мистецтва, що зображує групу людей, що ховаються під розпростертим плащем або паллієм, Діви Марії. Він був особливо популярним в Італії від XIII до XVI століття, часто як спеціалізована форма донаторського портрета; він також зустрічається в інших країнах та пізнішому мистецтві, особливо в Іспанії та Латинській Америці.
Зазвичай Діву Марію зображують на самоті, проте якщо ангели підтримують її плащ, вона може тримати немовля Христа. Як правило, вона удвічі більша за інші постаті. Люди під її захистом зазвичай стоять на колінах, і їх цілком природно зображують у значно меншому масштабі. Вони можуть уособлювати всіх членів християнського суспільства — з королівськими коронами, митрами та папською тіарою в передніх рядах — або ж представляти місцевих жителів. Сюжет часто замовляли певні спільноти: родини, братства, гільдії, монастирі чи абатства; у такому разі постаті репрезентують саме ці групи, що видно з їхнього вбрання або індивідуальних портретів, притаманних XV століттю. Іноді з неба зливою падають стріли, від яких людей захищає плащ.Hall, 222.
Інші мови Італійською мовою вона відома як Madonna della Misericordia (Мадонна Милосердя), німецькою як Schutzmantelmadonna (Мадонна-плащ), іспанською як Virgen de la Merced або Nuestra Señora de la Misericordia (Богоматір Милосердя), французькою як Notre-Dame de la Merci (Богоматір Милосердя), польською як Матка Boża Miłosierdzia (Богородиця Милосердя), португальською як Nossa Senhora das Mercês, каталонською як Mare de Déu de la Mercè та грецькою як Παναγιά του ἐλέους.
Образотворча традиція в християнському мистецтві
Ймовірно, найдавнішою відомою версією є невелика панель роботи Дуччо приблизно 1280 року, на якій зображено трьох францисканських ченців під плащем, у Пінакотеці в Сієні. Тут сидить Діва Марія, лише один бік плаща розгорнутий, а іншою рукою Діва Марія тримає свою дитину на колінах.
Мініатюра приблизно 1274 року з Вірменського королівства Кілікії також демонструє варіант цього мотиву, як і картини XIII століття на Кіпрі, такі як ікона у Візантійському музеї в Архієпископському палаці в Нікосії.Evans, pp. 60–61 (with illustration), 461; Miniature Painting in the Armenian Kingdom of Cilicia from the Twelfth to the Fourteenth Century, Sirarpie Der Nersessian, Sylvia Agémian, Annemarie Weyl Carr, Dumbarton Oaks, p. 159, 1993, . A South German chalice may also be older, see Vasilake, 307, note 17.
Спільним фактором для всіх цих форм є вплив і присутність західних жебрацьких орденів, особливо францисканців, які, схоже, відіграли важливу роль у поширенні цієї форми іконографії.Evans, p. 460.
Безпосереднім натхненням для іконографії стало видіння, описане в «Діалозі чудес» цистерціанського Цезарія з Гейстербаха, яке широко поширювалося приблизно з 1230 року.Imagining Childhood: Themes in the Imagery of Childhood, Erika Langmuir, p.237, note 56, Yale University Press, 2006, Крім того, походження зображення може бути пов'язане з ритуалами та видінням чи дивом, пов'язаним з відомою іконою у Влахернській церкві в Константинополі.Vasilake, 308.
Це породило у Візантійському обряді (Східні православні та Східні католицькі церкви) Покровські ікони, хоча зображення не трапляється у візантійському мистецтві. У Покровських іконах думка подібна, але зображення зазвичай менш буквальне — покривало, яким Діва Марія захищає людство, невелике і тримається або в її руках, або двома ангелами,Neil K. Moran; Singers in Late Byzantine and Slavonic Painting, p.126ff, BRILL, 1986, хоча західний варіант з більшим плащем трапляється в деяких східноправославних іконах, що є однією з низки західних іконографічних особливостей, які вплинули на православне мистецтво, чи то на Кіпрі за часів хрестоносцівVasilake, 307ff; 17th century Ukrainian example, чи у Східній Європі XVI століття.
Образ також добре поєднується зі словами стародавнього гімну Sub tuum praesidium, ймовірно, складеного в III столітті та який використовували в більшості дореформаційних як Західної, так і Східної церков.
Зазвичай зображення, чи то в скульптурі, чи в живописі, стоїть окремо. Проте, у найвідомішому прикладі, вівтарі Мадонни делла Мізерікордія (1445—1462) у Сансеполькро роботи П'єро делла Франческа, сюжетом є центральна панель великого вівтаря, над якою зображено менше Розп'яття та багато інших панелей.
Зображення спровокувало особливе глузування з боку Мартіна Лютера, який порівняв його з «куркою з курчатами».Hall, 305.
В іспанській поезії «Діва Мореплавців» 1530-х років, де ті, хто знайшов притулок, — це група, пов'язана з іспанськими подорожами до Нового Світу, включаючи корінні народи Америки, група зображена над панорамою кораблів, що зупиняються в гавані.
У Німеччині в Середньовіччі використовувалося майже ідентичне зображення святої Урсули, яка, щоб уникнути плутанини, зазвичай тримала свій атрибут — стрілу.Див. примітку до категорії Commons для трьох прикладів
У цій зображувальній традиції іконографія «Справи милосердя» також іноді натякає на Діву Милосердя, як-от у Караваджо на його величезній картині в Неаполі, оскільки в 1606/07 році вона була замовлена для церкви Конфратерніта дель Піо Монте делла Мізерікордія.Bühren 2017, pp. 67 and 75.
Шанування
Літургійне свято Матері Божої Милосердя щорічно відзначається за Загальним римським календарем 24 вересня.
Богоматір Милосердя є співпокровителькою, разом зі святим Марком, Римсько-католицької єпархії Венеції у Флориді.
Серед церков, присвячених їй, є собор Гуасдуаліто у Венесуелі та Національний храм Ла Вірхен-де-лас-Мерседес, також відомий як «Ель-Санто-Серро», у Консепсьйон-де-ла-Вега, Домініканська Республіка.
Інші контексти Термін «Діва Милосердя» трапляється в низці інших контекстів, не пов'язаних безпосередньо з образом. Це поширений переклад ікони типу Єлеуса з Богоматір'ю та немовлям.
Діва Милосердя є покровителькою Барселони, яку щороку відзначають під час тижневого фестивалю La Mercè, але в цій ролі вона не особливо асоціюється з цим типом зображення. Орден Пресвятої Діви Марії Милосердя, заснований також у Барселоні в 1218 році святим Петром Ноласко, використовував це зображення, але не особливо асоціюється з ним.
У Сантерії Діва Милосердя синкретизується з Обаталою.
Див. також Покрова Пресвятої Богородиці Мадонна (мистецтво) Марія, що розв'язує вузли Орден Пресвятої Діви Марії Милосердя (Богоматір Викупу) Богородиця
Примітки
Посилання
Evans, Helen C. (ed.), 2004. Byzantium, Faith and Power (1261—1557), Metropolitan Museum of Art/Yale University Press, . Hall, James, 1983. A History of Ideas and Images in Italian Art, John Murray, London, . Ralf van Bühren, «Caravaggio's 'Seven Works of Mercy' in Naples: The relevance of art history to cultural journalism», in Church, Communication and Culture 2 (2017), pp. 63–87. Vasilakē, Maria. Images of the Mother of God: Perceptions of the Theotokos in Byzantium, Ashgate Publishing, 2005, .