Римська астрономічна обсерваторія () — одна з публічних астрономічних обсерваторій Італії. Розташована в комуні Монте-Порціо-Катоне муніципалітету Рим-Столиця. Обсерваторія координує інформаційно-просвітницьку діяльність та Сонячної вежі, а її головна будівля служить штаб-квартирою Національного інституту астрофізики — головної італійської державної дослідницької установи в галзі астрономії, яка об'єднує низку обсерваторій та інститутів у різних регіонах Італії. Спостережна станція Кампо-Імператоре, яка раніше перебувала під управлінням Римської обсерваторії, з 2017 року є частиною Астрономічної обсерваторії Абруццо.

Майданчики

Монте-Маріо

1871 року на пагорбі спорудили вежу, яка слугувала головною геодезичною станцією італійської картографії та опорною точкою для Римського меридіана.

У 1923 році дві попередні столичні обсерваторії — при та на Капітолії — об'єднали в єдину «Римський астрономічний обсерваторій». Обсерваторію на Капітолії закрили 13 серпня 1937 року й невдовзі знесли, щоб упорядкувати Палац сенаторів. Водночас будівництво нової обсерваторії на Монте-Маріо істотно затягнулося, і лише 28 жовтня 1938 року, за участю численних урядовців, відкрили нову будівлю. Першим директором став астроном , який із гордістю вважав обсерваторію на Монте-Маріо однією з провідних в Італії, зокрема завдяки використанню інструментів національного виробництва, що відповідало духові часу. Обсерваторія розміщується у Віллі Мелліні XV століття.

З 2002 року в будівлі на Монте-Маріо розташована адміністрація Національного інституту астрофізики.

Монте-Порціо-Катоне Обсерваторія в Монте-Порціо-Катоне розташована приблизно за 20 км на південний схід від Рима. 1938 року, майже одночасно зі створенням установи на Монте-Маріо, заснували нову обсерваторію в Монте-Порціо-Катоне, де планували встановити великий рефрактор. Початок Другої світової війни перервав реалізацію проєкту, і 1948 року будівлю передали Римській астрономічній обсерваторії.

З 1988 року наукові дослідження Римської астрономічної обсерваторії зосереджені в Монте-Порціо-Катоне. Тут також діють структури для науково-просвітницької роботи — AstroLAB, купол, у якому розміщено LightLAB, та купол із телескопом Монтепорціо.

Наукові дослідження Наукова діяльність охоплює всі основні тематичні напрями, представлені в Національному інституті астрофізики. У 1980–1990-х роках найчисельнішою та найпродуктивнішою була група зоряної астрофізики, водночас активно розвивалися дослідження в галузі позагалактичної та сонячної астрофізики. Із середини 1990-х років до них долучилися напрями релятивістської астрофізики та астрофізики Сонячної системи. Нині найбільша кількість дослідників працює у галузях позагалактичної астрофізики та космології.

Астрономічний і коперниківський музей заснував 1873 року Артуро Волінскі на основі колекції, зібраної до 400-річчя від дня народження Коперника. Згодом зібрання поповнили науковими інструментами й історичними виданнями, що належали римським обсерваторіям та італійським астрономам.

Експозиція простежує розвиток астрономічних інструментів і містить підзорні труби XVII століття, телескопи XVIII століття, секстанти для вимірювання кутових відстаней між світилами, астролябії та нічні квадранти (найдавніша астролябія датується XII століттям). Також зберігається багата колекція арміллярних сфер і небесних та земних глобусів, зокрема виготовлених Меркатором і Кассіні.

Музей також опікується бібліотекою стародруків, що налічує близько 4000 томів, серед яких рукописний кодекс XIV століття з основними астрономічними текстами своєї епохи, 5 інкунабул, понад видань 270 XVI століття й 450 видань XVII століття. Серед найцінніших астрономічних праць — перші видання творів Коперника, «Альмагест» Птолемея, «Про сферу світу» , «Theatrum Cometarum» Гевелія, «Rosa Ursina» Христофа Шейнера та перші видання праць Галілея.

Примітки

Посилання Сайт обсерваторії