Граноліт (від «гран» — крупний; «літ» — литий) — штучний будівельний матеріал у вигляді твердого каменеподібного покриття, що складається зі заповнювача (мінеральних зерен) і в’яжучого на основі магнезіального цементу. Використовується для підлогових покриттів і декоративних облицювань у громадських і виробничих приміщеннях. Визначення
Граноліт — це високозносостійке тонкошарове покриття, яке створюють шляхом нанесення на основу (бетонну чи цементну стяжку) суміші на основі магнезіального в’яжучого та крупного мінерального наповнювача. Після тверднення поверхню шліфують, полірують і, при необхідності, герметизують захисними засобами.
Історія
Перші способи виготовлення подібних каменеподібних покриттів з’явилилися в XIX — на початку XX ст. із розповсюдженням террацо. Майже одночасно почали розробляти магнезіальні суміші, що дали початок граноліту як окремому типу штучного покриття.
Склад та властивості
Основні компоненти:
В’яжуче: магнезіальний цемент (суміш оксиду магнію й розчину хлориду магнію)
Заповнювач: фракції подрібненого каменю (граніт, мармур, кварц)
Добавки: пігменти, пластифікатори, модифікатори
Фізико-механічні властивості: висока твердість та зносостійкість, мала стиранність, декоративна структура поверхні, хороша адгезія до основи, чутливість до вологи (без гідроізоляції швидко втрачає міцність)
Класифікація
Граноліт поділяють за кількома ознаками:
За розміром зерен заповнювача:
Дрібнозернистий — 1–3 мм
Середньозернистий — 3–6 мм
Великозернистий — 6–12 мм
За призначенням:
Промисловий — для складських і виробничих приміщень
Громадський — для коридорів, холів, сходів
Декоративний — з використанням високоякісних кольорових фракцій
За типом поверхні:
Матова
Полірована
Шліфована
Області застосування
громадські будівлі (школи, лікарні, вокзали)
виробничі та складські приміщення
торгівельні зали
сходові марші, коридори
паркувальні приміщення
Технологія виготовлення і монтажу
Підготовка основи: очищення, вирівнювання, ґрунтування.
Нанесення шару суміші (грунтовий шар із дрібних фракцій).
Наступний шар із крупнішими зернами для декоративного ефекту.
Твердіння (зазвичай 1–2 доби).
Шліфування та полірування.
Нанесення захисних покриттів (за потреби).
Переваги та недоліки
Переваги: тривалий строк служби, естетичний вигляд, висока міцність, можливість різних декоративних рішень,
Недоліки: чутливість до вологи, потребує досвідченого монтажу, важкий ремонт локальних ушкоджень
Див. також
Террацо Магнезіальні в’яжучі
Джерела та література
Біленко С. В. Будівельні матеріали: Загальна характеристика. — К., 2018.
Іваненко І. П. Покриття підлог: технології та матеріали. — Л., 2020.
ДСТУ Б В.2.7-251:2019 Покриття мінеральні для підлог. — К., 2019.
Пономаренко О. М. Мінеральні композити в будівництві. — Х., 2021.