Київська кінокопіювальна фабрика — кіноматографічне підприємство, яке діяло з кінця 1940-х до кінця 1990-х у Києві, забезпечуючи технічну діяльність української кінематографії шляхом створення прокатних копій кінофільмів.
Разом з підприємствами в Ленінграді, Москві, Новосибірську, Рязані, Харкові, Київська фабрика була однією з шести радянських кінокопіювальних фабрик й спеціалізувалася на роботі з кіноплівкою та створенні копій чорно-білих та кольорових фільмів 35 мм та 70 мм, для потреб українського, радянського та міжнародного кінопрокату.
Історія
Лабораторія з копіювання фільмів працювала в Києві ще з кінця 1930-х років. Після Другої світової війни нове приміщення для кінофабрики на ділянці більше трьох гектарів почали будовати на Голосіївській площі.
Фабрика зарпцювала на повну в 1950 році під керівництвом директора Івана Демяновича Головатенко. Наприкінці 1980-х на території фабрики діяло невелике заводське містечко з шести корпусів та розвиненою інфраструктурою. З комплексу фабрики почалася розбудова Голосіївського району у бік Теремків.
На початку 1990-х фабрика практично перестала працювати, частину корпусів було продано. В 1996 році в корпусах фабрики виник Національного центру Олександра Довженка. В 2000 році фабрику було приєднано до Центру, а в шостому корпусі фабрики було обладнано сховище для збереження фільмів, а в 2010-х роках — музей кіно. В основу колекцію Довженко-Центру значною мірою лягли стрічки, що збереглися на фабриці.Можна вважати, що ця будівля — пам’ятка сучасної культури, вона зберігає важливу історичну пам’ять про те, що багато років тому Україна мала свій повний цикл виробництва фільмів. (Олена Гончарук, в.о. Генерального директора Довженко-Центру 2021–25)
Примітки