Клоде́т Кольбе́р (, при народженні Емілі Клодет Шошуан, ; 13 вересня 1903, Сен-Манде, Франція — 30 липня 1996, Спейтстаун, Барбадос) — американська акторка кіно, театру й телебачення французького походження, одна з найвідоміших зірок класичного Голлівуду 1930—1940-х. Її кар'єра тривала понад 60 років і охопила кіно, театр та телебачення. Найбільшу популярність здобула завдяки ролям у романтичних та ексцентричних комедіях, хоча успішно працювала й у драматичних та історичних фільмах.
Розпочавши кар'єру на Бродвеї, наприкінці 1920-х стала однією з провідних акторок Голлівуду. Найбільше визнання їй принесли ролі у фільмах «Хресне знамення» (1932), «Клеопатра» (1934), «Це сталося якось вночі» (1934), «Імітація життя» (1934), «Палм-Бічська історія» (1942) та «Відколи ти пішов» (1944).
У 1935 році вона отримала премію «Оскар» за найкращу жіночу роль у фільмі «Це сталося якось вночі», який став першою стрічкою в історії кінематографа, що здобула всі п'ять головних нагород Американської кіноакадемії. Крім того, акторка двічі номінувалася на премію «Оскар» за ролі у фільмах «Приватні світи» (1935) та «Воскресни, кохання моє» (1940).
Упродовж 1930-х Клодет Кольбер входила до числа найпопулярніших і найвисокооплачуваніших акторок Голлівуду. Її творчість справила значний вплив на розвиток жанру ексцентричної комедії, а створені нею образи незалежних, дотепних і впевнених у собі героїнь стали одними з найяскравіших у класичному американському кінематографі.
Життєпис Емілі Клодет Шошуан народилася народилася 13 вересня 1903 року в передмісті Парижа Сан-Манде (Франція) в родині Жоржа Клода Шошуена та Жанни Леве. Її батько працював банкіром і кондитером, а мати захоплювалася музикою та аматорським театром. Родина належала до франкомовного середнього класу й приділяла значну увагу навчанню та культурному вихованню дітей. 1906 року сім'я емігрувала до США, оселившись у нью-йоркському районі Мангеттен. Причинами переїзду були економічні труднощі та прагнення батьків забезпечити дітям кращі можливості для навчання та професійної реалізації. Попри переїзд, у родині продовжували розмовляти французькою мовою, завдяки чому Кольбер до кінця життя зберігала характерний французький акцент.
Початкову освіту Клодет здобула в державних школах Нью-Йорка, а згодом навчалася у Washington Irving High School. Вона вирізнялася успішністю з літератури та мов, брала участь у театральних постановках і розглядала можливість кар'єри модельєрки або художниці. Водночас дедалі більше її приваблювала сцена.
За наполяганням матері Клодет почала відвідувати заняття з дикції та сценічної майстерності. Саме тоді вона змінила своє ім'я на сценічний псевдонім «Клодет Кольбер», який був простішим для американської публіки та краще відповідав вимогам театральної індустрії.
Вона почала кар'єру на Бродвеї у 1923 році, дебютувавши у виставі The Wild Wescotts. Хоча постановка не мала тривалого сценічного життя, молода акторка привернула увагу театральних критиків своєю природною манерою гри, чіткою дикцією та фотогенічною зовнішністю. Протягом наступних кількох років вона регулярно брала участь у бродвейських постановках, поступово здобуваючи професійну репутацію.. А потім перейшла у кіно, підписавши у 1927 році контракт із кінокомпанією Paramount Pictures. Кольбер зробила дуже успішну кінокар'єру. Наприкінці 1920-х років американська кіноіндустрія переживала стрімкий перехід від німого до звукового кіно. Завдяки добрій сценічній підготовці, виразній вимові та досвіду театральних виступів Кольбер швидко адаптувалася до нових вимог, що стало вирішальним етапом її професійної кар'єри.
Її визнала критика за її універсальність, а найбільшого успіху вона досягла у жанрі ексцентричної комедії. За роль у кінокомедії «Це сталося якось вночі» (1935) вона отримала свій єдиний «Оскар» і також її номінували на цю премію за драматичні ролі у фільмах «Приватні світи» (1935) і «Після того, як ти пішов» (1944).
На початку творчого шляху Кольбер не прагнула наслідувати популярних кінозірок доби. Натомість вона виробила власну манеру виконання ролей, поєднуючи природність, інтелігентність, стриманий гумор і впевненість у поведінці своїх героїнь. Саме ці риси згодом зробили її однією з найхарактерніших акторок класичного Голлівуду та однією з провідних виконавиць жанру «ексцентричної комедії» (screwball comedy).
Критики відзначали, що вже в ранніх роботах Кольбер відмовлялася від надмірної театральності, характерної для багатьох акторів перехідного періоду, натомість роблячи акцент на природності діалогів, міміці та психологічній достовірності персонажок. Ці якості стали основою її подальшого успіху в кіно 1930-х років.
У 1950-х її кар'єра пішла на спад. У 1961 Кольбер знялася в останньому фільмі і надалі виступала у театрі, іноді на телебаченні. Загалом кар'єра Клодет Кольбер тривала 60 років. Вона померла у 92-річному віці своєму будинку на Барбадосі після кількох інсультів.
Окрім «Оскара», Кольбер відзначена премією товариства Сари Сіддонс у 1980, «Золотим глобусом» як найкраща акторка другого плану в телесеріалі, деякими почесними преміями. 1999 року Американський інститут кіномистецтва помістив її на 12 місце у своєму рейтингу 100 найбільших кінозірок століття.
Кар'єра Після кількох успішних виступів на Бродвеї Клодет Кольбер привернула увагу представників кінокомпанії Paramount Pictures, яка в період переходу від німого до звукового кіно активно шукала акторів із чіткою дикцією та досвідом театральної гри. У 1927 році вона дебютувала в німому фільмі «Заради всього святого!» (For the Love of Mike), режисером якого був Френк Капра. Стрічка не мала успіху ні в прокаті, ні серед критиків, однак участь у ній стала для Кольбер важливим досвідом роботи перед камерою.
Після нетривалої перерви вона повернулася до театру, де продовжувала вдосконалювати акторську майстерність. Із появою звукового кіно її кар'єра почала стрімко розвиватися. Завдяки гарній дикції, сценічній підготовці та природній манері виконання ролей Кольбер швидко стала однією з найбільш затребуваних молодих акторок Голлівуду.
У 1929 році вона знялася у фільмі Діра в стіні, який став одним із її перших звукових проєктів. Протягом наступних двох років Кольбер регулярно з'являлася в кримінальних драмах, мелодрамах і комедіях, демонструючи універсальність акторського таланту. Вона легко переходила від драматичних образів до комедійних персонажів, що вигідно вирізняло її серед багатьох сучасниць.
Справжній прорив відбувся після співпраці з режисером Сесілом Б. Де Міллем. У масштабній історичній драмі Хресне знамення (1932) К. Кольбер виконала роль імператриці Поппеї. Фільм мав значний комерційний успіх, а сцена з «молочною ванною» стала однією з найвідоміших у голлівудському кінематографі початку 1930-х років. Критики відзначали, що акторці вдалося поєднати розкішний зовнішній образ із психологічною переконливістю персонажки.
Наступного року вона знову працювала з ДеМіллем над історичною стрічкою Клеопатра (1934), у якій виконала головну роль єгипетської цариці Клеопатри. Хоча фільм не претендував на історичну достовірність, він вирізнявся масштабними декораціями, розкішними костюмами та високим рівнем постановки. Образ Клеопатри у виконанні Кольбер став одним із найвідоміших кіновтілень цієї історичної постаті в першій половині ХХ століття.
1934 рік став переломним у кар'єрі акторки. Вона погодилася взяти участь у романтичній комедії Френка Капри Це сталося якось вночі, хоча спочатку скептично оцінювала перспективи проєкту. Партнером Кольбер став Кларк Ґейбл. Фільм мав величезний успіх і став першою стрічкою в історії кінематографа, що здобула п'ять головних премій Американської кіноакадемії: за найкращий фільм, режисуру, сценарій, чоловічу та жіночу головні ролі.
За роль журналістки-втікачки Еллі Ендрюс Кольбер отримала премію «Оскар» за найкращу жіночу роль. Вважається, що саме ця стрічка заклала основні канони жанру «ексцентричної комедії» (screwball comedy), який домінував у Голлівуді протягом другої половини 1930-х років.
Того ж року відбулася прем'єра драми Імітація життя, знятої режисером Джоном М. Сталом. У фільмі Кольбер зіграла підприємицю Беатріс Пулман, яка досягає успіху в бізнесі, водночас стикаючись із труднощами сімейного життя. Стрічка порушувала теми соціальної нерівності, материнства та расових відносин, що було доволі незвичним для американського кіно того часу. Фільм отримав високі оцінки критиків і мав значний комерційний успіх.
Після тріумфу Це сталося якось вночі Кольбер стала однією з найвисокооплачуваніших акторок Голлівуду. Вона отримала право самостійно обирати сценарії, режисерів і партнерів по знімальному майданчику, що в той час було великою рідкістю для жінок у кіноіндустрії. Наприкінці 1930-х її гонорари належали до найвищих серед голлівудських кінозірок.
У другій половині десятиліття акторка продовжувала активно працювати в різних жанрах. Серед найвідоміших її робіт цього періоду — (1935), (1935), (1935), (1935), (1938), поставлений Ернстом Любічем, та романтична комедія (1939), яку кінокритики вважають одним із найкращих зразків голлівудської ексцентричної комедії кінця 1930-х років, режисером якої був Мітчелл Лейзен. Особливо високо критики оцінили фільм «Опівночі», назвавши його одним із найкращих зразків класичної голлівудської комедії кінця 1930-х років.
Важливою рисою творчості Клодет Кольбер було небажання закріплюватися в одному амплуа. На відміну від багатьох акторок свого покоління, вона однаково переконливо виконувала ролі світських дам, журналісток, історичних постатей, комедійних героїнь і драматичних персонажок. Її героїні, як правило, вирізнялися незалежністю, дотепністю, упевненістю у власних силах і високим рівнем інтелекту, що відповідало образу сучасної жінки доби Великої депресії.
До кінця 1930-х років Клодет Кольбер остаточно утвердилася як одна з провідних акторок Голлівуду. Американська преса регулярно включала її до переліків найпопулярніших кінозірок, а фільми за її участю стабільно демонстрували високі касові збори. Успіх цього десятиліття забезпечив їй тривалу кар'єру, яка продовжувалася ще понад три десятиліття.
У 1940-х роках Клодет Кольбер залишалася однією з найпопулярніших акторок Голлівуду, хоча поступово відходила від амплуа героїні ексцентричних комедій, звертаючись до драматичних і романтичних ролей. Вона зберігала незалежність у виборі проєктів, віддаючи перевагу сценаріям із сильними жіночими персонажками. На відміну від багатьох акторів, пов'язаних довгостроковими контрактами зі студіями, Кольбер дедалі частіше працювала як незалежна акторка, укладаючи угоди на окремі фільми.
У 1940 році вона знялася в романтичній комедії Воскресни, кохання моє, де її партнером був Рей Мілланд. За роль журналістки Огасти «Гас» Неш акторка була номінована на премію «Оскар» за найкращу жіночу роль. Критики високо оцінили її поєднання комедійної легкості та драматичної переконливості.
У роки Другої світової війни Кольбер залишалася однією з провідних кінозірок США. Вона брала участь у кампаніях із продажу військових облігацій, виступала перед американськими військовослужбовцями та підтримувала благодійні ініціативи, спрямовані на допомогу пораненим і сім'ям військових.
До найпомітніших робіт цього періоду належать (1941), (1941), Палм-Бічська історія (1942), (1943), (1944), (1944), (1946) та (1946). Особливе місце посідає комедія «Палм-Бічська історія» режисера Престона Стерджеса, яку кінознавці вважають одним із найкращих зразків американської ексцентричної комедії 1940-х років режисера Престона Стерджеса, яку кінознавці вважають однією з найкращих американських комедій 1940-х років.
У драмі Відколи ти пішов (1944), присвяченій життю американської родини під час війни, Кольбер виконала роль дружини військовослужбовця, яка самостійно виховує дітей та підтримує родину в умовах воєнного часу. Стрічка стала одним із найкасовіших фільмів року та була номінована на десять премій «Оскар». Виступ Кольбер отримав схвальні відгуки за стриману емоційність і психологічну достовірність.