«Життя — лайно» () — американська сатирична комедія року режисера Мела Брукса. Фільм зазнав як критики, так і касового провалу, але з того часу став культовим серед шанувальників.
Сюжет Годдард Болт, успішний бізнесмен, не має жалю до невдах. Його черговий бізнес-проєкт — знести нетрі в одному з районів Лос-Анджелеса, для чого він скуповує половину земель того району. Але його конкурент, Венс Крассвелл, випереджає його і скуповує другу половину нетрів. Оскільки жоден з них не хоче продавати землю іншому, вони укладають заклад: Годдард Болт повинен вижити в нетрівському районі 30 днів, не використовуючи свої фінансові ресурси і не розкриваючи свій мільярдний статус. Крім того, щоб контролювати його виживання, на нього надягають електронний браслет, який подає сигнал тривоги, якщо він залишить нетрі. Якщо сигнал тривоги триває довше 30 секунд, Годдард Болт програє парі. Так Болт знайомиться з життям мешканців занедбаних районів і отримує прізвисько «Пепто». Брудний та голодний він стикається з двома грабіжниками, а потім знайомиться з Моллі, бездомною жінкою, яка колись була танцюристкою на Бродвеї.
Коли Крассвелл розуміє, що Болт може виграти парі, він підкуповує адвокатів Болта, щоб ті вигадали історію про те, що Болт втратив глузд, і його майно конфіскували. І коли Болт після завершення парі проникає на вечірку, яку влаштовує Крассвелл у його власному домі, його адвокати вдають, що нічого не знають. Викинутий назавжди на вулицю, Болт справді ледь не втрачає глузд. Але його підтримує Моллі.
Під час телевізійної церемонії знесення району нетрів Крассвеллом Болту вдається змусити Крассвелла визнати, що він уклав парі з Болтом, а потім порушив умови.
Фільм закінчується тим, що Болт одружується з Моллі і планує відремонтувати багатоквартирні будинки району на придатні для проживання мешканців нетрів та надати дітям безкоштовну школу.
У ролях
Примітки
Посилання (29.1.2026)