Голокост у Данії — переслідування та знищення німецькими нацистами євреїв Данії в період Другої світової війни. В результаті позиції керівництва Данії та громадськості, а також дій місцевого Опору майже всі євреї Данії були врятовані від знищення.

Євреї у Данії до окупації З 1628 статус євреїв Данії був закріплений на законодавчому рівні. Вони були повноправними громадянами країни. У роки Першої світової війни в Данії знаходився офіс Всесвітньої сіоністської організації. Євреїв у країні напередодні війни було небагато, оскільки Данія обмежувала кількість біженців, не впускаючи їх навіть після погромів «Кришталевої ночі».

Хід подій Після приходу до влади в Німеччини Адольфа Гітлера правлячі кола Данії балансували між Великою Британією та Німеччиною. У 1939 році був підписаний датсько-німецький договір про ненапад. Втім, багато хто в Данії розуміли його ілюзорність, що підтвердили подальші події. 9 квітня 1940 року Данія в порушення договору з Німеччиною була окупована силами вермахту в рамках Дансько-Норвезької операції. Уряд і король віддали наказ збройним силам не чинити опір агресору і капітулювали. Вся німецька операція з окупації Данії зайняла кілька годин.

В окупованій нацистами Данії з 1940 по 1943 роки єврейська громада, що включає 1700 єврейських біженців з інших країн, знаходилася під повним захистом данців і не зазнавала обмежень і переслідувань як в інших окупованих країнах. Данська громадськість виступила різко проти антисемітських підбурювальних статей у нацистській пресі, а король Данії Крістіан X на знак солідарності з данськими євреями відвідав синагогу в 1942 році й виголосив там промову на захист єврейських громадян.

Оскільки Данія формально зберегла політичну самостійність, то інспіровані Німеччиною спроби антиєврейських виступів у Копенгагені наприкінці 1941 року були припинені арештами, штрафами та тюремним ув'язненням для провокаторів.

Генріх Гіммлер наполягав на тому, щоб данські євреї були включені в програму"остаточного вирішення єврейського питання", але німецький уповноважений у Данії колишній юридичний радник гестапо Вернер Бест рекомендував не порушувати це питання і вимагати лише звільнення євреїв із державної служби. Німці хотіли відправити в табори смерті єврейських біженців з Німеччини, яких у Данії налічувалося 1351 особа, але не могли цього зробити, оскільки вони були позбавлені німецького громадянства, і воно не могло бути їм повернуто згідно із «Законом про громадянина рейху».

Спроба депортації Ситуація у Данії загострилася у серпні 1943 року. Після масового страйку данських робітників і відмови уряду вводити жорсткі заходи щодо протестувальників німці розігнали уряд і запровадили в Данії пряме окупаційне правління. 29 серпня вони оголосили надзвичайний стан і підготували депортацію данських євреїв до таборів смерті. Операція була запланована на ніч з 1 на 2 жовтня.

8 вересня Бест попросив поліцію безпеки та німецьку армію про сприяння в інтернуванні євреїв, проте командувач німецькими військами в Данії генерал Герман фон Ганнекен саботував участь військових.

Порятунок євреїв

До 30 вересня 1943 року, після попередження німецького військового аташе Георга Дуквіца про заплановану депортацію, члени данського Опору переправили на рибальських човнах до Швеції 7200 з 7800 данських євреїв, кілька сотень євреїв були сховані данцями. Це призвело до того, що німцям вдалося схопити лише 472 євреї, з яких у концтаборі Терезін загинули 49 осіб. Всього під час війни в Данії загинуло близько 120 євреїв — менше ніж 2% єврейського населення країни.

Усі члени данського Опору визнані Інститутом Катастрофи та героїзму Яд ва-Шем праведниками світу — у вигляді колективної нагороди. Окремо цієї нагороди удостоїлися 22 данці (більшість з них не є членами Опору) та німецький аташе Георг Фердинанд Дуквіц.

За деякими даними, 19 євреїв було видано данською владою німцям з власної ініціативи.

Альтернативні версії Існує версія, що нацисти навмисно не перешкоджали масовій втечі євреїв. Про це свідчить насамперед звіт Вернера Беста, надісланий ним до Берліна 5 жовтня.: Оскільки першочерговим завданням єврейських акцій у Данії була деюдаїзація країни, а не успішне полювання за головами, слід зробити висновок, що дана єврейська акція повністю виконала своє завдання.

Таким чином, на думку Лоуренса Ріса, Бест підвищив свої шанси співпрацювати з місцевою владою.

Ряд журналістів із посиланням на професора політології університету Орхус Петера Нанстада () пишуть, що рибалки перевозили євреїв до Швеції за великі гроші. За переправку однієї людини вимагали суму, рівну річній заробітній платі висококваліфікованого фахівця. Деякі з тих, хто вижив, згодом виплачували протягом багатьох років борг за це перевезення. Є інформація, що кілька сімей загинули, оскільки перевантажений човен перекинувся під час плавання. Один із данських підпільників та організаторів операції порятунку Кнуд Дюбю підтвердив цю інформацію.

Пам'ять про Голокост Щорічно з 2003 року 27 січня у день звільнення табору Аушвіц (Освенцим), де загинуло понад мільйон євреїв, у Данії відзначається Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту. У Данії він називається AUSCHWITZ-DAG (День Аушвіца). Цього дня в Данії проходить безліч заходів, обговорюються етичні, політичні та інші проблеми, пов'язані з масовими вбивствами та геноцидом.

У Данії є люди, які заперечують реальність Голокосту, зокрема заперечують існування у нацистів газових камер та загальновизнану чисельність жертв. Заперечення Голокосту в Данії не заборонено законодавчо, як у більшості країн Європи, які постраждали від нацизму.

Міська легенда

Існує міська легенда, згідно з якою після окупації Данії нацистами, коли король Крістіан X дізнався про наказ про обов'язкове носіння данськими євреями жовтої зірки, він нашив цей знак собі на одяг, сказавши, що всі данці рівні, і після цього наказ був скасований.

Легенда стала широко відомою частково завдяки згадці про неї в бестселері Леона Юріса «Вихід», написаному в 1958 році. Легенді також присвячений один з епізодів художнього фільму Ельдара Рязанова «Андерсен. Життя без кохання». За фантастичним сюжетом фільму, Х. К. Андерсен на деякий час переноситься в окуповану нацистами Данію й опиняється на місці Крістіана X. Бачачи приниження, яким піддаються євреї, Андерсен — Крістіан X просить королеву Олександрину прикріпити до його одягу жовту зірку Давида на знак солідарності з ними. Із зіркою Давида на грудях він здійснює кінні прогулянки Копенгагеном. Приклад короля наслідують прості данці, прикріплюючи до свого одягу, будівель і машин жовті зірки.

Насправді Данія була єдиною підконтрольною нацистам країною, де носіння жовтої зірки не вводилося.

Багато хто вважає, що ця легенда з'явилася як результат порятунку данських євреїв у 1943 році, проте, згідно з дослідженням Вільямура Вільямсона, міф народився вже в 1942 році й з'явився в скандинавських ЗМІ — задовго до цієї події. Першопричиною його появи стало висловлювання короля після відвідин синагоги у 1942 році. Він сказав, що «якщо євреїв Данії змусять носити символ, що відрізняє їх від інших співгромадян, то я і моя сім'я теж будемо носитимемо цей символ».

Примітки

Література

Yehil Leni. The Rescue of the Danish Jewry. Philadelphia, 1969. Levine, Ellen. Darkness over Denmark: The Danish Resistance and the Rescue of the Jews. New York: Scholastic, 2001. Loeffler, Martha, Knud Dyby, and John Mark Nielsen. Boats in the Night: Knud Dyby's Involvement in the Rescue of the Danish Jews and the Danish Resistance. Blair, NE: LurPublications, Danish Immigrant Archive, Dana College, 2000.

Посилання

auschwitz.dk

 — an article in Yad Vashem resource center