Давньоєгипетський флот має надзвичайно тривалу історію, майже таку ж давню, як і сама нація. Найкращими джерелами щодо типів кораблів, які використовували єгиптяни, та їхнього призначення, є рельєфи з численних релігійних храмів, розташованих по всій території країни. Хоча ранні судна, що використовувалися для плавання Нілом, часто виготовляли зпапірусу, морські та океанські кораблі згодом будували з кедрової деревини, ймовірно з лісів Бібла на території сучасного Лівану. Хоча використання флоту не було для єгиптян настільки важливим, як для греків чи римлян, він усе ж довів свою ефективність під час воєнних кампаній фараонів Тутмосидів і навіть під час захисту Єгипту за правління Рамзеса III. Тутмос III усвідомлював важливість підтримання швидких та ефективних комунікацій та постачальних шляхів, які з'єднували його бази у Левантійському регіоні з Єгиптом. З цієї причини він спорудив свій відомий док для царського флоту поблизу Мемфіса, єдиним призначення якого було безперервне постачання єгипетської армії, що перебувала в походах, додатковими військами, а також забезпечення зв'язку з Єгиптом та загального матеріального постачання.Cottrell, Leonard. Warrior Pharaohs. London: Evans Brothers Limited, 1968.

Протягом Стародавнього царства і аж до початку Нового царства, військово-морський флот та судна стародавнього Єгипту не виконували інших функцій, крім зв'язку та перевезень. Однак, завдяки масштабній реорганізації єгипетського війська в Новому царстві та агресивній зовнішній політиці фараонів, військово-морський флот почав відігравати дедалі важливішу роль у підтриманні єгипетської могутності та впливу за кордоном.

Будівництво кораблів

Кораблі спочатку будували дуже примітивно, використовуючи папірус. Ці судна жодним чином не були придатні для плавання Червоним або Середземним морем, тому їхнім призначенням було лише пересування по Нілу. Оскільки судна мали витримувати триваліші подорожі, Єгипет часто імпортував кедрову деревину з Біблу, з яким підтримував добрі торговельні відносини.Kostas, Papadoupolos. Naval Warfare. New York: Rays, 2001. Водночас вони зверталися до інших держав, з якими вели торгівлю, з проханням надати певну кількість кораблів. Це підтверджується Амарнськими листами, де міститься прохання до царя Кіпру спорудити кораблі для єгипетського флоту. До часу Битви з Народами моря, єгиптяни вже стали майстрами в будівництві кораблів. Їхні кораблі мали одну щоглу з горизонтальним квадратним вітрилом. Носова частина корабля зазвичай прикрашалася зображенням людського черепа, що розчавлювався головою лева. Ці кораблі часто мали по два кермових весел, оскільки вбудовані стерна ще не були винайдені. Водночас їхня вага могла досягати 70-80 тонн, а кількість веслярів становила близько 50 осіб.

Ціль Єгипетський флот мав чотири основних цілі:

транспортування військ та припасів до певних районів, де це було необхідно, використання як платформи, з якої лучники обстрілювали ворога, що знаходився на суші чи на морі, знищення ворожих кораблів, перевезення полонених.

Транспортування Єгипетський ландшафт часто вважають суворим і дуже важкопрохідним, за винятком кількох миль, що оточують долину Нілу. З цієї причини використання кораблів, як засобу зв'язку та транспорту, виявилося надзвичайно ефективним. Єгиптяни використовували свій флот здебільшого для цієї мети. Вони відправляли війська до різних регіонів Єгипту, чиїм завданням було придушення повстань або відбиття нападів. Це особливо помітно на прикладі використання кораблів для перевезення продовольства та припасів до фортець, розташованих на півдні, поблизу Нубії. Ці фортеці часто розміщувалися у важкодоступних місцях і їхнє забезпечення харчуванням значною мірою залежало від постачання провіанту з таких міст, як Фіви та Карнак. Цю ціль єгиптяни використовували від самого початку своєї цивілізації і аж до часу Нового царства, коли вони морськими шляхами поповнювали свої війська, розташовані у Левантійському регіоні.

Платформи Використання кораблів, як платформ, особливо помітно на рельєфах храму Медінет Абу, які зображують масштабну спробу вторгнення Народів моря в Єгипет. Ці рельєфи демонструють єгипетські невеликі, проте маневрені кораблі, що борються з більшими, але повільнішими суднами Народів моря. Вони зображують кораблі як платформи, з яких лучники та пращники можуть обстрілювати ворога. Наявність таких швидких та маневрених кораблів дозволяла єгиптянам постійно завдавати ворогу втрат на відстані, одночасно відходячи у безпечне місце та атакуючи з іншого боку. Ця ціль переважно реалізовувалася в епоху Нового царства, хоча існують підстави вважати, що її застосовували й у Другий перехідний період під час облоги Аварісу Яхмосом.

Абордаж Ця ціль, ймовірно, здебільшого реалізовувалася в епоху Нового царства, коли для єгиптян виникала необхідність нейтралізувати загрози на морі. Вона також найбільш наочно проявляється на рельєфах храму Медінет Абу, де зображено єгипетських воїнів на борту кораблів, які намагаються здійснити абордаж суден Народів моря. Під час абордажу більшість екіпажу єгипетських кораблів озброювалася і вступала у ближній бій, використовуючи списи, щити та бойові сокири. Єгиптяни ніколи не мали спеціального підрозділу морської піхоти; відомо, що будь-хто на борту був однаково здатний і керувати кораблем, і брати участь у бою. Єгиптяни здійснювали абордаж інших кораблів, використовуючи найпоширеніший метод - зачіплювали їх абордажними гаками та підтягували судна до себе після того, як обстріляють ворога стрілами та метальними снарядами, що запускалися за допомогою пращ.Shaw, Ian. Egyptian warfare and weapons. Buckinghamshire: Shire Publications, 1991.

Відомі морські битви Через відсутність чіткого розмежування між армією та флотом у Стародавньому Єгипті, згадки про морські битви обмежені, проте, час від часу з'являються нові відомості про сутички за участю кораблів.

Облога Аварісу Одним з таких прикладів є облога, яку очолив Яхмос проти гіксоського міста Аваріс наприкінці XVII та на початку XVIII династій. Одне зі свідчень про цю облогу походить від воїна та моряка на ім'я Яхмос, син Ібани, який брав у ній участь. У своїх записах він зазначає, що перебував на кораблі під назвою «Північний», на якому разом з єгипетським військом прямував до Аварісу. Після битви вони розпочали облогу міста та оточили його. Облога Аварісу, ймовірно, була поєднанням морської та суходільної операцій, оскільки Яхмос, син Ібани, стверджував, що «бився в каналі проти Пезедку з Аварісу».

Війна з Народами моря

Ця війна, ймовірно, є найвідомішим єгипетським конфліктом, у якому значну роль відігравала морська сила держави, а також першим, що має ґрунтовну документальну фіксацію. За правління Рамзеса III (1182-1152 рр. до н. е.) виникла нова загроза, яка кинула виклик єгиптянам у незвичний спосіб. Нові племінні об’єднання, відомі як «Народи моря», прибули до Левантійського регіону та зруйнували низку прибережних міст. Могутня Хетська держава та численні міста мікенських греків зазнали руйнувань унаслідок нападів цих племінних об’єднань загадкового походження, і невдовзі стало очевидно, що наступною мішенню може стати Єгипет із його багатими ресурсами. Рамзес III підготував потужний флот і планував відбити напад Народів моря на Нілі. У описі на рельєфах храму Медінет Абу Рамзес зазначає: «Я підготував гирло річки, як міцну стіну, за допомогою військових кораблів, галер і легких суден. Вони були повністю обладнані як на носі, так і на кормі, з відважними воїнами, що несли свою зброю, та піхотою, що складалася з найкращих бійців Єгипту».

На рельєфі ворог зображений із високими кораблями, що падають у Ніл пронизані стрілами, випущеними з єгипетських суден. Водночас, Рамзес стверджує, що заманив ворога до берегу Нілу, де обрушив на них сотні тисяч стріл. Єгиптяни на своїх швидких і маневрених річкових суднах здобули перемогу над морськими кораблями Народів моря, яких єгиптяни зображували як недостатньо підготовлених до бою на відстані.

Висновок Хоча єгиптяни здебільшого були населенням суходолу, вони швидко опанували мистецтво мореплавства, усвідомивши його переваги. Флот Єгипту продовжував виконувати роль транспортного засобу для армії, десанту та водночас агресивної сили для ведення війни. Можна стверджувати, що без ефективної роботи єгипетського флоту єгипетська армія не змогла б вести походи так довго, як бажала, а отже, вплив Єгипту на Левантійський регіон був би значно меншим. Флот дозволив єгипетській цивілізації зберігати свій спосіб життя аж до її поступового занепаду.

Примітки

Література

Robinson, John L. Classical Naval Warfare. Vol. 2. New York: Robin Inc., 1999.