Глембоцький Андрі́й Едуа́рдович (16 квітня 1973 — 23 серпня 2022) — лейтенант Збройних Сил України, учасник Революції гідності та російсько-української війни, член Українського Легіону.

Життєпис Андрій Едуардович Глембоцький народився в місті Шостка, Сумської області 16 квітня 1973 року. Закінчив архітектурний університет Придніпровська державна академія будівництва та архітектури, де пройшов військову кафедру. У віці 22 років, разом із матір'ю та сестрою зробив алію (повернення галахічних євреїв) в Ізраїль. Після 10 років життя в Ізраїлі, та проходження військової служби в ЦАХАЛі, Андрій повернувся до рідної України, щоб допомагати вести сімейний бізнес.

Мав на передпліччі татуювання з тризубом і написом “Україна понад усе”, а також на грудях біля серця татуювання із портретом Тараса Шевченка, бо як він сам зазначав, він патріот України, любив українські вірші, та йому подобався саме цей поет.

Мав захоплення Карпатами та етнофестивалями, на одному з яких у 2011 році познайомився із майбутньою дружиною Аліною, з якою у серпні 2013 одружився у Ворохті, що на Прикарпатті.

Революція Восени 2013 року приєднався до студентів Майдану, приймав активну участь в Революції гідності, Андрій знаходився у наметовому містечку в трагічну ніч на 30 листопада 2013 року і постраждав під час розгону Майдану «Беркутом», за словами його двоюрідного брата, Андрія Биховського, у активіста та патріота Андрія Глембоцького залишився величезний шрам на голові після цих подій, зокрема з 2016 року він був присутній на усіх судових засіданнях по справі побиття студентів. В страшний період з 19 до 22 лютого 2014 року, під час найжорсткіших розстрілів, чергував на Майдані.

Війна Після початку агресії рф у 2014 році, Андрій вступив до лав ГО «Український Легіон» та пройшов навчання з військового вишколу, після чого з 2015 року до 2017 року працював на посаді командира роти та був інструктором.

Через деякий час, Андрій, забравши дружину перед їх першими пологами, повернувся в Ізраїль, вони оселилися в місті Бат-Ям, на південь від Тель-Авіва, там він працював у відділі продажів SMM-ником.

На початку Повномасштабного Вторгнення, у лютому 2022 року, залишивши двох малолітніх синів та втретє вагітну дружину, знову повернувся до України, щоб стати на її захист. Одразу потрапив до підрозділу Іноземного легіону, який базувався на Яворівському полігоні під Львовом, на якому 13 березня стався ракетний удар, де загинуло більше 60 людей, на щастя Андрій в той час був в іншій частині будівлі. За словами одного з побратимів, Капа став командиром відділення в Інтернаціональному легіоні (ін.дж. окремого підрозділу спецпризначення), та оскільки у той час, у новоствореному Легіоні панував хаос, Капа та його побратим Перший, вирішили знайти інше місце для служби. У травні побратими приєдналися до підрозділу «Відьмак» у війську Сил спеціальних операцій ЗСУ (наразі підрозділ розформований). Там він числився офіційно як військовий інструктор, а також розробляв плани та брав участь як польовий командир, та через плутанину з документами, ніде юридично не проглядається його пряма участь у бойових діях, яку підтверджують побратими Андрія.

За день до пологів (ін.дж. на наступний) дружини встиг приїхати у відпустку до Ізраїлю, 29 липня 2022 року, народилася бажана донечка Уляна, та через майже два тижні, вже 13 серпня Глембоцький повернувся у стрій.

У серпні 2022 року Андрій брав участь у бойових діях на Харківщині, про що свідчить довідка. 23 серпня 2022 року, відправившись пікапом разом із побратимом на чергове завдання, по заходу у тил ворога та корегування нашої артилерії посеред лісової місцевості села Слобожанське на Харківщині, дорогою яка була їм добре відома, автівка підірвалась на дргшній російській міні, лейтенант Глембоцький Андрій Едуардович та його побратим загинули одразу, внаслідок мінно-вибухової травми несумісної із життям.

У жовтні 2022 року частину, де служив Андрій, розформували, архів передали до іншої військової частини, що ще більше ускладнило ситуацію із документами, та унеможливлює отримання довідки, задля отримання допомоги родині захисника. У серпні 2025 року сплив термін подачі документів на виплати сім'ї за втрату, дружина Аліна, та троє малолітніх дітей Богдан, Іван та Уляна, лишись без чоловіка і батька, а також без підтримки держави. Таких юридичних проблем виявилось чимало, одного з побратимів Глембоцького все ж таки зарахували до військової частини та його родина реалізувала право на соціальний захист.

Поховання Поховали захисника на Байковому кладовищі у місті Київ (колумбарій 9, тераса 2). Попрощатися з командиром прийшло пів роти бійців, в яких сім років тому він був інструктором.

Вшанування

У жовтні 2025 року, на виставці «Під зіркою Давида» у місті Одеса, в музеї присвяченому голокосту (геноциду євреїв) «Територія пам'яті», один з меморіальних експонатів-плакатів був присвячений Глембоцькому Андрію Едуардовичу, автором цієї виставки став Павло Козленко

Цифрові Меморіали

Книга пам'яті полеглих за Україну: Глембоцький Андрій Едуардович Меморіал героїв. Платформа пам'яті. Андрій Глембоцький Книга пам'яті Сумської області: Глембоцький Андрій Едуардович ("Капа") Книга пам'яті Шостки: Глембоцький Андрій Український Легіон. Меморіал: Андрій Глембоцький

Посилання та джерела

Українські Здибанки в Ізраїлі: Інтерв'ю дружини Андрія Глебоцького 5 Канал. Репортаж: Бій за загиблого Добровольця. Ефір телеканалу Espreso.TV : Репортаж про Глембоцького Андрія (час 4:18–10:43) Стаття Цензор.нет: Про воїна Андрія Глембоцького (Капа) Стаття Цензор.нет: Загибель Андрія (Капи) Глембоцького Стаття 24 Канал: Андрія не визнають військовим. Стаття Коротко про: Вдова лейтенанта ССО Стаття Київвлада: Час спливає Стаття Букви: історія Андрія Глембоцького

Див.також

Список євреїв воїнів-учасників російсько-української війни (з 2014) Втрати Інтернаціонального легіону територіальної оборони України

Примітки