Олена Олександрівна Нікольська (5 (17) листопада 1892, Санкт-Петербург — 1943, Польща) — мистецтвознавиця, музейниця. Дочка академіка О. М. Нікольського. Жертва сталінських репресій.
Життєпис Народилася 1892 року в Санкт-Петербурзі. Батько, відомий зоолог Олександр Михайлович Нікольський, 1903 року став професором Харківського університету, а 1919 обраний членом Академії наук України.
Закінчила харківську Вознесенську жіночу гімназію та Вищі жіночі курси (1916), де навчалася у відомого вченого-візантолога Федора Шміта.
У 1916 р. взяла участь в експедиції на Кавказ, займалася дослідженням грузинських рукописів.
До 1919 року працювала молодшою асистенткою та завідувала бібліотекою в університетському музеї красних мистецтв і старожитностей, потім була співробітницею комітету з охорони пам′яток старовини і мистецтва.
На початку 1920-х навчалася в аспірантурі Інституту народної освіти (таку назву із встановленням радянської влади отримав Харківський університет), брала участь в роботі археологічного семінару при Археологічному музеї (нині Музей археології та етнографії Слобідської України). Влітку 1920 року художниця Зінаїда Серебрякова, яка працювала в Археологічному музеї, написала портрети Олени Нікольської, пізніше придбані Російським музеємТесленко Г. И. Воспоминания о художнице // Зинаида Серебрякова. Письма. Современники о художнице / авт-сост В. П. Князева. — Москва: Изобразительное искусство, 1987. — С. 233. — (рос.)..
У 1924—1926 рр. виїзджала на Кавказ у складі експедицій. У дослідженнях пам′яток мистецтва керувалася настановами методології Федора Шміта.
Наприкінці 1920-х років працювала в Харківському державному історико-художньому музеї (нині Харківський художній музей). Викладала у Харківському художньому інституті.
1933 року ГПУ було сфабриковано справу про контрреволюційну організацію, так званий «Російсько-український націоналістичний блок». Приводом для цього стала виставка зброї, підготовлена до 15-річчя Жовтневої революції. Серед репресованих були музейники та музейниці Ф. Шміт, П. Жолтовський, С. Таранушенко, О. Нікольська, О. Берладіна, В. Зуммер, Д. Гордєєв та іншіМизгіна В. Доля харківської художньої колекції / Валентина Мизгіна // Харківський художній музей. 200 років колекції: [альбом]. — Харків: Фоліо, 2005. — С. 7.. 21 жовтня 1933 року Олена Нікольська була заарештована. Незважаючи на тиск слідства, свою провину не визнала. 21 травня 1934 р. вона була засуджена на 3 роки таборів умовно. Продовжувала працювати в музеї, який було перетворено на Українську державну картинну галерею, уклала й видала путівник відділу західного мистецтваПобожій С. І. З історії українського мистецтвознавства. — Суми, 2005. — С. 137—138..
Товаришувала із засновником Лебединського художнього музею Борисом Руднєвим, напередодні війни приїжджала до Лебедина у музейних справахПобожій С. Борис Руднєв: «…Я повинен почати якесь нове справжнє життя» / Сергій Побожій // Україна. Наука і культура. Вип. 26—27. — Київ, 1993. — С. 374..
Під час німецької окупації перебувала в Харкові, намагалася урятувати музей від пограбування. У квітні 1942 р. ввійшла до комісії, яка повинна була провести оцінку художніх творів галереї, переданих представникам окупаційної влади. Через постійні скарги на німців, причетних до вилучення музейних експонатів, була заарештована гестапо. Щоб бути ближче до музею, переїхала жити в інший кінець міста. Тяжко хворіла на діабет, померла в госпіталі на території Польщі 1943 року, куди її вивезли німці або ж вона виїхала сама, рятуючись від неминучого арешту після визволення Харкова. Місце поховання невідоме.
Вибрані праці
До вивчення вірменського мініатюрного малярства: Рукопис № 2743 Ечміадзінської бібліотеки // Східний світ. — 1928. — № 7—8. — С.347—356. К изучению армянской миниатюрной живописи: Армянская рукопись ХІ века Эчмиадзинской библиотеки № 283 // Наукові записки: праці науково-дослідчої катедри історії європейської культури. — [Б. м.], 1929. — Вип. ІІІ. —С. 425—431. Путеводитель по отделу западного искусства [Харьковской картинной галереи] / сост. Е. Никольская. — Харьков, 1941.
Примітки
Джерела
Побожій С. І. Діячі музейної справи на Слобожанщині. Олена Нікольська (1892—1943) // Перші Сумцовські читання: тези наук. конф., присвяч. 75-річчю музею Слобідської України ім. Г. С. Сковороди. — Харків, 1995. — С. 18—19. Побожій С. І. Нікольська Олена Олександрівна // Сумщина в іменах: енцикл. довід. / Сумський держ. ун-т ; Рекл.-вид. об-ня «АС-Медіа» ; голов. ред. В. Б. Звагельський. — 2-ге вид., перероб. та доп. — Київ: Фолігрант, 2004. — С. 332—333. Побожій С. І. Олена Нікольська. Портрет на тлі тоталітарної доби // Побожій С. І. З історії українського мистецтвознавства. — Суми: Університетська книга, 2005. — С.125—144. Соколюк Л. Вища мистецька школа Харкова: від модернізму до трансформації (1921—1962) / Людмила Соколюк. — Харків: Видавець Олександр Савчук, 2023. — С. 63, 99, 138.
Посилання
Побожій С. Олена Нікольська. Портрет на тлі тоталітарної доби // Пам′ятки України. — 1998. — № 1 (118). — С. 116—123 Побожій С. «Жупани». Справа № 1029 про процес над харківськими мистецтвознавцями // Родовід (Київ). — 1999. — № 1 (17). — С. 17—25 : фот. Нікольська Олена Олександрівна / М. І. Філатова // Енциклопедія Сучасної України. — Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2021