Ортон Едгар Чинголі Чирва (;  — , Зомба, Малаві) — юрист і політичний лідер колоніального Ньясаленду, а після здобуття незалежності — міністр юстиції та генеральний прокурор Малаві. Через незгоду з автократичним президентом Малаві Гастингсом Камузу Бандою засланий разом з дружиною. Після викрадення за кордоном їх судили в Малаві за звинуваченням у державній зраді та засудили до смертної кари. Amnesty International назвала подружжя в'язнями сумління. Помер 20 жовтня 1992 року у в'язниці, майже після одинадцяти років, проведених у камері смертників у Малаві.

Ранні роки Ранні роки життя Ортона Чирви мало задокументовані. Здобув освіту в Університеті Форт-Гейр в Південній АфриціShort p. 60. 1951 року написав меморандум, у якому виступав проти федерації з Південною Родезією, який був представлений міністру колоній Джеймсу Гріффітсу та міністру у справах Співдружності Патріку Гордон-Вокеру під час їхнього візиту до Ньясаленду в серпні та вересні 1951 року, щоб оцінити настрої африканців з цього питання. На конференції 1952 року в Ланкастер-хаус, скликаної для обговорення федерації, одягнений в академічну мантію, він «захоплював натовп своїми ретельно аргументованими нападками на федеральний план на сільських ринках та в залах засідань»Power p. 60. На той час він уже чотири роки листувався з Гастингсом Бандою, який мав стати президентом країни після здобуття незалежностіShort, p. 66, quoting Hansard Zomba 8 March 1963, p 659. Попри широкий опір, 1953 року Ньясаленд увійшов до складу до Федерації Родезії та Ньясаленду. 1954 року разом з Чарльзом Матінгою й Ендрю Мпондою створив Прогресивну асоціацію Ньясаленду, присвячену роботі в рамках нової реальності федераціїPower p. 143. Приблизно у 1954—1956 роках викладав у Педагогічному коледжі Домасі, де, як повідомляється, разом з Девідом Рубадірі й Алеком Ньясулу активно прищеплював своїм учням політичну свідомістьPower p. 111.

Політичне життя 1959 року британський колоніальний уряд заборонив Африканський конгрес Ньясаленду та заарештував більшість лідерів політичної партії, зокрема Чирву та Банду, під час масової операції «Схід сонця». Чирву недовго утримували у в'язниці в Південній Родезії. 1 серпня 1959 року його звільнили. Став першим президентом Партії конгресу Малаві, партії-наступниці Прогресивної асоціації Ньясаленду, утвореної 30 вересня 1959 року. Цьому призначенню існував певний опір, зокрема з боку Каньями Чиуме, який вважав його заплямованим попереднім зв'язком з терпимою до федерації Прогресивною асоціацією Ньясаленду. Існувало припущення, що британський уряд міг плекати надії на те, що Чирва візьме на себе керівництво як поміркований націоналіст, але незабаром стало зрозуміло, що він просто «тримав місце» для Банди.

У листопаді 1959 року, коли він відвідав Єна Маклеода, міністра у справах колоній у консервативному уряді за часів Гарольда Макміллана, Чирва чітко дав зрозуміти, що Партії конгресу Малаві вестиме переговори про незалежність лише з Бандою на чолі. За три дні після звільнення Банди з в'язниці 2 квітня 1960 року Чирва разом з іншими лідерами Північноатлантичного комітету запросив його балотуватися на посаду президента Партію конгресу Малаві. Чирва пішов у відставку, а Банда очолив партію, яка 1964 року привела Малаві до незалежності.

1960 року Гарольд Макміллан відвідав Ньясаленд, а Чирва організував протест 25 січня в Блантайрі, який згадувався у британських газетах через значний галасPower p. 144. Під час передвиборчої підготовки 1962 року та 1963 року відкрито засуджував спроби інших африканців створити політичні партії в опозиції до Партії конгресу Малаві, хоча він сам та Девід Рубадіра відкрито виступали за однопартійне правлінняShort p. 254.

Призначений парламентським секретарем Міністерства юстиції (посада трохи нижча за міністра) у тимчасовій адміністрації Банди, який обійняв посаду 1962 року. Напередодні виборів до Національних зборів 1964 року активно просував як альтернативу чинній судовій системі суперечливі «традиційні суди», які б перебували під значним політичним впливом. За це піддався жорсткій критиці з боку голови Верховного суду та губернатора Гліна Джонса за те, що не розслідував і не притягнув до відповідальності сотні випадків політично мотивованого залякування: нападів, вбивств, підпалів і знищення врожаю, а також випадків залякування свідків Єгови. 1963 року погрожував висунути звинувачення проти «Nyasaland Times» згідно з Законом про підбурювання до заколоту через репортажі цієї газети про опозиційні політичні партіїPower p. 180.

1964 року став незалежним міністром юстиції та генеральним прокурором Малаві, але невдовзі пішов у відставку разом з іншими міністрами під час кризи Кабінету міністрів 1964 року. Намагаючись примиритися з Бандою, його жорстоко побив охоронець Банди після зустрічі в Будинку уряду. 23 жовтня 1964 року вбили заступника вождя Тімбірі з виборчого округу Чирви. Поліція заявила, що має докази причетності Чирви. На початку листопада він втік разом зі своєю дружиною Верою ЧирвоюShort, pp. 222-3.

Вигнання та переслідування Через авторитарну політику Банди покинув Малаві й оселився в Танзанії, де викладав і займався юридичною практикою. Створив нову політичну партію «Рух за свободу Малаві», яка не отримала активну підтримку в Малаві. Під час візиту до Замбії зі своїм сином Фумбані Чирвою сім'ю Чирви викрали та заарештували напередодні Різдва 1981 року сили безпеки Малаві. Їх повернули до Малаві і звинуватили у державній зраді. На публіку стверджувалося, що вони намагалися потрапити до Малаві самостійно.

Судовий розгляд За іронією долі, подружжя Чирва судили в «традиційному» суді, запровадження якого сам Ортон Чирва відстоював 1962 року. Чирви юридично захищалися самостійно, оскільки суддів призначав президент Банда, які не допускали адвокатів до судового розгляду, який тривав. Справа продемонструвала недоліки системи. 1983 року меншість суддів апеляційної інстанції, які мали юридичну освіту, виступила проти обвинувального вироку, але його відхилила більшість, яка складалася з традиційних вождів.

На суді Чирви заявили, що їх викрали із Замбії в грудні 1981 року. Це, як і звинувачення у змові з метою повалення уряду за межами Малаві, означало, що на справу не мала поширюватися юрисдикція традиційних судів. Справа про державну зраду 1983 року, яка розглядалася проти них у Південному регіональному традиційному суді, ґрунтувалася на рукописних документах, які, як стверджується, знайшли у них під час арешту, на «експертних» свідченнях поліціянта про те, що вони дійсно були написані рукою Ортона Чирви, і на непідписану заяву, нібито зроблену останнім. Чирві не дозволили викликати свідків з-за меж Малаві, обох засудили до смертної кари і відправили до центральної в'язниці в Зомбі.

В апеляції до Національного традиційного апеляційного суду були піддані критиці відмова суду нижчої інстанції допустити свідків захисту і прийняття ним непідписаної заяви, а меншість суддів не погодилася з тим, що створення неопублікованих рукописних документів рівнозначне державній зраді. Однак апеляційний суд дійшов до разючого висновку, що, навіть якщо традиційні суди не мають юридичної юрисдикції, вони мають традиційне право судити подружжя Чирва, і що (попри недоліки в розгляді справи судом нижчої інстанції) їхнє рішення було правильним і має залишитися в силі. Смертні вироки були пом'якшені, але Ортон Чирва в результаті помер у в'язниці. Веру Чирву звільнили з в'язниці у 1993 році після майже 12 років ув'язнення, більшу частину якого вона провела в одиночній камері

Ув'язнення та смерть У в'язниці Зомба перебував в одиночній камері без жодних зовнішніх контактів. Протягом восьми років йому навіть не дозволяли бачитися з дружиною, яка перебувала в тій же в'язниці. 1990 року Amnesty International розпочала розслідування їхньої долі та назвала подружжя в'язнями сумління. Восени 1992 року делегація британських експертів з права відвідали Чирви у в'язниці, подружжя змогли побачитись вперше за 8 років. За словами британських юристів, на момент зустрічі Ортон Чирва був частково глухим і сліпим через невиліковну катаракту. Помер у своїй камері у 73 роки.

Сім'я Нкондо Чірва, другий син Ортона та Вери, несподівано помер 18 жовтня 2016 року в Кендалі, Камбрія, в якому жив зі своєю сім'єю протягом багатьох років. Похований на кладовищі Парксайд у Кендалі. На його похороні віддала шану Amnesty International за зусилля заради родини Чирва.

Примітки

Література

Short, Philip (1974). Banda. London: Routledge & Kegan Paul. Power, Joey (2010). Political culture and nationalism in Malawi: building Kwacha. University Rochester Press. .

Посилання