Пас-де-Ріо () — місто і муніципалітет у Колумбії, у депортаменті Бояка. Муніципалітет складається з власне міста Пас-де-Ріо і кількох розташованих навколо нього невеличких сіл. Загальна площа муніципалітету 116 км², з яких міська територія займає 38,7 км², сільська — 77,3 км². Місто розташоване на високогірному плато , що знаходиться на висоті 2200 м над рівнем моря, в межах муніципалітету висота міняється від 2150 до 3600 м. Informativo Estudiantil — Instituto técnico Industrial Paz de Rio — Boyacá, No 3, Abril 3 de 1995, Pag. 16 y 17. Населення муніципалітету становить 4560 осіб (2025). В межах муніципалітету розташоване найбільше в Колумбії родовище залізних руд Пас-дель-Ріо (розробляється з 1953 року). Муніципалітет засновано 1935 року.
Назва До 19 століття поселення мало назву Читагото (, з індіанської). З 1843 року — Ла-Пас (). Сучасна назва дана цьому муніципалітету у 1935 році на честь мирного договору, підписаного між Колумбією та Перу 24 травня 1934 року в Ріо-де-Жанейро (Бразилія).
Географія Найбільшими річками, що протікають територією муніципалітету є Чікамоча та Соапага. Є також низка інших струмків.
Історія До приходу іспанців землі муніципалітету були заселені індіанцями читагото (чибча-муїска). У 1540 році почалося військове вторгнення іспанських колоністів. Плем'я чинило сильний опір іспанцям. У 1683 році село Читагото, яке проіснувало багато років після завоювання, було приєднано до Сатіванорте. Мешканці Читагото, були рішуче налаштовані створити парафію, незалежну від Сатіванорте, подали необхідні документи цивільній та церковній владі. Оскільки процедури вибору нової парафії в районі Чітагото були належним чином завершені, 1 березня 1834 року рішенням губернатора було схвалено створення парафії Ла-Пас. Вона в той час була населена корінними народами раси чібча, які змішалися з іспанськими поселенцями і створили суміш метисів.
3 листопада 1933 року в центрі міста Пас стався зсув, що змусило його населення переселитися на нове місце — далі за течією річки Чікамоча. Зсуви продовжували відбуватися, що призводило до частих переселень населення. Доки, в решті решт, не було виділено територію, що не піддається зсувам — Уерта-Гранде. В цей же час Ла-Пас на новому місці було перейменовано на Пас-де-Ріо у зв'язку з підписанням мирного договору між Колумбією і Перу у Ріо-де-Жанейро. Датою заснування муніципалітету Пас-де-Ріо було встановлено 20 липня 1935 року. У 1934 році поселення на новому місці було названо Пас-де-Ріо. У 1938 році асамблея департаменту Бояка схвалила експлуатацію покладів залізної руди, знайдених у Пас-де-Ріо, і з того часу економічний, природний, соціальний та культурний ландшафт муніципалітету та його мешканців значно змінився. Для первезення залізної руди і вугілля з Пас-де-Ріо було побудовано залізницю до металургійного заводу у Беленсіто, що в муніципалітеті Нобса. Є твердження, що першим електропотягом у Колумбії був той, що курсував вузькою долиною Чікамоча між Пас-де-Ріо та Беленсіто.
Економіка Пас-де-Ріо відомий як гірничодобувний муніципалітет департаменту Бояка. Мешканці займаються сільським господарством, тваринництвом та ремеслами; проте гірничодобувна промисловість є основою їхньої економіки.
В межах муніципалітету розташоване найбільше в Колумбії родовище залізних руд Пас-дель-Ріо. Перші десятиліття експлуатації руда на ньому видобвалася відкритим способом, пізніше було побудовано шахту. Крім того в муніципалітеті є збагачувальна фабрика, до якої вугілля постачається канатною дорогою з шахти «Ла-Чапа», розташованої у сусідньому муніципалітеті. З Пас-де-Ріо залізна руда і вугілля залізницею доправляються до Беленсіто (біля Согамосо), на єдиний в країні металургійний завод повного виробничого циклу.
Сільське господарство зайнято вирощуванням пшениці, картоплі, кукурудзи, ячменю, бобових та овочів. Вирощуються всі овочі, типові для помірного клімату. Тваринництво не практикується у великих масштабах. Сільське господарство задовольняє лише внутрішній попит в межах муніципалітету і його околиць.
Посилання